діюча речовина: атракуріуму бесилат;
1 мл розчину містить атракуріуму бесилату (у перерахуванні на 100 % речовину) 10 мг;
допоміжні речовини: розчин кислоти бензолсульфонової, вода для ін’єкцій.
Розчин для ін’єкцій.
Міорелаксанти з периферичним механізмом дії.
Код АТХ М0ЗА С04.
Для міорелаксації при хірургічних втручаннях і діагностичних процедурах (проведення ендотрахеальної інтубації та штучної вентиляції легенів).
Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату, мівакуронію хлориду та інших міорелаксантів - похідних бензилізохіноліну; міастенія; тяжкі порушення електролітного балансу, у тому числі гіпокаліємія і гіпокальціємія; ацидоз; карциноматоз.
З метою попередження дистресу у пацієнтів Атракуріум-Ново не слід застосовувати до введення пацієнта в непритомний стан. Препарат слід вводити внутрішньовенно, не застосовувати для внутрішньом’язового введення.
Дорослі.
Введення шляхом ін’єкції.
Атракуріум-Ново застосовують шляхом внутрішньовенної болюсної ін’єкції. Дозовий режим для дорослих становить від 0,3 до 0,6 мг/кг маси тіла залежно від необхідної тривалості повної нервово-м’язової блокади, забезпечує адекватну релаксацію протягом 15-35 хвилин. Ендотрахеальну інтубацію можна проводити протягом перших 90 секунд після внутрішньовенного введення препарату в дозах 0,5-0,6 мг/кг маси тіла. За необхідності подовження блокуючої дії препарат додатково вводять у дозах 0,1-0,2 мг/кг маси тіла. Правильне додаткове дозування не збільшує кумулятивний ефект нервово-м’язової блокади. Відновлення нормальної нервово-м’язової передачі відбувається через 35 хвилин. Нервово-м’язова блокада, спричинена застосуванням Атракуріуму-Ново, може бути швидко нівельована застосуванням стандартних доз антихолінестеразних препаратів.
Введення шляхом інфузії.
Після початкового введення болюсної дози препарату 0,3-0,6 мг/кг маси тіла подальше підтримання нервово-м’язової блокади під час тривалого хірургічного втручання здійснюється шляхом тривалої внутрішньовенної інфузії препарату в режимі 0,3-0,6 мг/кг маси тіла на годину. Препарат може застосовуватися шляхом внутрішньовенних інфузій під час аортокоронарного шунтування. При гіпотермії тіла до температури 25-26 °С зменшується рівень інактивації атракуріуму, тому для підтримання повної нервово-м’язової блокади у цьому разі швидкість інфузійного введення препарату може бути зменшена наполовину.
Сумісність з іншими розчинами та період стабільності препарату наведені нижче.
Після розведення отриманий розчин буде зберігати стабільність при денному освітленні у зазначений період часу при температурі не вище 30 °С.
Діти.
Препарат застосовують дітям віком від 1 місяця у тих же дозових режимах, що і дорослим, розраховуючи дозу на масу тіла дитини.
Хворі літнього віку.
Застосовується у стандартному дозуванні, однак початкову дозу рекомендується призначати на нижній межі дозового діапазону і вводити препарат повільніше.
Ниркова та печінкова недостатність.
Препарат призначають у стандартних дозах при будь-яких рівнях ниркової або печінкової недостатності, включаючи термінальні стадії.
Хворі на серцево-судинні захворювання.
Пацієнтам із клінічно значущими проявами серцево-судинних захворювань початкову дозу препарату потрібно вводити протягом не менше 60 секунд.
Хворі, які лікуються у палатах інтенсивної терапії.
Після введення необхідної початкової болюсної дози Атракуріуму-Ново у межах від 0,3 до
0,6 мг/кг маси тіла подальше підтримання нервово-м’язової блокади забезпечується постійною внутрішньовенною інфузією препарату зі швидкістю від 11 до 13 мкг/кг/хв (0,65-0,78 мг/кг/год). Однак існує широка індивідуальна варіабельність у дозовому режимі введення препарату, що може також змінюватись з часом. Деяким хворим може бути необхідним такий низький рівень введення препарату, як 4,5 мкг/кг/хв (0,27 мг/кг/год), тоді як іншим – такий високий, як 29,5 мкг/кг/хв (1,77 мг/кг/год).
Швидкість відновлення нервово-м’язової передачі у хворих не залежить від тривалості застосування препарату і знаходиться у межах від 32 до 108 хв.
Моніторинг.
З метою індивідуалізації дозового режиму рекомендується, як і при застосуванні інших препаратів, що блокують нервово-м’язову передачу, контролювати її функцію.
Наведені нижче побічні дії класифіковані за органами і системами та за частотою виникнення. Застосовують таку класифікацію частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 та < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000). Визначення “невідомо” стосується тих побічних дій, де встановити частоту з наявних джерел неможливо.
З боку серцево-судинної системи. Побічна дія, зумовлена збільшеним викидом гістаміну. Часто - артеріальна гіпотензія (помірна, транзиторна), гіперемія шкіри.
З боку дихальної системи. Побічна дія, зумовлена збільшеним викидом гістаміну.
Нечасто - бронхоспазм.
З боку імунної системи. Дуже рідко - анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція.
При застосуванні атракуріуму бесилату з іншими препаратами для анастезії є поодинокі повідомлення про виникнення тяжких анафілактоїдних або анафілактичних реакцій.
З боку нервової системи. Невідомо - судоми.
Можливе виникнення судом у хворих під час інтенсивного лікування при застосуванні атракуріуму бесилату з іншими препаратами. У цих хворих зазвичай буває один або більше факторів схильності до судом (травма голови, набряк мозку, вірусний енцефаліт, гіпоксична енцефалопатія, уремія). Причинний взаємозв’язок між рівнем лауданозину у плазмі і появою судом не встановлений.
З боку скелетно-м’язової системи і сполучної тканини.
Невідомо - міопатія, м’язова слабкість.
При тривалому застосуванні міорелаксантів у тяжких хворих, які лікуються у відділеннях інтенсивної терапії, можливе виникнення м’язової слабкості та/або міопатії.
З боку шкіри. Рідко – кропив’янка
Симптоми: тривале пригнічення дихання або апное, артеріальна гіпотензія, колапс, тривалий параліч (за типом міоплегії), шок.
Лікування: введення антагоністів - антихолінестеразних засобів, краще – неостигміну метилсульфату, в дозі 1 - 3 мг внутрішньовенно через 0,5 - 2 хв після попереднього внутрішньовенного введення 0,25 - 0,7 мг атропіну (з метою попередження побічних м-холіноміметичних ефектів), при апное і тривалому паралічі - штучна вентиляція легенів під позитивним тиском (до повного відновлення дихання). У цей час необхідно підтримувати повну седацію хворого. При вираженій артеріальній гіпотензії або шоку слід застосовувати вазоконстриктори. Необхідне повторне обстеження через 1 годину після усунення нервово-м’язової блокади для виключення міорелаксації.
У період вагітності Атракуріум-Ново слід застосовувати з обережністю і лише у тому випадку, коли очікувана користь для матері переважає потенційний ризик для плода. В акушерській практиці препарат можна застосовувати як міорелаксант при кесаревому розтині, оскільки при застосуванні у рекомендованих дозах атракуріум бесилат та його метаболіти проникають через плацентарний бар’єр у кількостях, що не мають клінічної значущості. Невідомо, чи проникає атракуріуму бесилат та його метаболіти у грудне молоко.
Препарат застосовують дітям віком від 1 місяця.
Атракуріум паралізує дихальну та іншу скелетну мускулатуру і не впливає на свідомість людини. Препарат повинен вводитися тільки у поєднанні з адекватною загальною анестезією, під контролем досвідченого анестезіолога та за наявності засобів для проведення ендотрахеальної інтубації та штучної вентиляції легенів.
При підборі індивідуального режиму дозування Атракуріуму-Ново рекомендується контролювати нервово-м’язову функцію.
Із надзвичайною обережністю необхідно застосовувати препарат хворим з порушенням нервово-м’язової передачі. Застосовують винятково за наявності антагоністів і відповідних засобів для проведення інтубації трахеї і обладнання для штучної вентиляції легенів. Усунення нервово-м’язової блокади антихолінестеразними засобами відбувається не раніше 8 - 35 хв. Як і інші нервово-м’язові релаксанти, Атракуріум-Ново може вивільняти гістамін. Тому слід дотримуватися обережності при його введенні пацієнтам з відомою чутливістю до гістаміну. У рекомендованих дозах атракуріум не виявляє значущого вагусного або гангліоблокуючого ефекту і не протипоказаний при брадикардії, пов’язаній із застосуванням багатьох анестетиків, або вагусній стимуляції при операції. Після введення Атракуріуму-Ново у периферичну вену або при введенні через цю ж голку або канюлю інших препаратів інфузійну систему слід промити адекватною кількістю фізіологічного розчину.
Пацієнтам з ризиком значного зниження артеріального тиску, наприклад, при гіповолемії, ін’єкцію Атракуріуму-Ново слід проводити впродовж 60 секунд.
Пацієнтам літнього віку атракуріум необхідно застосовувати в максимально низьких дозах і зменшити швидкість введення препарату.
На будь-яких стадіях порушення функції нирок або печінки, включаючи термінальну стадію, Атракуріум-Ново можна застосовувати в рекомендованих дозах.
Пацієнтам із клінічно значущою серцево-судинною патологією препарат слід вводити впродовж 60 секунд.
У пацієнтів з опіками можливий розвиток резистентності до атракуріуму і може знадобитися збільшення дози залежно від періоду, що минув з часу опіку, та площі опеченої поверхні.
Препарат є міорелаксантом і призначений для застосування в умовах стаціонару винятково медичними працівниками.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Нервово-м’язова блокада, спричинена Атракуріумом-Ново, може бути посилена при застосуванні таких інгаляційних засобів для наркозу, як діетиловий ефір, галоман (на 20 %), ізофлуран та енфлуран (на 35 %). При введенні атракуріуму бесилату вираженість нервово-м’язової блокади і/або її тривалість можуть посилюватися при сумісному застосуванні деяких антибіотиків (аміноглікозидів, поліміксинів, спектиноміцину, тетрациклінів, лінкоміцину, кліндаміцину), протиаритмічних препаратів (пропранололу, блокаторів кальцієвих каналів, лідокаїну, прокаїнаміду, хінідину), діуретиків (фуросеміду, можливо з манітолом, тіазидних діуретиків, ацетазоламіду), магнію сульфату, кетаміну, солей літію, гангліоблокаторів (триметафану, гексаметонію).
Іноді деякі препарати можуть маскувати міастенію гравіс (злоякісну міастенію) або міастенічний синдром, що може призводити до підвищеної чутливості до Атракуріуму-Ново. До таких препаратів відносяться різні антибіотики, бета-блокатори (пропранолол, окспренолол), протиаритмічні засоби (прокаїнамід, хінідин), протиревматичні препарати (хлорохін, D-пеніциламін), триметафан, хлорпромазин, стероїди, фенітоїн і літій. У пацієнтів, які тривалий час застосовують протисудомні засоби, можливі пізніший розвиток і менша тривалість нервово-м’язової блокади, спричиненої Атракуріумом-Ново.
Введення недеполяризуючих нервово-м’язових блокаторів у поєднанні з атракуріумом бесилатом може спричинити більш виражену нервово-м’язову блокаду, ніж можна було б очікувати при введенні еквівалентної загальної дози атракуріуму бесилату. Синергічний ефект, залежно від комбінації препаратів, може змінюватися.
Деполяризуючі міорелаксанти не повинні вводитися для подовження тривалості нервово-м’язової блокади, спричиненої недеполяризуючими міорелаксантами, оскільки це може призвести до розвитку тривалої і складної блокади, яку важко усунути антихолінестеразними засобами.
Атракуріум збільшує ризик розвитку брадикардії і/або артеріальної гіпотензії при застосуванні наркотичних аналгетиків. Атракуріум бесилат обумовлює перехресні алергічні реакції з тубокурарином та іншими міорелаксантами, що сприяють вивільненню гістаміну, а також при дії суксаметонію спричиняє розвиток нервово-м’язової блокади, стійкої до антихолінестеразних засобів.
Фармакодинаміка. Атракуріуму бесилат – високоселективний недеполяризуючий м’язовий релаксант, конкурентний антагоніст ацетилхолінових рецепторів постсинаптичної мембрани. Пригнічує нервово-м’язову передачу збудження і спричиняє розслаблення скелетної мускулатури. Міорелаксантний ефект атракуріуму розвивається впродовж 1-2 хв після внутрішньовенного введення в дозах 0,4 - 0,5 мг/кг і 0,5 - 0,6 мг/кг (інтубацію можна проводити через 2 - 2,5 хв і 1,5 хв відповідно) і швидко зникає. Максимальний ефект при введенні доз в інтервалі 0,11 - 0,6 мг/кг досягається через 1,7 - 10 хв і залежить від дози (після дози 0,4 - 0,5 мг/кг – через 3-5 хв).
Середня ефективна доза, що спричиняє міорелаксацію на 95 %, становить 0,26 мг/кг. Тривалість ефекту при введенні дози 0,3 - 0,6 мг/кг за умов збалансованої анестезії становить 15 - 35 хв.
Тривалість міорелаксації не корелює з рівнем псевдохолінестеразної активності плазми крові та не залежить від функціонального стану печінки і нирок. Атракуріуму бесилат має незначні кумулятивні властивості, тривалість дії при повторному введенні не збільшується. Додаткове введення на тлі збалансованої анестезії можливе з інтервалами 15-25 хв (інтервали деякою мірою подовжуються при поєднанні з ізофлураном або енфлураном). Відновлення нервово-м’язової передачі на 25 % відбувається через 35 - 45 хв; на 95% - через 60 - 70 хв після проведення збалансованої анестезії або через 40 хв від початку процесу відновлення при інгаляційній анестезії. Атракуріуму бесилат сприяє помірному вивільненню гістаміну, чинить помірну гіпотензивну дію. В терапевтичних дозах не впливає на свідомість, органи чуття, больову чутливість, не виявляє седативного і амнестичного ефектів, злоякісної гіпертермії.
Після кесарева розтину не спричиняє у новонароджених побічних явищ (навіть при введенні матерям великих і повторних доз), однак не виключається можливість розвитку пригнічення дихання або зниження тонусу скелетної мускулатури.
Фармакокінетика. Зв’язування атракуріуму бесилату з білками плазми становить приблизно 80 %. Після внутрішньовенного введення розподіляється впродовж 2 - 3,4 хв. Атракуріум погано проникає через гематоенцефалічний бар’єр, плацентарний бар’єр. Метаболізм атракуріуму здійснюється шляхом елімінації Хофмана (неензимний процес, що відбувається при фізіологічних значеннях рН крові і температури тіла хворого), а також шляхом ефірного гідролізу за участі неспецифічних естераз плазми. В результаті метаболізму утворюється лауданозин та інші метаболіти, що не мають міорелаксантної активності.
Головний метаболіт лауданозин спричиняє артеріальну гіпотензію. Період напіввиведення атракуріуму бесилату становить близько 20 хв, лауданозину - близько 3 годин. Виводиться препарат із сечею (приблизно 90 % - у вигляді метаболітів) та з калом (менше 10 % - у незміненому вигляді).
У пацієнтів літнього віку знижується незначною мірою загальний кліренс і збільшується об’єм розподілу, при цьому тривалість ефекту і час відновлення нервово-м’язової провідності не змінюються.
На тривалість дії препарату практично не впливають порушення функції нирок, печінки або кровообігу. У пацієнтів з низькими рівнями атипової холінестерази плазми інактивація атракуріуму не змінюється. В умовах гіпотермії (при температурі тіла хворого 25-26 °С) відбувається зниження інактивації атракуріуму.
прозора безбарвна або світло-жовта рідина.
Атракуріум-Ново несумісний з лужними розчинами, оскільки у лужному середовищі відбувається інактивація препарату. Не можна застосовувати в одній інфузійній системі з препаратами крові або в одній інфузійній системі при переливанні крові.
2 роки.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі 2-8 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Не заморожувати.
По 2,5 мл або 5 мл у флаконі; по 5 флаконів у контурній чарунковій упаковці у пачці з картону.
За рецептом.
ТОВ фірма «Новофарм-Біосинтез».
Україна, 11700, Житомирська обл., м. Новоград - Волинський,
вул. Житомирська, 38.
Людям із порушеннями зору 