Інструкція до препарату Метакартин розчин ор. 2 г/10 мл по 10 мл №10 у флак.

Склад

діюча речовина: levocarnitinе;

1 флакон (10 мл) препарату містить левокарнітину 2 г;

допоміжні речовини: кислота яблучна, натрію бензоат (Е 211), сахарин натрію, ароматизатор «апельсин», вода очищена.

Фармакотерапевтична група

Амінокислоти та їх похідні. Левокарнітин. Код АТХ А16А А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Карнітин є природним компонентом клітин, у яких відіграє фундаментальну роль у процесах синтезу та транспортування енергії. Являє собою фактично єдиний незамінний фактор для процесу проникнення довголанцюжкових жирних кислот у мітохондрії та їх участі в β-окисненні. Крім того, карнітин контролює транспортування енергії, що виробляється мітохондріями, в цитоплазму за допомогою модуляції ферменту аденіннуклеотидтранслокази.

Найвищі концентрації карнітину спостерігаються у скелетних м’язах і міокарді. Міокард, незважаючи на здатність використовувати різні субстрати для отримання енергії, зазвичай використовує жирні кислоти. Тому карнітин відіграє важливу роль у метаболізмі серця, оскільки окиснення жирних кислот строго залежить від наявності достатньої кількості речовини. Експериментальні дослідження показали, що при різних станах стресу, гострій ішемії, дифтерійному міокардиті може спостерігатися зниження рівня карнітину в тканинах міокарда. Дослідження з використанням різних моделей на тваринах підтвердили сприятливу дію карнітину при різних змінах функції серця, викликаних штучно: гостра і хронічна ішемія, стан серцевої недостатності, серцева недостатність на тлі дифтерійного міокардиту, медикаментозна кардіотоксичність (пропранолол, адріаміцин).

Левокарнітин продемонстрував терапевтичну ефективність при таких патологіях:

• Первинний дефіцит карнітину, що характеризується фенотипами, такими як міопатія з накопиченням ліпідів, печінкова енцефалопатія типу синдрому Рея та/або прогресуюча дилатаційна кардіоміопатія.
• Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів з органічною ацидурією генетичного походження (пропіонова ацидемія, метилмалонова ацидурія, ізовалеріанова ацидемія) та у пацієнтів із генетичними дефектами β-окиснення. У таких ситуаціях вторинний дефіцит проявляється в накопиченні ефірів жирних кислот. Фактично ендогенний левокарнітин діє як буфер по відношенню до різних жирних кислот, які не можуть бути метаболізовані.
• Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, які знаходяться на інтермітуючому гемодіалізі. Зниження левокарнітину в м’язах позитивно корелює із його втратою з діалізною рідиною.

М’язові симптоми, що зазвичай спостерігаються у таких пацієнтів після сеансу гемодіалізу, поліпшуються при терапії левокарнітином.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування левокарнітин піддається деградації кишковими бактеріями, що призводить до утворення триметиламіну (ТМА) і γ-бутиробетаїну. Оскільки кількість левокарнітину, що потрапляє в системний кровотік у незміненому вигляді, становить близько 10–20 %, вважається, що кишковий метаболізм відповідальний за виведення приблизно 80–90 % пероральної дози.

Після абсорбції γ-бутиробетаїн виводиться у незміненому вигляді із сечею, тоді як TMA метаболізується у триметиламін-М-оксид (TMAO), який виявляється в сечі разом із невеликою кількістю TMA у незміненому вигляді.

Тривале пероральне застосування левокарнітину пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю або пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, може призвести до накопичення TMA і TMAO у плазмі крові і, як наслідок, спричиняти триметиламінурію – патологічний стан, що характеризується наявністю сильного рибного запаху сечі, повітря, що видихається, та потових виділень у пацієнтів.

Показання

Первинна та вторинна карнітинова недостатність.

Протипоказання

Гіперчутливість до діючої речовини або до допоміжних речовин лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Не можна виключити взаємодії між левокарнітином та препаратами кумарину. У дуже рідких випадках повідомляли про збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) при одночасному застосуванні левокарнітину з препаратами кумарину (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції»). У разі одночасного застосування цих засобів слід здійснювати моніторинг МНВ або проводити інші тести на коагуляцію щотижня до стабілізації та щомісяця у подальшому (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування левокарнітину із засобами, що індукують гіпокарнітинемію через посилення виведення карнітину нирками (наприклад, вальпроєва кислота, проліки, що містять півалонову кислоту, цефалоспорини, цисплатин, карбоплатин, іфосфамід), може зменшити його рівень.

Особливості щодо застосування

Застосування левокарнітину пацієнтам з цукровим діабетом, які приймають інсулін або пероральні гіпоглікемічні засоби, що поліпшують утилізацію глюкози, може спричинити гіпоглікемію. У таких пацієнтів потрібно постійно контролювати рівень глюкози у плазмі крові для своєчасної корекції режиму гіпоглікемічного лікування.

Застосування левокарнітину пацієнтам із наявністю судомної активності в анамнезі може збільшити частоту та/або ступінь тяжкості нападу судом. У пацієнтів зі сприятливими факторами застосування левокарнітину також може викликати судоми.

Безпеку та ефективність перорального застосування левокарнітину пацієнтам із нирковою недостатністю не досліджували. Тривале пероральне застосування високих доз левокарнітину пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю або термінальною стадією ниркової недостатності, які знаходяться на гемодіалізі, може призвести до накопичення в крові потенційно токсичних метаболітів, триметиламіну (ТМА) та триметиламін-М-оксиду (ТМАО), оскільки зазвичай ці метаболіти виводяться нирками. Така ситуація не спостерігається після внутрішньовенного введення левокарнітину.

Левокарнітин є фізіологічним продуктом, тому ризик звикання або залежності відсутній.

У дуже рідких випадках повідомляли про збільшення МНВ при одночасному застосуванні левокарнітину з препаратами кумарину (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції»). У разі одночасного застосування цих засобів слід здійснювати моніторинг МНВ або проводити інші тести на коагуляцію щотижня до стабілізації та щомісяця у подальшому.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Тератогенної дії у доклінічних дослідженнях левокарнітину не виявлено. При застосуванні найбільшої досліджуваної дози 600 мг/кг маси тіла у тварин відмічали статистично незначне збільшення частоти постімплантаційної загибелі плода на ранніх термінах вагітності. Значимість цих результатів для людини невідома.

Адекватних клінічних досліджень за участю вагітних жінок не проводили. У період вагітності лікарський засіб слід застосовувати у випадку, якщо користь від його застосування для жінки переважає потенційний ризик для плода.

Період годування груддю

Левокарнітин – звичайний компонент людського молока. Застосування левокарнітину матерям, які годують груддю не вивчалось. У період годування груддю лікарський засіб слід застосовувати у випадку, якщо користь від його застосування для жінки переважає потенційний ризик для дитини, спричинений надмірною експозицією карнітину.

Фертильність

У клінічних дослідженнях не було виявлено негативного впливу на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Левокарнітин не впливає на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.