діючі речовини: глюкозаміну сульфат, хондроїтину сульфат натрію;
1 таблетка містить глюкозаміну сульфату 500 мг, хондроїтину сульфату натрію 400 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, натрію кроскармелоза, натрію крохмальгліколят (тип А), гіпромелоза, поліетиленгліколь 6000, титану діоксид (Е 171), тартразин (Е 102), етилцелюлоза.
Таблетки, вкриті оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки жовтого кольору, овальної форми, двоопуклі, з рискою з одного боку, вкриті оболонкою.
Засоби, що застосовуються при захворюваннях опорно-рухового апарату. Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби.
Код АТХ M01А X.
Фармакодинаміка.
Глюкозамін є субстратом для побудови суглобового хряща та стимулює регенерацію хрящової тканини. Глюкозаміноглікани і протеоглікани є часткою складної матриці, з якої складається хрящ.
Глюкозамін входить до складу ендогенних глюкозаміногліканів хрящової тканини, стимулює продукування протеогліканів і збільшує поглинання сульфату суглобним хрящем.
Таким чином, глюкозамін поповнює ендогенний дефіцит глюкозаміну. Бере участь у біосинтезі протеогліканів і гіалуронової кислоти, чим протидіє прогресуванню дегенеративних процесів у суглобах, хребті і навколишніх м’яких тканинах; стимулює утворення хондроїтинсірчаної кислоти, нормалізує відкладення кальцію у кістковій тканині, сприяє відновленню суглобних функцій і зникненню больового синдрому.
Хондроїтину сульфат натрію чинить хондропротекторну дію, стимулює регенерацію хрящової тканини, проявляє протизапальну, аналгезуючу дію. Хондроїтину сульфат натрію, який впливає на фосфорно-кальцієвий обмін у хрящовій тканині, є високомолекулярним мукополісахаридом (м.м. 20000–30000). Препарат уповільнює резорбцію кісткової тканини і знижує втрату кальцію, уповільнює процеси дегенерації хрящової тканини. Перешкоджає стисненню сполучної тканини, «змащує» суглобові поверхні та нормалізує продукування суглобної рідини.
Фармакокінетика.
Глюкозаміну сульфат. Біодоступність глюкозаміну при пероральному способі введення – 25–26 %. Після розподілу у тканинах найбільші концентрації визначаються у печінці, нирках і хрящовій тканині. Приблизно 90 % глюкозаміну, який надійшов до організму пероральним шляхом, у вигляді солі глюкозаміну всмоктується з тонкої кишки і звідти через портальний кровообіг надходить до печінки. Вагома частина глюкозаміну, що всмоктується, метаболізується у печінці, розпадається до сечовини, води і вуглекислого газу. Близько 30 % прийнятої дози тривалий час персистує у сполучній тканині. Виводиться головним чином нирками і в дуже незначній кількості – з калом.
Хондроїтину сульфат натрію. Після одноразового прийому хондроїтину максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) досягається через 3–4 години, у синовіальній рідині – через 4–5 годин. Концентрація у синовіальній рідині перевищує концентрацію у плазмі крові. Біодоступність хондроїтину сульфату натрію становить 13–15 %. Виводиться нирками протягом 24 годин.