діючі речовини: біматопрост, тимолол (у формі тимололу малеату);
1 мл крапель очних, розчину містить біматопросту 0,3 мг; тимололу 5,0 мг (у формі тимололу малеату 6,8 мг);
допоміжні речовини: кислота лимонна, моногідрат; динатрію гідрофосфат гептагідрат; натрію хлорид; бензалконію хлорид; 1 М розчин натрію гідроксиду або кислоти хлористоводневої; вода очищена.
Краплі очні, розчин.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або світло-жовтий розчин.
Засоби, що застосовуються в офтальмології. Протиглаукомні та міотичні засоби. Бета-адреноблокатори. Тимолол, комбінації. Код АТХ S01E D51.
Фармакодинаміка.
Бімоптик Плюс Ромфарм – комбінований лікарський засіб, до складу якого входять біматопрост і тимололу малеат, що знижують високий внутрішньоочний тиск (ВОТ) за рахунок спільної дії, яка дає змогу досягти більш вираженого ефекту порівняно з ефектом кожної з речовин окремо. Бімоптик Плюс Ромфарм є швидкодіючим препаратом.
Біматопрост – офтальмологічний засіб, що знижує ВОТ, належить до групи синтетичного простаміду, за хімічною структурою – до простагландинів F2α (PGF2α); біматопрост не впливає ні на один з відомих типів рецепторів простагландину.
Біматопрост вибірково імітує ефекти нововиявлених біосентизованих речовин – простамідів. Рецептори простамідів, однак, досі структурно не ідентифіковані.
Механізм зниження ВОТ біматопросту включає посилення відтоку внутрішньоочної рідини через трабекулярні носослізні канали і від увеосклеральних відділів ока.
Тимолол – неселективний бета1- та бета2-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної і мембраностабілізуючої активності.
Тимолол знижує ВОТ за рахунок зменшення продукування внутрішньоочної рідини. Точний механізм дії тимололу не встановлений, можливо, він пов’язаний із пригніченням синтезу циклічного аденозинмонофосфату (ц-АМФ) і спричиняється ендогенною стимуляцією бета-адренергічних рецепторів.
Клінічні ефекти.
Здатність препарату біматопрост/тимолол знижувати ВОТ не поступається результатам, отриманим під час додаткової терапії із застосуванням біматопросту (1 раз на добу) та тимололу (2 рази на добу).
Згідно з опублікованими даними стосовно біматопрост/тимолол вважається, що застосування засобу ввечері може бути більш ефективним для зниження ВОТ, аніж застосування вранці. Однак слід враховувати імовірність дотримання, обираючи ранішній або вечірній час застосування препарату.
Фармакокінетика.
Лікарський засіб Бімоптик Плюс Ромфарм
Концетрації біматопросту та тимололу у плазмі крові визначалися у ході перехресного дослідження, під час якого монотерапія порівнювалася із застосуванням препарату біматопрост/тимолол у здорових добровольців.
Системна абсорбція препарату мінімальна, не відрізняється як при комбінованому лікуванні, так і при прийомі кожного з компонентів препарату окремо.
За результатами двох досліджень тривалістю 12 місяців, під час яких вимірювалося системне поглинання, не спостерігалася кумуляція жодного компоненту.
Біматопрост
У дослідженнях in vitro біматопрост добре проникав у рогівку ока і склеру. При місцевому застосуванні очних крапель біматопросту спільна системна дія є дуже низькою, без кумуляції. При інстиляції 0,03 % розчину біматопросту по 1 краплі в обидва ока 1 раз на добу протягом 2 тижнів у здорових добровольців максимальна концентрація біматопросту у плазмі крові досягалася протягом 10 хвилин після застосування і протягом 1,5 години його концентрація в плазмі крові знижувалася нижче рівня визначення (0,025 нг/мл). Середні значення Cmax і площі під кривою «концентрація-час» (AUC0-24 год) біматопросту були подібними на 7-й і 14-й день застосування та становили 0,08 нг/мл і 0,09 нг•год/мл відповідно, вказуючи на те, що рівноважна концентрація біматопросту досягалася протягом першого тижня місцевого застосування.
Біматопрост помірно розподіляється у тканинах, і об’єм системного розподілу у людини при досягненні рівноважної концентрації речовини становив 0,67 л/кг. Біматопрост знаходиться переважно у плазмі крові. Зв’язок біматопросту з білками плазми крові становить приблизно 88 %.
Біматопрост інтенсивно не метаболізується у людському оці та є одною з основних циркулюючих речовин у крові при потраплянні у системний кровотік після місцевого застосування. Після цього біматопрост піддається глюкуронуванню, окисненню, N-діетилюванню та дезамідуванню з утворенням різних метаболітів.
Біматопрост насамперед виводиться із сечею: приблизно 67 % дози біматопросту, введеної внутрішньовенно, виводилося із сечею, 25 % дози виводилося через шлунково-кишковий тракт. Період напіввиведення, що визначався після внутрішньовенного введення, становив приблизно 45 хвилин; загальний кліренс з плазми крові становив 1,5 л/год/кг.
Пацієнти літнього віку
Після щоденного застосування 2 рази на добу середнє значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC0-24 год) становило 0,0634 нг•год/мл у пацієнтів літнього віку (від 65 років) і було статистично значно вищим, ніж у молодих суб’єктів (0,0218 нг•год/мл). Однак це явище не вважається клінічно значущим, оскільки системний вплив як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів літнього віку був незначним у разі застосування крапель очних. З часом не спостерігалося накопичення біматопросту у крові, відзначалася однакова ефективність та безпека застосування препарату як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів літнього віку.
Тимолол
У хворих, яким проводили хірургічне лікування катаракти, після інстиляції очних крапель у вигляді 0,5 % розчину пік концентрації тимололу у внутрішньоочній рідині через 1 годину становив 898 нг/мл.
Деяка кількість речовини препарату потрапляє у системний кровотік і метаболізується печінкою. Період напіврозпаду тимололу у плазмі крові становить приблизно 4–6 годин. Тимолол частково метаболізується печінкою, а його метаболіти виводяться нирками. Тимолол незначною мірою зв’язується з білками плазми крові.
Зниження внутрішньоочного тиску (ВОТ) у дорослих пацієнтів із відкритокутовою глаукомою і внутрішньоочною гіпертензією при недостатній ефективності монотерапії препаратами групи бета-адреноблокаторів або аналогів простагландину для місцевого застосування.
Людям із порушеннями зору 