діючі речовини: paracetamol, caffeine, phenylpropanolamine hydrochloride, chlorpheniramine maleate; 1 таблетка містить: парацетамолу 500 мг, кофеїну 30 мг, фенілпропаноламіну гідрохлориду 25 мг, хлорфеніраміну малеату 2 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, титану діоксид (Е 171), повідон, натрію метилгідроксибензоат (Е 217), натрію пропілгідроксибензоат (Е 219), магнію стеарат, натрію крохмальгліколят, барвник Ponceau 4R lake (Е 124).
Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки рожевого кольору, з вкрапленнями, плоскі, круглі, зі скошеними краями, з розподільною рискою на одному боці та гладенькі з іншого боку.
Аналгетики та антипіретики.
Код АТХ N02B.
Дія лікарського засобу залежить від дії окремих компонентів.
Фармакодинаміка.
Комбінований препарат для лікування симптомів грипу та застуди.
Чинить жарознижувальну, деконгестивну, знеболювальну і протиалергічну дію Парацетамол має аналгетичну, жарознижувальну та слабко виражену протизапальну дію за рахунок пригнічення синтезу простагландинів у центральній нервовій системі (ЦНС). Зменшує збудження центру терморегуляції у гіпоталамусі.
Хлорфеніраміну малеат – блокатор гістамінових рецепторів, який пригнічує біологічні ефекти гістаміну. Має протиалергічну дію, сприяє зменшенню проявів місцевих ексудативних реакцій слизової оболонки носа та придаткових пазух. Пригнічує симптоматику риніту, ринорею, різь в очах, неприємні відчуття у носоглотці та гортані.
Фенілпропаноламіну гідрохлорид – адреноміметик. Завдяки судинозвужувальній дії, а
також внаслідок безпосередньої стимуляції α-адренорецепторів кровоносних судин слизової оболонки носа зменшує явища назальної гіперемії, набряку, покращує прохідність дихальних шляхів.
Механізм дії кофеїну зумовлений пригніченням ферменту фосфодіестерази, що призводить до внутрішньоклітинного накопичення цАМФ. Останній посилює глікогеноліз, стимулює метаболізм в органах та тканинах, у тому числі в ЦНС та м’язах. Кофеїн посилює та регулює процеси збудження у корі головного мозку. Нейрохімічний механізм стимулюючої дії кофеїну полягає у його здатності блокувати специфічні Р1 «пуринові» (або аденозинові) рецептори мозку, ендогенним лігандом яких є аденозин, який зменшує процеси збудження у мозку. Кофеїн стимулює ЦНС, підвищує розумову та
фізичну активність, зменшує відчуття втоми, збільшує силу та частоту серцевих скорочень.
Кофеїн збуджує дихальний та судиноруховий центри, підвищує тонус судин головного мозку, розширює судини скелетних м’язів, серця, нирок, зменшує агрегацію тромбоцитів.
Колдфлю забезпечує терапевтичний ефект протягом 12 годин після прийому.
Фармакокінетика.
Після прийому всередину парацетамол швидко і майже повністю всмоктується з травного тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 10–60 хвилин.
Парацетамол розподіляється у більшості тканин організму. Він проходить через плацентарний бар’єр та екскретується у грудне молоко. При застосуванні звичайних терапевтичних доз парацетамол зв’язується з білками плазми крові незначною мірою, проте при збільшенні концентрації ступінь зв’язування збільшується.
Парацетамол переважно метаболізується у печінці двома шляхами: глюкуронідації і сульфатації. Він виводиться із сечею, переважно у вигляді глюкуронідних і сульфатних кон’югатів. Період напіввиведення становить від 1 до 3 годин.
Кофеїн добре всмоктується із травної системи. Розподіляється в організмі рівномірно. Легко проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Біотрансформація: деметилювання та окиснення. Виводиться із сечею у вигляді метаболітів, близько 8 % – у незміненому стані. Період напіввиведення становить 3,9–5,3 години, повністю виділяється через 24 години.
Фенілпропаноламіну гідрохлорид швидко та повністю адсорбується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1–2 години. Не піддається пресистемному метаболізму, тому біодоступність становить близько 100 %. Період напіврозпаду 3–5 годин. Близько 90–100 % виводиться у незміненому стані з сечею протягом 24 годин після прийому.
Хлорфеніраміну малеат добре адсорбується із ШКТ, дія його розпочинається через 30 хвилин після прийому та триває протягом 3–6 годин. Піддається метаболізму при «першому проходженні» через печінку та, можливо, внутрішньопечінковій рециркуляції. Прийом хлорфеніраміну з їжею значно зменшує його біодоступність. Незначна кількість препарату виділяється у незміненому стані з сечею. Більша частина виводиться з організму у вигляді продуктів метаболізму.
Симптоматичне лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) та грипу, які супроводжуються підвищеною температурою тіла, ознобом, головним болем, нежитем та закладеністю носа, чханням, ломотою та болем у тілі.
Підвищена чутливість до будь-яких компонентів лікарського засобу. Тяжкий перебіг серцево-судинних захворювань, тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, артеріальна гіпертензія, гострий панкреатит, гіпертиреоз, феохромоцитома, захворювання крові (у тому числі виражена анемія, лейкопенія), тромбоз, тромбофлебіт, закритокутова глаукома, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тяжкі форми цукрового діабету, алкоголізм, гіпертрофія передміхурової залози із затримкою сечі, обструкція шийки сечового міхура, пілородуоденальна обструкція, бронхіальна астма, епілепсія, порушення сну.
Підвищена збудливість. Порушення сну. Епілепсія. Застосування одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення їх застосування.
Підвищена чутливість о бромокриптину або інших алкалоїдів ріжків, тяжкі захворювання травного тракту, психічні порушення.
Одночасне застосування з трициклічними антидепресантами, β-блокаторами або іншими антигіпертензивними лікарськими засобами та симпатоміметиками.
Літній вік пацієнта (від 60 років). Період вагітності або годування груддю. Дитячий вік до 12 років.
Не рекомендується застосовувати хворим із підвищеним рівнем згортання крові, схильністю до тромбоутворення.
Не застосовувати разом з лікарськими засобами, що пригнічують або підвищують апетит, та амфетаміноподібними психостимуляторами.
Лікарські взаємодії, у які може вступати кожен окремий компонент лікарського засобу Колдфлю, є добре відомими. Немає підстав припускати, що застосування цих інгредієнтів у комбінації може впливати на профіль медикаментозної взаємодії.
Парацетамол
При регулярному тривалому застосуванні парацетамолу може посилюватися антикоагуляційний ефект варфарину або інших похідних кумарину, а також збільшуватися ризик виникнення кровотечі. При епізодичному застосуванні парацетамолу такий ефект не виражений.
Гепатотоксичні препарати можуть збільшити імовірність кумуляції парацетамолу та передозування. Ризик розвитку гепатотоксичних ефектів парацетамолу може зростати у пацієнтів, які отримують лікарські засоби, що індукують мікросомальні ферменти печінки, такі як барбітурати та протиепілептичні препарати (фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін), та протитуберкульозні засоби рифампіцин та ізоніазид.
Метоклопрамід збільшує швидкість всмоктування парацетамолу і призводить до збільшення його максимальних рівнів у плазмі крові. Аналогічним чином домперидон може збільшувати швидкість абсорбції парацетамолу. Парацетамол може подовжувати період напіввиведення хлорамфеніколу.
Парацетамол може знижувати біодоступність ламотриджину з можливим зниженням його ефекту у зв’язку з можливою індукцією його метаболізму в печінці.
Абсорбція парацетамолу може зменшуватися при одночасному застосуванні з холестираміном, але зменшення абсорбції є незначним, якщо холестирамін застосовувати через 1 годину.
Регулярне застосування парацетамолу одночасно із зидовудином може призводити до розвитку нейтропенії і підвищення ризику розвитку ураження печінки. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.
Пробенецид впливає на метаболізм парацетамолу. Для пацієнтів, які одночасно приймають пробенецид, дозу парацетамолу слід зменшити.
Гепатотоксичність парацетамолу може посилюватися в результаті тривалого або надмірного вживання алкоголю. Парацетамол може впливати на результати тестів з визначення рівнів сечової кислоти фосфоро-вольфрамовокислим методом.
Фенілпропаноламін
Взаємодія фенілпропаноламіну гідрохлориду з інгібіторами МАО спричиняє гіпертензивний ефект, з трициклічними антидепресантами (амітриптиліном) – підвищує ризик кардіоваскулярних побічних ефектів, з дигоксином і серцевими глікозидами – призводить до аритмій та інфаркту міокарда. Фенілпропаноламін при застосуванні з іншими симпатоміметиками збільшує ризик побічних серцево-судинних реакцій, може знижувати ефективність β-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (резерпіну, метилдопи) з підвищенням ризику артеріальної гіпертензії та побічних серцево-судинних реакцій.
Хлорфенірамін
Мапротилін (чотирициклічний антидепресант) та інші препарати антихолінергічної дії: може посилитись антихолінергічна дія цих препаратів або таких антигістамінних засобів, як хлорфенірамін. Застосування хлорфеніраміну одночасно з інгібіторами МАО, фуразолідоном може призвести до гіпертонічного кризу, нервового збудження, гіперпірексії. Антидепресанти, протипаркінсонічні та антипсихотичні препарати, похідні фенотіазину підвищують ризик затримки сечі, сухості у роті, запорів. Одночасне застосування з алкалоїдами ріжків (ерготамін, метисергід) підвищує ризик ерготизму, з галотаном – збільшує ризик вентрикулярної аритмії.
Значно збільшити пригнічувальну дію хлорфеніраміну малеату може одночасне застосування препарату зі: снодійними засобами, барбітуратами, заспокійливими засобами, нейролептиками, транквілізаторами, анестетиками, наркотичними анальгетиками, алкоголем. Хлорфеніраміну малеат посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, протипаркінсонічних препаратів.
Була відзначена несумісність хлорфеніраміну малеату з кальцію хлоридом, канаміцину сульфатом, норадреналіном, фенобарбіталом.
Кофеїн
Кофеїн посилює ефект (покращує біодоступність) анальгетиків-антипіретиків, потенціює ефекти похідних ксантину, α- та β-адреноміметиків, психостимулювальних засобів. Кофеїн збільшує імовірність ураження печінки гепатотоксичними препаратами.
Циметидин, гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію кофеїну.
Кофеїн знижує ефект опіоїдних анальгетиків, анксіолітиків, снодійних і седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують центральну нервову систему, конкурентним антагоністом препаратів аденозину, аденозин-5'-трифосфат (АТФ). При одночасному застосуванні кофеїну з ерготаміном покращується всмоктування ерготаміну у шлунково-кишковому тракті, з тиреотропними засобами – підвищується тиреоїдний ефект. Кофеїн знижує концентрацію літію в крові. Одночасне застосування кофеїну з інгібіторами МАО може спричинити небезпечне підвищення артеріального тиску.
Ототоксичні та фотосенсибілізуючі препарати при одночасному застосуванні можуть підсилювати побічні ефекти. Трициклічні антидепресанти підсилюють симпатоміметичну дію. Глюкокортикостероїди збільшують ризик розвитку глаукоми.
Слід уникати одночасного застосування інших лікарських засобів, що містять парацетамол, у зв’язку з ризиком тяжкого ураження печінки у разі передозування.
Препарат не рекомендується застосовувати одночасно зі судинозвужувальними засобами. Не перевищувати зазначених доз.
При застосуванні препарату слід уникати вживання алкогольних напоїв, оскільки етиловий спирт при одночасному прийомі парацетамолу може спричиняти порушення функції печінки.
Лікарський засіб застосовувати з обережністю пацієнтам у разі порушення функції нирок та/або печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, гострого гепатиту, вираженої гемолітичної анемії, хронічного недоїдання та зневоднення, серцево-судинних захворювань легкого та середнього ступеня тяжкості, цукрового діабету легкого та середнього ступеня тяжкості, гіпертрофії передміхурової залози без затримки сечі, оскільки пацієнти можуть бути схильними до розвитку затримки сечовипускання, пацієнтам зі стенозуючою пептичною виразкою, хворобою Рейно, захворюваннями щитовидної залози (окрім гіпертиреозу), хронічними хворобами легенів, а також пацієнтам, які приймають лікарські засоби, що впливають на печінку, та особам літнього віку.
У пацієнтів, які приймали парацетамол, у дуже рідких випадках відмічались серйозні шкірні реакції, такі як гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Застосування лікарського засобу слід припинити при появі висипів на шкірі або інших ознаках гіперчутливості.
Прийом лікарського засобу у дозах, які перевищують рекомендовані, може призводити до ураження печінки.
Хлорфенірамін може маскувати симптоми гіперчутливості та впливає на результати шкірних проб.
Лікарський засіб повинен призначати тільки лікар після оцінки співвідношення «ризик/користь» у таких випадках: артеріальна гіпертензія; серцеві захворювання середньої тяжкості; порушення серцевого ритму; захворювання печінки; розлади сечовипускання. Якщо за рекомендацією лікаря препарат застосовують протягом тривалого періоду, необхідно здійснювати контроль функціонального стану печінки та картини периферичної крові.
Пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем:
Ці явища можуть бути симптомами більш серйозного захворювання.
При застосуванні препарату слід уникати надмірного вживання кави, міцного чаю, інших тонізуючих напоїв та лікарських засобів, що містять кофеїн. Це може викликати проблеми зі сном, тремор, напруження, дратівливість, відчуття серцебиття, запаморочення, аритмію.
Якщо висока температура зберігається протягом 3 днів і більше або підвищується знову, а біль не припиняється упродовж 5 днів, необхідно переглянути тактику лікування.
Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин або подібні лікарські засоби, що мають антикоагулянтний ефект, а також пацієнтам із утрудненим сечовипусканням, хворобою Рейно (що може проявлятися виникненням болю у пальцях рук та ніг у відповідь на холод або стрес).
Необхідно порадитися з лікарем стосовно можливості застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції нирок і печінки.
Слід враховувати, що у хворих з алкогольним ураженням печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Лікарський засіб може вплинути на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.
У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, що супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.
Пацієнтам, які приймають анальгетики кожен день при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем.
Якщо симптоми захворювання не зникають протягом 3 днів, слід звернутися до лікаря.
Дуже рідко повідомляли про випадки тяжких шкірних реакцій. При почервонінні шкіри, появі висипів, пухирців або лущенні шкіри необхідно припинити застосування препарату та негайно звернутися за медичною допомогою.
Допоміжні речовини
Барвник «Понсо 4R» (Е 124), що входить до складу таблетки, може спричиняти алергічні реакції.
Метилпарабен натрій (Е 219) і пропілпарабен натрій (Е 216), що входять до складу таблетки, можуть спричиняти алергічні реакції (можливо уповільненого типу).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Лікарський засіб протипоказаний жінкам під час вагітності або в період годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Лікарський засіб може спричиняти сонливість. Слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами, що потребує концентрації уваги.
Колдфлю застосовувати всередину. Таблетку слід приймати, запиваючи великою кількістю води.
Дорослим та дітям віком від 12 років призначати по 1 таблетці кожні 6 годин, але не більше 4 таблеток на добу. Тривалість лікування визначає лікар. Максимальний строк застосування без консультації лікаря – 3 дні.
Не перевищувати рекомендовану дозу.
Пацієнти з печінковою недостатністю.
Для пацієнтів із порушеннями функції печінки або синдромом Жильбера необхідно зменшити дозу або збільшити інтервал між застосуванням препарату.
Пацієнти літнього віку. Корекція дози для пацієнтів літнього віку не потрібна.
Діти. Застосування лікарського засобу протипоказане дітям віком до 12 років.
Препарат протипоказаний жінкам під час вагітності або в період годування груддю.
Під час застосування препарату слід утримуватись від керування автотранспортом та виконання роботи, що потребує підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.
У разі передозування лікарського засобу симптоми, спричинені передозуванням парацетамолу, будуть найбільш вираженими.
Симптоми, спричинені передозуванням парацетамолу: гепатотоксичний ефект, у тяжких випадках розвивається некроз печінки. Передозування парацетамолу, в тому числі високою загальною дозою, що була отримана за тривалий період, може спричинити індуковану аналгетиками нефропатію з необоротним порушенням функції печінки.
Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів із факторами ризику: регулярне надмірне вживання етанолу, глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, кахексія) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.
Існує небезпека отруєння, особливо у пацієнтів літнього віку, у дітей молодшого віку, у пацієнтів із захворюваннями печінки, у пацієнтів із хронічним недоїданням та у пацієнтів, які отримують індуктори ферментів печінки (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм). При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати до енцефалопатії, коми та летального наслідку.
При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутися апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку центральної нервової системи – запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи – нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).
Симптоми передозування парацетамолу, які проявляються у перші 24 години: блідість, нудота, блювання і відсутність апетиту. Першою ознакою ураження печінки може бути біль у животі, який не завжди проявляється у перші 24–48 годин, а може виникати пізніше, протягом періоду до 4–6 днів після прийому лікарського засобу. Ураження печінки зазвичай виникає максимум через 72–96 годин після прийому препарату. Можуть спостерігатися відхилення від норми з боку метаболізму глюкози (гіпоглікемія) та метаболічний ацидоз, крововиливи. Гостра ниркова недостатність із гострим тубулярним некрозом може розвинутися навіть у разі відсутності тяжкого ураження печінки та проявлятися сильним болем у попереку, гематурією, протеїнурією. Повідомлялося про випадки виникнення серцевих аритмій та панкреатиту.
Лікування. При передозуванні парацетамолу необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування ризику ураження органів. В перші години після підозрюваного передозування необхідно провести промивання шлунка. Призначення N-ацетилцистеїну як антидота внутрішньовенно або перорально на ранньому етапі не пізніше, ніж через 10 годин після передозування. Може бути корисним застосування активованого вугілля та моніторинг дихання і кровообігу. При виникненні судом можна застосувати діазепам.
При передозуванні фенілпропаноламіну гідрохлориду виникають гіпергідроз, психомоторне збудження або пригнічення ЦНС, безсоння, зміни поведінки, головний біль, запаморочення, сонливість, порушення свідомості, тахікардія, аритмії, екстрасистолія тремор, гіперрефлексія, судоми, нудота, блювання, дратівливість, неспокій, артеріальна гіпертензія.
При передозуванні хлорфеніраміну малеату стан може варіювати від пригніченого до збудженого (неспокій та судоми). Можуть спостерігатися атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових, підвищення температури тіла, атонія кишечнику, знижений рівень свідомості, підвищення температури, затримка сечі, тахікардія, нудота, блювання, збуджений стан, галюцинації, психічні розлади, напад або аритмія. Пригнічення ЦНС супроводжується розладами дихання та порушеннями роботи серцево-судинної системи (зменшення частоти пульсу, зменшення артеріального тиску аж до судинної недостатності). Рабдоміоліз і ниркова недостатність рідко можуть розвиватися у пацієнтів з тривалою ажитацією, судомами або у пацієнтів в комі.
Симптоми передозування кофеїну. Великі дози кофеїну можуть спричинити біль в епігастральній ділянці, блювання, діурез, прискорене дихання, екстрасистолію, тахікардію або серцеву аритмію, гіпертензію з подальшою гіпотензією, суправентикулярну та вентрикулярну аритмії, прояви з боку центральної нервової системи (запаморочення, безсоння, нервове збудження, дратівливість, стан афекту, тривожність, тремор, конвульсії, ажитація, занепокоєння, делірій, підвищена тактильна або больова чутливість), головний біль, озноб, припливи, маячіння, ригідність, зміну свідомості, втрату апетиту, слабкість, жар, галюцинації, гіпокаліємію, гіпонатріємію, підвищення вмісту цукру в крові, метаболічний ацидоз, гострий некроз скелетних м’язів. Клінічно важливі симптоми передозування кофеїном пов’язані також із ураженням печінки парацетамолом.
Специфічного антидоту кофеїну немає, але підтримувальні заходи, такі як застосування антагоністів β-адренорецепторів, можуть полегшити кардіотоксичний ефект. Необхідно промити шлунок, рекомендована оксигенотерапія, при судомах – діазепам. Симптоматична терапія.
Протягом перших 6 годин після підозрюваного передозування необхідно провести промивання шлунка з подальшою госпіталізацією хворого.
Протягом перших 8 годин після передозування – застосування метіоніну перорально або внутрішньовенне введення цистеаміну або N-ацетилцистеїну; симптоматична терапія; при тяжкій гіпертензії – застосування α-, β-адреноблокаторів, моніторинг стану дихальної та кровоносної систем (не можна застосовувати адреналін).
З боку шкіри і підшкірної клітковини: висипи на шкірі та слизових оболонках (зазвичай еритематозні), свербіж, кропив’янка, пурпура, алергічний та ангіоневротичний набряк, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, локальний медикаментозний дерматит, еритродермія, мультиформна еритема, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), крововиливи, фотосенсибілізація, включаючи летальні наслідки.
З боку імунної системи: анафілаксія; реакції гіперчутливості, включаючи шкірний свербіж, висипи на шкірі і слизових оболонках (зазвичай генералізований та еритоматозний висип, кропив’янка); мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса – Джонсона), анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла) гіперсенситивний некролізуючий ангіїт, набряк обличчя, набряк повік, набряк язика, набряк рук.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, нервова збудженість, відчуття страху, дратівливість, порушення сну, безсоння, сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації, нічні жахи, депресивні стани, ейфорія, утруднене дихання, тремор, відчуття поколювання і тяжкості в кінцівках, відчуття дискомфорту, шум у вухах, епілептичні напади, тривожність, в окремих випадках – кома, судоми, дискінезія, зміни поведінки, загальна слабкість.
З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової (аспірину) кислоти та до інших нестероїдних протизапальних засобів, сухість у носі, ціаноз, задишка.
З боку органів зору: порушення зору та акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, сухість очей.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: шум у вухах, вертиго.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, печія, сухість у роті, першіння у роті, осиплість голосу, дискомфорт і біль в епігастральній ділянці, діарея, геморагії, запор, метеоризм, гіперсалівація, зниження апетиту, загострення виразкової хвороби.
З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці; гепатотоксична дія, гепатонекроз (при застосуванні високих доз).
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіперглікемічної коми.
З боку системи крові та лімфатичної системи: гемолітична анемія (особливо у хворих з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), синці чи кровотечі, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у ділянці серця). При тривалому застосуванні у великих дозах – апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку нирок і сечовидільної системи: нефротоксичність, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз, порушення сечовипускання, дизурія, збільшення екскреції натрію та кальцію, затримка сечі та утруднення сечовипускання, асептична піурія, ниркова коліка, нефротоксичний ефект, олігурія.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, тахікардія або рефлекторна брадикардія, аритмія, задишка, біль у ділянці серця, відчуття серцебиття, набряки, дистрофія міокарда (дозозалежний ефект при тривалому застосуванні).
Інші: загальна слабкість, посилене потовиділення, гарячка, гіпоглікемія, глюкозурія, порушення обміну цинку та міді, підвищення кліренсу креатиніну, збільшення екскреції натрію та кальцію, закладеність носа; можливе хибне підвищення сечової кислоти в крові, що визначається методом Bittner; незначне підвищення 5-гідроксиіндолоцтової кислоти, ванілілмигдалевої кислоти та катехоламінів у сечі.
При тривалому застосуванні у високих дозах: ушкодження гломерулярного апарату, нирок, кристалурія, утворення уратних, цистинових та/або оксалатних конкрементів у нирках та сечовивідних шляхах, ниркова недостатність, ушкодження інсулярного апарату, підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія) та порушення синтезу глікогену аж до появи цукрового діабету. Одночасний прийом препарату в рекомендованих дозах з продуктами, що містять кофеїн, може посилити побічні ефекти, зумовлені кофеїном, такі як запаморочення, підвищена збудливість, безсоння, неспокій, тривожність, роздратованість, головний біль, порушення з боку шлунково-кишкового тракту і прискорене серцебиття.
4 роки.
Застосування препарату протипоказане дітям віком до 12 років.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
По 4 таблетки в стрипі; по 1 стрипу у картонному конверті; по 50 конвертів у картонній коробці.
За рецептом.
Дженом Біотек Пвт. Лтд.
Людям із порушеннями зору 