Кашель є захисною реакцією організму, спрямованою на очищення дихальних шляхів від скупчення секрету і подразнюючих речовин. Приєднання бактеріальних збудників викликає запальний процес слизової оболонки бронхів, в'язкість секрету підвищується, що призводить до погіршення перебігу захворювання. Застосування відхаркувальних і муколітичних засобів є важливим компонентом терапії захворювань органів верхніх дихальних шляхів з утворенням густого секрету.
Рапіра - лікарський муколітичний засіб, діючою речовиною якого є ацетилцистеїн.
Ацетилцистеїн має відхаркувальну, детоксикуючу і антиоксидантну дію. Препарат має дозозалежний ефект, приводячи до зміни консистенції і зниження еластичності мокротиння. У клінічну практику в якості муколітикіа впроваджений з 60-х років XX століття.
Молекула ацетилцистеїну є похідним амінокислоти цистеїну. Унікальність субстанції полягає в прямому впливі на структуру мокротиння. Ацетилцистеїн знижує в'язкість за допомогою розриву дисульфідних зв'язків мукополісахаридів, покращує виведення і збільшує кількість виділеного мокротиння будь-якого виду - слизового, гнійного, слизисто-гнійного. За рахунок пригнічення утворення вільних радикалів реалізується слабкий протизапальний ефект.
Ацетилцистеїн виступає як антидот при отруєнні парацетамолом. Важливу роль в цьому випадку грає гепатозахисна дія, яке реалізується за рахунок підвищення вмісту в печінці цистеїну для синтезу глутатіону.
Рапіра випускається фармацевтичною компанією ПАТ «Фармак» у вигляді порошку для внутрішнього застосування у трьох дозуваннях - 100 мг, 200 мг або 600 мг ацетилцистеїну в одній дозі. Це дозволяє застосовувати препарат для різних вікових груп, а також вибрати кратність застосування лікарського засобу.
Рапіра характеризується досить високою клінічною ефективністю і безпекою застосування. Побічні реакції виникають рідко. Пацієнтам з патологією шлунково-кишкового тракту слід з обережністю приймати препарат Рапіра, так як діюча речовина подразнює слизову оболонку шлунка.
Необхідно проконсультуватися з лікарем перед початком використання лікарського препарату. Своєчасне звернення до медичного закладу дозволить уникнути ускладнень і індивідуалізувати терапію.
Допоміжні речовини: сорбіт (Е 420), аспартам (Е 951), рибофлавін (Е 101), ароматизатор із запахом апельсину.
Порошок для орального розчину.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок світло-жовтого кольору з кремовим відтінком, без сторонніх механічних включень з характерним апельсиновим, злегка сірчаним запахом.
Муколітичні засоби.
Код АТХ R05C B01.
Фармакодинаміка.
N-ацетил-L-цистеїн (АЦ) чинить виражену муколітичну дію на слизовий і слизисто-гнійний секрети за рахунок деполімеризації мукопротеїнових комплексів і нуклеїнових кислот, які надають в’язкості гіаліновому і гнійному компонентам мокротиння та іншим секретам. Додаткові властивості: зниження індукованої гіперплазії мукоцитів, підвищення вироблення сурфактанта за рахунок стимуляції пневмоцитів типу II, стимуляція активності мукоциліарного апарату, що сприяє поліпшенню мукоциліарного кліренсу.
N-ацетил-L-цистеїн також чинить пряму антиоксидантну дію за рахунок наявності нуклеофільної вільної тіольної групи (SH), яка здатна безпосередньо взаємодіяти з електрофільними групами окисних радикалів. АЦ запобігає інактивації a-1-антитрипсину − ферменту, який інгібує еластазу, хлорноватистою кислотою (HOCl) − сильним окиснювачем, що виробляється мієлопероксидазою активних фагоцитів.
Крім того, молекулярна структура АЦ дає йому можливість легко проникати через клітинні мембрани. Усередині клітини АЦ деацетилюється з утворенням L-цистеїну, незамінної амінокислоти для синтезу глутатіону. На додаток до цього АЦ, який є прекурсором глутатіону, чинить непрямий антиоксидантний ефект. Глутатіон є високоактивним трипептидом, поширеним в різних тканинах тварин і незамінним для збереження функціональної здатності клітини і її морфологічної цілісності. Фактично він є частиною найбільш важливого внутрішньоклітинного механізму захисту від окисних радикалів, як екзо-, так і ендогенних, і деяких цитотоксичних речовин, включаючи парацетамол.
Парацетамол чинить цитотоксичну дію шляхом прогресуючого зниження вмісту глутатіону. АЦ відіграє першорядну роль у збереженні адекватних рівнів глутатiону, таким чином, посилюючи клітинний захист. Внаслідок цього АЦ являє собою специфічний антидот при отруєнні парацетамолом.
У хворих на ХОЗЛ прийом 1200 мг АЦ на день протягом 6 тижнів призводив до значного підвищення об’єму вдиху і форсованої життєвої ємності легень (ФЖЄЛ), можливо, внаслідок зменшення повітряного захоплення.
У хворих з ідіопатичним фіброзом легенiв (ІФЛ) застосування ацетилцистеїну перорально по 600 мг 3 рази на день протягом одного року в поєднанні зі стандартною терапією ІФЛ (преднізолон і азатіоприн) сприяло збереженню життєвої ємності легень (ЖЄЛ) і дифузної здатності легень, виміряної методом одиночного вдиху окису вуглецю.
У формі інгаляційної терапії протягом одного року АЦ сприяв зниженню інтенсивності прогресування захворювання у хворих з ІФЛ.
При застосуванні в дуже високих дозах (до 3000 мг щодня протягом 4 тижнів) хворим на муковісцидоз АЦ не чинив значної токсичної дії.
Антиоксидантна ефективність АЦ пов’язана з вираженим зниженням активності еластази в мокроті, що є найзначнішим показником функції легенiв у хворих на муковісцидоз. Окрім цього, на тлі лікування відзначалося зниження кількості нейтрофілів в дихальних шляхах, а також числа нейтрофілів, які активно виділяють багаті еластазою гранули.
Фармакокінетика.
Абсорбція
У людини після перорального прийому ацетилцистеїн повністю абсорбується. Через метаболізм в стінках кишечнику і ефект першого проходження біодоступність ацетилцистеїну при пероральному прийомі дуже низька (приблизно 10 %). Для різних лікарських форм відмінностей не виявлено. У хворих з різними дихальними і серцевими захворюваннями максимальна концентрація АЦ в плазмі крові досягається через 1–3 години після прийому і залишається високою протягом 24 годин.
Розподіл
Ацетилцистеїн розподіляється в організмі як у незміненому вигляді (20 %), так і у вигляді метаболітів (активних) (80 %), при цьому переважно він виявляється в печінці, нирках, легенях і бронхіальному секреті. Об’єм розподілу АЦ від 0,33 до 0,47 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові становить близько 50 % через 4 години після прийому і зменшується до 20 % через 12 годин.
Метаболізм і виведення
Після перорального прийому АЦ швидко і екстенсивно метаболізується в стінках кишечнику і печінки. Утворений метаболіт, цистеїн, розглядають як активний. Далі ацетилцистеїн і цистеїн метаболізуються одним і тим же шляхом. Близько 30 % дози виводиться нирками. Т1/2 АЦ становить 6,25 години.
Лікування гострих та хронічних захворювань бронхолегеневої системи, що супроводжуються підвищеним утворенням мокротиння.
Передозування парацетамолом.
Відома гіперчутливість до ацетилцистеїну або будь-якої з допоміжних речовин.
Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, кровохаркання, легенева кровотеча.
Дослідження взаємодії проводилися тільки за участю дорослих.
Застосування разом з ацетилцистеїном протикашльових засобів може посилити застій мокротиння через пригнічення кашльового рефлексу.
Активоване вугілля знижує ефективність ацетилцистеїну.
При одночасному застосуванні з такими антибіотиками, як тетрацикліни (за винятком доксицикліну), ампіцилін, амфотерицин В, цефалоспорини, аміноглікозиди, можлива їх взаємодія з тіоловою групою ацетилцистеїну, що призводить до зниження активності обох препаратів. Тому інтервал між прийомом цих препаратів має становити не менше 2 годин. Це не стосується цефіксиму та лоракарбефу.
При одночасному прийомі нітрогліцерину і ацетилцистеїну виявлені значні гіпотензія і розширення скроневої артерії. При необхідності одночасного застосування нітрогліцерину і ацетилцистеїну у пацієнтів слід контролювати гіпотензію, яка може мати важкий характер, і слід попередити їх про можливість виникнення головних болів.
Ацетилцистеїн може бути донором цистеїну та підвищувати рівень глутатіону, який сприяє детоксикації вільних радикалів кисню та певних токсичних речовин в організмі.
Вплив на лабораторні дослідження
Ацетилцистеїн може впливати на колориметричне дослідження саліцилатів та на визначення кетонових тіл в сечi.
Пацієнти, хворi на бронхіальну астму, повинні знаходитися під строгим контролем під час лікування через можливий розвиток бронхоспазму. У разі виникнення бронхоспазму лікування ацетилцистеїном слід негайно припинити.
Рекомендується з обережністю приймати препарат пацієнтам із виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, особливо у разі супутнього прийому iнших лікарських засобів, що подразнюють слизову оболонку шлунка.
Пацієнтам із захворюваннями печінки або нирок ацетилцистеїн слід призначати з обережністю для уникнення накопичення азотовмісних речовин в організмі.
Ацетилцистеїн впливає на метаболізм гістаміну, тому не слід призначати довготривалу терапію пацієнтам з непереносимістю гістаміну, оскільки це може призвести до появи симптомів непереносимості (головний біль, вазомоторний риніт, свербіж).
Застосування ацетилцистеїну, головним чином на початку лікування, може спричинити розрідження бронхіального секрету і збільшити його об’єм. Якщо пацієнт не здатний ефективно відкашлювати мокротиння, необхідні постуральний дренаж і бронхоаспірація.
Легкий сірчаний запах не є ознакою зміни препарату, а є специфічним для дiючої речовини.
Муколітичні засоби можуть викликати бронхіальну обструкцію у дітей віком до 2 років. Внаслідок фізіологічних особливостей дихальної системи у дітей цієї вікової групи здатність очищення секреції дихальних шляхів обмежена. Тому муколiтики не слід застосовувати дітям віком до 2 років.
Рапіра 200 містить аспартам, джерело фенілаланіну. Це необхідно враховувати пацієнтам з фенілкетонурією.
Лікарський засіб мiстить сорбiтол, тому пацiєнтам зi спадковою непереносимiстю фруктози цей препарат приймати не слiд.
Несумісність.
При розчиненні ацетилцистеїну необхідно користуватися скляним посудом, уникати контакту з металевими та гумовими поверхнями.
Не рекомендується розчинення в одній склянці ацетилцистеїну з iншими препаратами.
Вагітність
Клінічні дані про застосування ацетилцистеїну вагітним жінкам обмежені. Дослідження на тваринах не виявили прямих чи непрямих негативних впливів на вагітність, ембріо-фетальний розвиток, пологи та постнатальний розвиток.
Годування груддю
Інформація про проникнення в грудне молоко відсутня.
Приймати препарат під час вагітності та годування груддю слід тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
Немає підтвердження, що ацетилцистеїн впливає на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.
Дорослi
Дiти
Порошок розчиняти в 1/3 склянки води.
Тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально, залежно від характеру захворювання (гостре або хронічне).
Передозування парацетамолом
У перші 10 годин після прийому токсичної речовини якнайшвидше приймати Рапіра 200 з розрахунку 140 мг/кг, далі з розрахунку 70 мг/кг кожні 4 години протягом 1–3 днів.
Рапіра 200 необхідно прийняти відразу ж після приготування розчину.
Застосовувати дітям вiком вiд 2 років.
Немає даних про випадки передозування лiкарських форм ацетилцистеїну, призначених для прийому внутрішньо.
Добровольці приймали 11,6 г ацетилцистеїну на день протягом трьох місяців без виникнення будь-яких серйозних побічних ефектів.
Ацетилцистеїн при застосуванні у дозі 500 мг/кг/день не викликає передозування.
Симптоми.
Передозування може проявлятися шлунково-кишковими симптомами, такими як нудота, блювання і діарея.
Лікування.
Специфічного антидоту при отруєннi ацетилцистеїном немає, терапiя симптоматична.
Далі представлені небажані реакції після застосування ацетилцистеїну для прийому всередину.
Клас систем органів
Побічні реакцiї
Нечасто
(≥1/1000–<1/100)
Рiдко
(≥1/10000–<1/1000)
Дуже рiдко
(<1/10000)
Невiдомо
З боку імунної системи
Гіперчутливість
Анафілактичний шок, анафілактичні/анафілактоїдні реакції
З боку крові та лімфатичної системи
Анемія
З боку нервової системи
Головний біль
З боку органів слуху та лабіринту
Дзвін у вухах
З боку дихальної системи
Ринорея
З боку серця
Тахікардія
З боку судин
Геморагії
З боку органів грудної клітки та середостіння
Бронхоспазм, диспное
З боку шлунково-кишкового тракту
Блювання, діарея, стоматити, абдомінальний біль, нудота
Диспепсія
Неприємний запах з рота
З боку шкіри і підшкірних тканин
Кропив’янка, висипання, набряк Квiнке, свербіж
Екзема
Загальні розлади та порушення у місці введення
Гіпертермія
Набряк обличчя
Дослідження
Зниження артеріального тиску
У дуже рідкісних випадках у зв’язку з прийомом ацетилцистеїну повідомлялося про тяжкі шкірні реакції, такі як, наприклад, синдром Стівенса – Джонсона і синдром Лайєлла. У більшості випадків як мінімум ще один лікарський засіб може з більшою ймовірністю бути причиною появи шкірно-слизового синдрому. Тому, при появі будь-яких нових змін на шкірі або слизових оболонках потрібно звернутися до лікаря і негайно відмінити прийом ацетилцистеїну.
Відмічалися випадки зниження агрегації тромбоцитів, але клінічне значення цього не визначено.
2 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Порошок для орального розчину по 200 мг/0,5 г у саше. По 10 або 20 саше у пачці з картону.
Без рецепта.
Людям із порушеннями зору 