діюча речовина: бупівакаїну гідрохлорид;
1 мл препарату містить бупівакаїну гідрохлориду 5 мг;
допоміжні речовини: глюкози моногідрат, кислота хлористоводнева 1 М розчин або натрію гідроксид для коригування рН, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.
Фармакотерапевтична група. Препарати для місцевої анестезії. Код АТХ N01В В01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Бупівакаїн – місцевий анестетик тривалої дії амідного типу.
Помірно розслаблює м’язи нижніх кінцівок.
Блокує скорочувальну активність м’язів черевного преса.
Препарат призначений для гіпербаричної спинномозкової анестезії. Початковий розподіл препарату в субарахноїдальному просторі залежить від сили тяжіння.
Фармакокінетика.
Швидкий початок та довготривалість дії препарату: на рівні сегментів Т10-Т12 тривалість дії становить 2-3 години.
Розслаблення м’язів нижніх кінцівок триває 2-2,5 години.
Блокада м’язів черевної порожнини триває 45-60 хвилин. Тривалість блокади скорочувальної активності м’язів черевної порожнини не перевищує тривалості знеболювання.
У дітей фармакокінетика препарату подібна до фармакокінетики у дорослих.
Клінічні характеристики.
Показання.
Препарат показаний дорослим і дітям різного віку для інтратекальної (субарахноїдальної) спинномозкової анестезії в хірургії (урологічні операції та операції на нижніх кінцівках тривалістю 2-3 години, а також операції в абдомінальній хірургії тривалістю 45-60 хвилин).
Протипоказання.
Підвищена чутливість до місцевих анестетиків амідного ряду або до будь-якого компонента препарату.
Інтратекальна анестезія, незалежно від застосовуваного місцевого анестетика, має свої протипоказання, які включають:
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Оскільки системні токсичні ефекти є адитивними, бупівакаїн слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують інші місцеві анестетики або препарати, які за структурою подібні до місцевих анестетиків амідного типу, наприклад, певні антиаритмічні препарати, такі як лідокаїн та мексилетин.
Специфічні дослідження взаємодії між бупівакаїном та антиаритмічними засобами класу ІІІ (наприклад, аміодарон) не проводилися, тому слід бути обережними при їх застосуванні.
Особливості застосування.
Інтратекальну анестезію повинен проводити тільки лікар з необхідним рівнем знань та досвідом роботи.
Процедури із застосуванням регіонарних анестетиків необхідно виконувати у відділеннях, укомплектованих обладнанням для штучної вентиляції легень. Для негайного використання повинні бути доступні обладнання для проведення реанімаційних заходів та відповідні лікарські засоби.
Перш ніж розпочати проведення інтратекальної анестезії, слід забезпечити можливість проведення внутрішньовенних процедур, наприклад, внутрішньовенної інфузії. Лікарю, який відповідає за проведення анестезії, слід вжити необхідних заходів обережності, щоб уникнути внутрішньосудинного введення препарату, та бути відповідним чином підготовленим і ознайомленим з діагностикою і лікуванням побічних ефектів, системної токсичності та інших ускладнень. При появі ознак гострої системної токсичності або повної спинномозкової блокади введення місцевого анестетика необхідно негайно припинити.
Як і всі місцеві анестетики, бупівакаїн у разі, коли застосування препарату з метою проведення місцевої анестезії призводить до утворення високих концентрацій препарату у крові, може спричинити розвиток гострих токсичних ефектів з боку центральної нервової та серцево-судинної систем, що виникають після випадкового внутрішньосудинного введення препарату або введення препарату в дуже васкуляризовані ділянки.
Випадки шлуночкової аритмії, фібриляції шлуночків, раптової серцево-судинної недостатності та летальні випадки були зареєстровані у зв’язку з високими системними концентраціями бупівакаїну. У разі зупинки серця для досягнення успішного результату може бути необхідним проведення тривалих реанімаційних заходів. Високі системні концентрації препарату не очікуються при дозах, що зазвичай застосовуються для проведення інтратекальної анестезії.
У пацієнтів літнього віку і пацієнток, які знаходяться на пізніх термінах вагітності, існує підвищений ризик розвитку обширної або повної спинномозкової блокади, що призводить до пригнічення функцій серцево-судинної системи та дихання. Тому для цих пацієнтів дозу препарату слід зменшити.
Проведення інтратекальної анестезії будь-яким місцевим анестетиком може призвести до розвитку артеріальної гіпотензії та брадикардії, появу яких слід передбачати та проводити відповідні запобіжні заходи, що можуть включати попереднє введення в систему кровообігу кристалоїдного або колоїдного розчину. У разі розвитку артеріальної гіпотензії слід внутрішньовенно ввести судинозвужувальний препарат, такий як ефедрин, у дозі 10-15 мг. Тяжка артеріальна гіпотензія може виникнути в результаті гіповолемії внаслідок кровотечі або зневоднення, або аорто-порожнистої оклюзії у пацієнтів з масивним асцитом, великими пухлинами черевної порожнини або на пізніх термінах вагітності. Пацієнтам із серцевою декомпенсацією слід не допускати значної артеріальної гіпотензії.
Під час проведення інтратекальної анестезії у пацієнтів з гіповолемією з будь-якої причини може розвинутися раптова і тяжка артеріальна гіпотензія.
Інтратекальна анестезія може спричинити параліч міжреберних м’язів, а пацієнти з плевральним випотом можуть страждати від дихальної недостатності. Сепсис може збільшити ризик утворення інтраспінального абсцесу в післяопераційному періоді.
Неврологічні травми є рідкісним наслідком інтратекальної анестезії і можуть призвести до розвитку парестезії, анестезії, моторної слабкості та паралічу. Іноді ці явища є довготривалими.
Перед тим як розпочати лікування, слід взяти до уваги, що користь від лікування повинна переважати можливий ризик для пацієнта.
Пацієнти, які мають поганий загальний стан здоров’я через вік або в результаті наявності інших факторів ризику, таких як часткова або повна блокада серцевої провідності, прогресуючі порушення функції печінки або нирок, потребують особливої уваги, хоча використання провідникової анестезії може бути оптимальним вибором для проведення хірургічної операції таким пацієнтам.
Пацієнти, які отримують антиаритмічні лікарські засоби класу III (наприклад, аміодарон), повинні перебувати під ретельним наглядом. Крім того, слід враховувати необхідність проведення ЕКГ-моніторингу, оскільки кардіологічні ефекти препаратів можуть бути адитивними.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Доказів несприятливого впливу препарату на вагітність немає, однак бупівакаїн не слід застосовувати в ранні терміни вагітності, крім випадків, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Дозу препарату необхідно зменшити для пацієнток, які знаходяться на пізніх термінах вагітності.
Період годування груддю
Бупівакаїн проникає у грудне молоко в незначних кількостях, тому ризик впливу на дитину при застосуванні терапевтичних доз препарату, зазвичай, відсутній.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Крім прямого впливу анестетиків, місцеві анестетики можуть виявляти дуже незначний ефект на психічні функції та координацію рухів, навіть за відсутності явного токсичного впливу на ЦНС, а також можуть призводити до тимчасового погіршення рухової активності та уважності.
Спосіб застосування та дози.
Бупівакаїн – анестетик тривалої дії амідного типу. Дія препарату наступає швидко та продовжується протягом тривалого часу. Тривалість знеболювання в сегментах Т10-Т12 становить 2-3 години.
Застосування бупівакаїну призводить до помірного розслаблення м’язів нижніх кінцівок тривалістю 2-2,5 години. Блокада скорочувальної активності м’язів черевного преса сприяє тому, що розчин придатний для проведення операцій в абдомінальній хірургії тривалістю 45-60 хвилин. Тривалість блокади скорочувальної активності м’язів не перевищує тривалості знеболювання. Вплив бупівакаїну гідрохлориду на серцево-судинну систему подібний або менш виражений, ніж ефекти, що спостерігаються при застосуванні інших препаратів, призначених для проведення спинномозкової анестезії. Бупівакаїн у дозі 5 мг/мл із глюкозою у дозі 80 мг/мл винятково добре переноситься всіма тканинами, з якими він вступає у контакт.
Спосіб застосування для інтратекального введення
Дорослі та діти віком від 12 років
Рекомендовані нижче дози лікарського засобу слід розглядати як керівництво для застосування препарату дорослим середнього віку.
Цифри відображають очікуваний діапазон середніх допустимих доз препарату. У випадку наявності факторів, що впливають на окремо взяті методики проведення блокади, а також для забезпечення індивідуальних вимог пацієнтів слід враховувати стандартні рекомендації щодо доз.
Досвід лікарів і дані про фізичний стан пацієнта є важливими факторами при розрахунку необхідної дози препарату. Слід застосовувати найнижчі дози, необхідні для проведення адекватної анестезії. На початку та під час проведення анестезії можливі випадки індивідуальної варіабельності, і ступінь поширення анестезії може бути важко передбачити, однак він залежатиме від об’єму застосовуваного лікарського засобу.
Рекомендації щодо дозування лікарського засобу
Інтратекальна анестезія у хірургії: 2-4 мл (10-20 мг бупівакаїну гідрохлориду).
Дозу препарату слід зменшити для пацієнтів літнього віку і пацієнток, які знаходяться на пізніх термінах вагітності.
Новонароджені, немовлята і діти з масою тіла до 40 кг
Бупівакаїн можна застосовувати у педіатричній практиці.
Одна з відмінностей між дітьми і дорослими – це відносно високий об’єм спинномозкової рідини у немовлят і новонароджених, що вимагає застосування відносно більшої дози препарату на кілограм маси тіла для досягнення того ж рівня блокади, що і в дорослих.
Процедури регіонарної анестезії у дітей повинні виконувати кваліфіковані лікарі, які мають належний досвід проведення регіонарної анестезії дітям, а також досвід виконання методики анестезії.
У педіатрії слід керуватися дозами, що зазначені в таблиці 1. Спостерігалися випадки індивідуальної варіабельності. Стандартні рекомендації щодо доз слід брати до уваги у випадку наявності факторів, що впливають на окремо взяті методики проведення блокади, та для забезпечення індивідуальних вимог пацієнтів.
Слід застосовувати найнижчі необхідні дози препарату для проведення адекватної анестезії.
Таблиця 1
Рекомендації щодо дозування препарату для новонароджених, немовлят і дітей
Розподіл препарату під час анестезії залежить від об’єму розчину і положення пацієнта під час та після проведення ін’єкції бупівакаїном.
При введенні 3 мл бупівакаїну в міжхребцевий простір L3-L4 пацієнту, який знаходиться в положенні сидячи, препарат поширюється до сегментів Т7-Т10 спинного мозку. У пацієнта, який отримує ін’єкцію препарату, перебуваючи в горизонтальному положенні, а потім набуває положення лежачи на спині, блокада поширюється до сегментів Т4-Т7 спинного мозку. Слід взяти до уваги, що рівень спинномозкової анестезії, що досягається при введенні будь-якого місцевого анестетика, може бути непередбачуваним у пацієнта, який її отримує.
Рекомендоване місце ін’єкції знаходиться нижче L3.
Дія бупівакаїну у вигляді ін’єкцій у дозах, що перевищують 4 мл, дотепер не вивчена, тому не рекомендовано застосовувати препарат у таких дозах.
Розчин потрібно використати якнайшвидше після відкриття ампули. Будь-який розчин, що залишився, слід утилізувати.
Діти.
Бупівакаїн можна застосовувати у педіатричній практиці. Для більш детальної інформації див. розділ «Спосіб застосування та дози».
Передозування.
Малоймовірно, що застосування бупівакаїну у рекомендованих дозах призведе до утворення високих концентрацій препарату в крові, що може спричинити розвиток системної токсичності. Проте у разі одночасного застосування препарату з іншими місцевими анестетиками можуть виникнути системні токсичні реакції, оскільки токсичні ефекти є адитивними.
Побічні реакції.
Профіль побічних реакцій, що виникають при застосуванні бупівакаїну, подібний до профілю побічних реакцій, що виникають при застосуванні інших місцевих анестетиків тривалої дії для проведення інтратекальної анестезії.
Таблиця 2
Побічні реакції, що виникають при застосуванні препарату
Побічні реакції, спричинені препаратом, важко відрізнити від фізіологічних ефектів, пов’язаних із блокадою нервових волокон (наприклад, зниження артеріального тиску, брадикардія, тимчасова затримка сечі), станів, спричинених безпосередньо процедурою (наприклад, спинномозкова гематома) або опосередковано голковою пункцією (наприклад, менінгіт, епідуральний абсцес), або станів, пов’язаних із витоком цереброспінальної рідини (наприклад, головний біль, що розвивається після пункції твердої мозкової оболонки).
Гостра системна токсичність
Малоймовірно, що застосування бупівакаїну в рекомендованих дозах призведе до утворення високих концентрацій препарату в крові, що може спричинити розвиток системної токсичності. Проте у разі одночасного застосування препарату з іншими місцевими анестетиками можуть виникнути системні токсичні реакції, оскільки токсичні ефекти є адитивними.
Системна токсичність рідко буває пов’язана зі спинномозковою анестезією, але може виникнути після випадкового внутрішньосудинного введення препарату. Системні небажані реакції характеризуються онімінням язика, запамороченням і тремором з подальшими судомами та порушеннями з боку серцево-судинної системи.
Лікування гострої системної токсичності
При появі симптомів системної токсичності легкого ступеня лікування не потрібне, але при появі судом важливо забезпечити адекватну оксигенацію організму та зупинити прояви судом, якщо вони тривають більше 15-30 секунд. Кисень потрібно надавати у вигляді маски на обличчя, а дихання слід контролювати у разі потреби. Судоми можна зупинити шляхом введення тіопенталу в дозі 100-150 мг внутрішньовенно або діазепаму в дозі 5-10 мг внутрішньовенно. Крім того, можна ввести внутрішньовенно сукцинілхолін у дозі 50-100 мг, але лише у тому випадку, якщо у лікаря є можливість проведення інтубації трахеї та надання допомоги повністю паралізованому пацієнту.
Прояви обширної або повної спинномозкової блокади, що призводить до розвитку дихального паралічу, слід лікувати шляхом забезпечення і підтримання вільної прохідності дихальних шляхів, а для полегшення або контролю вентиляції легенів потрібно надати кисень.
Артеріальну гіпотензію слід лікувати шляхом застосування вазопресорних засобів, наприклад, внутрішньовенного введення ефедрину в дозі 10-15 мг, повторюючи введення препарату до досягнення бажаного рівня артеріального тиску. Внутрішньовенне введення рідини, електролітів та колоїдних розчинів може також швидко полегшити перебіг артеріальної гіпотензії.
Діти
Побічні реакції при застосуванні препарату у дітей схожі з побічними ефектами у дорослих, проте у дітей перші ознаки токсичності місцевих анестетиків важко виявити у випадках, коли блокаду проводять на тлі седації або загальної анестезії.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 4 мл в ампулах. По 5 ампул у касеті. По 1 касеті в пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.
По 4 мл в ампулах. По 5 ампул в кассете. По 1 кассете в пачке.
Категория отпуска. По рецепту.
Людям із порушеннями зору 