діюча речовина: hydrocortisone;
1 флакон містить гідрокортизону у вигляді натрію гідрокортизону сукцинату 100 мг;
допоміжні речовини: натрію дигідрофосфат моногідрат; натрію гідрофосфат безводний.
Порошок для розчину для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: від білого до майже білого кольору ліофілізат.
Прості препарати кортикостероїдів для системного застосування. Глюкокортикоїди. Гідрокортизон. Код АТХ H02A B09.
Фармакодинаміка.
Солу-Кортеф має такі ж самі якісні терапевтичні ефекти, що й гідрокортизон.
Механізм дії
Після проникнення крізь клітинну мембрану глюкокортикоїди утворюють комплекси зі специфічними рецепторами в цитоплазмі. Ці комплекси надходять до ядра, зв’язуються з ДНК (хроматином) і стимулюють транскрипцію мРНК, а потім ‑ подальший синтез білків різними ферментами; вважається, що цей механізм відповідає за системні ефекти глюкокортикоїдів. Максимальні фармакологічні ефекти лікарського засобу можна спостерігати до досягнення його пікової концентрації у плазмі крові, що вказує на те, що його ефективність більше обумовлена модифікацією ферментів, а не його безпосередньою дією.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Пікова концентрація у плазмі крові досягається через 30-60 хвилин після внутрішньом’язового введення.
Для підтримання сироваткової концентрації на постійно високому рівні необхідно кожні 4–6 годин робити внутрішньовенні або внутрішньом’язові ін’єкції.
Розподіл
Гідрокортизон на 40–90 % є зв’язаним з білками плазми. Більша його частина зв’язується з глобуліном (транскортином), тоді як менша – з альбуміном. Біологічна активність визначається вільною, незв’язаною фракцією гормону, тоді як його зв’язана фракція служить резервом.
Біотрансформація
Головним чином гідрокортизон метаболізується в печінці.
Виведення
Введена доза майже повністю виводиться протягом 12 годин. Від 22 до 30 % внутрішньовенно або внутрішньом’язово введеної дози лікарського засобу виводиться з сечею у межах 24 годин.
Стани, при яких бажано отримати швидкий і інтенсивний ефект від дії кортикостероїдів.
Ендокринні розлади:
Розлади неендокринного походження
Ревматичні захворювання, як допоміжна терапія для короткочасного застосування (щоб допомогти пацієнтові пережити гострий епізод або загострення) при таких захворюваннях:
Колагенози, під час загострення або як підтримуюча терапія в окремих випадках таких захворювань:
Дерматологічні захворювання:
Алергічні стани: контроль тяжких алергічних станів або алергічних станів, що призводять до втрати працездатності та не піддаються традиційному лікуванню, при таких захворюваннях:
Офтальмологічні захворювання: тяжкі гострі і хронічні алергічні та запальні процеси з ураженням очей, такі як:
Шлунково-кишкові захворювання, щоб допомогти пацієнтові пережити критичний період при таких захворюваннях:
Респіраторні захворювання:
Гематологічні захворювання:
Неопластичні захворювання: паліативне лікування таких захворювань:
Стани, що супроводжуються набряком: для індукції діурезу або ремісії протеїнурії при нефротичному синдромі, без уремії, ідіопатичного типу або внаслідок червоного вовчака.
Невідкладні стани:
Інше:
Лікарські засоби, які індукують печінкові ферменти, такі як фенобарбітал, фенітоїн, рифампіцин, рифабутин, карбамазепін, примідон і аміноглутетимід можуть збільшувати кліренс кортикостероїдів, і при їхньому застосуванні може бути необхідним підвищення дози кортикостероїдів, щоб отримати бажану відповідь на лікування.
Такі лікарські засоби, як тролеандоміцин і кетоконазол, можуть інгібувати метаболізм кортикостероїдів і, таким чином, зменшувати їхній кліренс. Тому слід титрувати дозу кортикостероїдів, для уникнення розвитку кортикостероїдної токсичності.
Препарати, що пригнічують фермент CYP3A4, такі як циметидин, еритроміцин, кетоконазол, ітраконазол, дилтіазем і мібефрадил, можуть зменшувати швидкість метаболізму кортикостероїдів і, як наслідок, підвищувати їхню концентрацію в сироватці крові.
Кортикостероїди можуть збільшувати кліренс аспірину, який застосовується тривалий час і у високих дозах. Це може призводити до зниження рівнів саліцилату в сироватці крові або до підвищення ризику розвитку саліцилатної токсичності при відміні кортикостероїдів. Аспірин слід з обережністю застосовувати разом з кортикостероїдами пацієнтам з гіпотромбінемією.
Вплив кортикостероїдів на пероральні антикоагулянти значною мірою варіює; вони можуть як послаблювати, так і підсилювати їхню дію. Тому слід проводити регулярний моніторинг показників коагулограми, щоб підтримувати бажаний антикоагулянтний ефект.
З обережністю слід застосовувати з препаратами, які впливають на рівень калію (наприклад діуретиками). Не застосовувати з амфотерицином В.
Кортикостероїди можуть спричинити гіперглікемію, тому застосовувати з протидіабетичними засобами потрібно з обережністю.
Антибіотики. Повідомлялося, що макролідні антибіотики спричиняли суттєве зниження кліренсу кортикостероїдів.
Циклоспорини. При одночасному застосуванні цих препаратів спостерігається підвищення активності і циклоспорину, і кортикостероїду. Повідомлялося також про випадки виникнення судом.
Антихолінестеразні препарати. Одночасне застосування може призвести до розвитку тяжкої слабкості у хворих з міастенією гравіс. Тому застосування цих препаратів необхідно припинити щонайменше за 24 години до початку терапії кортикостероїдами.
Стероїди можуть зменшувати ефект антихолінестеразних засобів при лікуванні міастенії гравіс. Кортикостероїди пригнічують ефекти гіпоглікемічних засобів (включаючи інсулін), антигіпертензивних засобів і діуретиків, проте посилюють гіпокаліємічний ефект ацетазоламіду, петльових діуретиків, тіазідних діуретиків і карбеноксолону.
Антидіабетичні засоби. Оскільки кортикостероїди можуть підвищити концентрації глюкози в крові, може виникнути необхідність у коригуванні дози антидіабетичних засобів.
Протитуберкульозні засоби. Можливе зниження концентрації ізоніазиду в плазмі крові.
Холестирамін може підвищувати кліренс кортикостероїдів.
Аміноглютетимід може викликати втрату індукованої кортикостероїдами адренальної супресії.
Серцеві глікозиди. Пацієнти, що застосовують серцеві глікозиди, мають підвищений ризик розвитку аритмії через гіпокаліємію.
Естрогени, включаючи пероральні контрацептиви. Естрогени можуть спричинити зниження метаболізму певних кортикостероїдів у печінці, що призводить до підвищення їх ефекту.
Шкірні проби. Кортикостероїди можуть пригнічувати реакції на шкірні проби.
Вакцини. Пацієнти, які перебувають на довготривалій терапії кортикостероїдами, можуть проявляти слабко виражену відповідь на токсоїдні та живі або інактивовані вакцини через пригнічення відповіді антитіл. Кортикостероїди можуть також потенціювати відповідь деяких організмів, що містяться у живих атенуйованих вакцинах.
При застосуванні вакцин або токсоїдів згідно з планом вакцинації слід розглянути можливість відкласти вакцинацію до завершення терапії кортикостероїдами.
Ефективність кумаринових антикоагулянтів може посилюватися за умови одночасної терапії кортикостероїдами, тому необхідний ретельний моніторинг міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) або протромбінового часу, щоб уникнути спонтанної кровотечі.
Саліцилати та нестероїдні протизапальні препарати слід з обережністю застосовувати у поєднанні з кортикостероїдами в разі гіпотромбінемії. При застосуванні кортикостероїдів підвищується нирковий кліренс саліцилатів, тому відміна стероїдів може призвести до інтоксикації саліцилатами.
Повідомлялося, що стероїди взаємодіють із блокаторами нервово-м’язової передачі, такими як панкуроній, з частковим відновленням нервово-м’язової передачі.
Пацієнтам, які отримують кортикостероїдну терапію і переносять незвичний стрес, до, під час і після такої стресової ситуації показане застосування кортикостероїдів у підвищених дозах або кортикостероїдів швидкої дії.
Незважаючи на відсутність добре контрольованих (подвійних сліпих, із застосуванням плацебо) клінічних досліджень, результати, отримані на експериментальних моделях у тварин, вказують на те, що застосування кортикостероїдів може бути корисним при геморагічному, травматичному і хірургічному шоці, коли стандартна терапія (наприклад відновлення об’єму втраченої рідини) є неефективною.
Кортикостероїди можуть маскувати деякі ознаки інфекції, і під час їхнього застосування можуть виникати нові інфекції. При застосуванні кортикостероїдів резистентність організму до інфекцій і здатність організму локалізувати інфекцію можуть бути зниженими.
Розвиток інфекцій будь-якої локалізації, спричинених будь-якими патогенами (у тому числі вірусні, бактеріальні, грибкові, протозойні або гельмінтні інфекції) може бути пов’язаним із застосуванням кортикостероїдів як монотерапії або у комбінації з іншими імуносупресивними засобами, які впливають на клітинну ланку імунітету, гуморальну ланку імунітету або функцію нейтрофілів. Такі інфекції можуть бути легкого ступеня, але можуть бути тяжкого ступеня і іноді мати летальний наслідок. Зі збільшенням доз кортикостероїдів підвищується частота розвитку інфекційних ускладнень.
При активному, дисемінованому або фульмінантному туберкульозі гідрокортизон можна застосовувати лише для лікування захворювання разом з відповідною протитуберкульозною схемою лікування. Якщо застосування кортикостероїдів показане пацієнтам з латентним туберкульозом або туберкуліновою реактивністю, необхідне ретельне спостереження, оскільки захворювання може знову активуватися. Під час тривалої кортикостероїдної терапії такі пацієнти повинні отримувати хіміопрофілактику.
Пацієнтам, які отримують кортикостероїди в імуносупресивних дозах, протипоказане застосування живих або атенуйованих вакцин; таким пацієнтам можна застосовувати вбиті або інактивовані вакцини. Однак відповідь на такі вакцини може бути зниженою. Пацієнтам, які отримують кортикостероїди в неімуносупресивних дозах, показане проведення процедур імунізації.
Гідрокортизон може спричиняти підвищення артеріального тиску, затримку солі і води в організмі і збільшення екскреції калію. Тому може бути потрібним дотримання дієти з обмеженням кількості солі і застосування харчових добавок на основі калію. Всі кортикостероїди збільшують екскрецію кальцію.
Оскільки в поодиноких випадках у пацієнтів, які отримували лікування кортикостероїдами парентерально, розвивалися анафілактоїдні реакції (наприклад бронхоспазм), перед їхнім застосуванням слід вжити відповідних запобіжних заходів, особливо тоді, коли в анамнезі пацієнта наявна алергія на будь-який лікарський засіб.
Незважаючи на те, що нещодавні дослідження не проводилися із застосуванням гідрокортизону або інших стероїдів, результати досліджень застосування метилпреднізолону натрію сукцинату при септичному шоці вказують на те, що в деяких підгрупах пацієнтів високого ризику (тобто пацієнтів з підвищенням рівня креатиніну більш ніж 2,0 мг/дл або з вторинними інфекціями) може спостерігатися підвищення рівня смертності.
Ефект гідрокортизону може бути підсиленим у пацієнтів із захворюванням печінки, оскільки у них значно зменшені метаболізм і виведення гідрокортизону.
У дітей, які отримують тривале лікування глюкокортикоїдами у поділених добових дозах, може спостерігатися затримка росту. Застосування такої схеми лікування повинно обмежуватися найбільш серйозними показаннями.
Кортикостероїди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з очним простим герпесом, який супроводжується ризиком перфорації рогівки.
Застосування кортикостероїдів було пов’язане з розвитком центральної серозної хоріопатії, що може призводити до відшарування сітківки.
При застосуванні кортикостероїдів можуть виникати психічні розлади, які варіюють від ейфорії, безсоння, змін настрою, змін особистості до явних маніфестацій психозу. Також кортикостероїди можуть спричиняти агравацію існуючої емоційної нестабільності або тенденцій до розвитку психозу.
Повідомлялося про розвиток епідурального ліпоматозу у пацієнтів, переважно при тривалому застосуванні кортикостероїдів у високих дозах.
Кортикостероїди слід з обережністю застосовувати при неспецифічному виразковому коліті, якщо існує ймовірність розвитку перфорації у разі наявності абсцесу або інших піогенних інфекцій, а також при дивертикуліті, свіжих кишкових анастомозах, активній або латентній пептичній виразці, нирковій недостатності, артеріальній гіпертензії, остеопорозі і міастенії гравіс.
При застосуванні кортикостероїдів повідомлялося про виникнення тромбозу, у тому числі венозної тромбоемболії. Тому кортикостероїди слід з обережністю застосовувати пацієнтам із тромбоемболічними захворюваннями або в пацієнтів зі схильністю до цих захворювань.
При застосуванні високих доз кортикостероїдів описані випадки розвитку гострої міопатії, яка найбільш часто виникає у пацієнтів з порушеннями нервово-м’язової передачі (зокрема, міастенії гравіс), або у пацієнтів, які отримують супутню терапію нервово-м’язовими блокаторами (такими як панкуроній). Така гостра міопатія є генералізованою, може залучати очні і дихальні м’язи і може призводити до розвитку квадрипарезу. Може спостерігатися збільшення рівня креатинкінази. До настання клінічного покращення або одужання після припинення застосування кортикостероїдів може минати від декількох тижнів до декількох років.
Були повідомлення про розвиток саркоми Капоші у пацієнтів, які отримують терапію кортикостероїдами, проте припинення терапії може призводити до її клінічної ремісії.
Повідомлялось про виникнення феохромоцитомного кризу, що може мати летальний наслідок, після системного застосування кортикостероїдів. Пацієнтам із підозрюваною або виявленою феохромоцитомою слід призначати кортикостероїди тільки після відповідного оцінювання ризиків і користі.
З метою зменшення можливості розвитку атрофії шкіри у місці введення не слід перевищувати рекомендовані дози. Слід уникати ін’єкції в дельтоподібний м’яз через високий ризик розвитку підшкірної атрофії.
Системні кортикостероїди не показані і тому не мають бути застосовані для лікування при черепно-мозковій травмі. У багатоцентровому дослідженні виявлено підвищений рівень летальності через 2 тижні і через 6 місяців після травми у пацієнтів, які застосовували метилпреднізолону натрію сукцинат порівняно з пацієнтами, які застосовували плацебо. Причинного зв'язку з лікуванням метилпреднізолону натрію сукцинатом не встановлено.
Опубліковані дані свідчать про ймовірний зв’язок між застосуванням кортикостероїдів та розривом міокарда після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда; тому цим пацієнтам терапію із застосуванням кортикостероїдів потрібно застосовувати з особливою обережністю.
Може спричинити пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи, розвиток синдрому Кушинга та гіперглікемії.
Вторинну адренокортикальну недостатність, спричинену застосуванням лікарського засобу, можна зменшити шляхом поступового зниження дози. Недостатність такого роду може зберігатися протягом декількох місяців після припинення терапії. Тому у будь-якій ситуації прояву стресу протягом цього періоду гормональна терапія має бути відновлена.
При одночасному застосуванні з амфотерицином В були випадки розширення границь серця та розвитку серцевої недостатності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Може спричинити загострення інтеркурентних інфекцій, спричинених Amoeba, Candida, Cryptoccocus, Mycobacterium, Nocardia, Pneumocystis та Toxoplasma. До початку терапії кортикостероїдами рекомендується виключити латентний чи активний амебіаз у пацієнтів, які відвідували тропічні країни, або у пацієнтів із діареєю нез’ясованого ґенезу.
Не застосовувати при церебральній малярії, оскільки немає на даний час доказів користі від застосування кортикостероїдів при цьому стані.
Вітряна віспа та кір: можуть бути серйозні або навіть летальні ускладнення у дорослих та дітей. Пацієнтів, які не перенесли ці хвороби в минулому, слід ретельно захистити від ризику розповсюдження на них цих захворювань.
Застосування кортикостероїдів може спричинити задню субкапсулярну катаракту, глаукому, пошкодження зорових нервів, може сприяти розвитку вторинних очних інфекцій, спричинених бактеріями, грибами або вірусами.
Застосовувати з особливою обережністю пацієнтам з відомим або підозрюваним ураженням на Strongyloides. У таких пацієнтів імуносупресія може призвести до гіперінфекції та поширення міграції личинок, що може привести до тяжкого ентероколіту та летальної грамнегативної септицемії.
З обережністю слід застосовувати пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, гіпертонією.
Пацієнтам з гіпотиреозом дозу кортикостероїдів необхідно коригувати.
У пацієнтів з цирозом існує посилений ефект за рахунок зниження метаболізму кортикостероїдів.
При терапії кортикостероїдами можливе підвищення внутрішньоочного тиску, що потребує його контролю, особливо у разі тривалої терапії.
З особливою обережністю слід призначати терапію системними кортикостероїдами пацієнтам із наступними захворюваннями: цукровий діабет, печінкова недостатність або цироз, епілепсія. У таких випадках необхідний ретельний моніторинг стану пацієнтів.
Пацієнтів та/або осіб, що піклуються про них, необхідно попередити про можливість виникнення потенційно тяжких небажаних психічних реакцій при застосуванні системних стероїдів. Симптоми, як правило, виникають протягом кількох днів або тижнів від початку лікування. Ризик може бути вищий у разі використання високих доз або при системній експозиції, що може збільшувати ризик виникнення побічних ефектів, хоча об’єм дози не дозволяє спрогнозувати час початку, тип, ступінь тяжкості або тривалість реакцій. Більшість реакцій проходять після зменшення дози або відміни препарату, хоча може знадобитися специфічна терапія. Пацієнтам/особам, що піклуються про них, слід порадити звернутися за медичною допомогою, якщо вони спостерігають розвиток тривожних симптомів з боку психіки, особливо якщо спостерігається пригнічення настрою або суїцидальні думки. Пацієнтів та осіб, які піклуються про них, слід попередити про можливі психіатричні розлади, що можуть виникнути або під час, або одразу після зменшення дози чи відміни системних стероїдів, хоча про такі реакції повідомлялося нечасто.
З особливою обережністю слід розглядати можливість застосування системних кортикостероїдів пацієнтам із наявними або перенесеними у минулому тяжкими афективними розладами або такими розладами у їхніх родичів першого ступеня. До цих розладів відносять депресивну або маніакально-депресивну хворобу та попередній стероїдний психоз.
Застосування пацієнтам літнього віку. Поширені небажані ефекти застосування системних кортикостероїдів можуть мати більш серйозні наслідки у літньому віці, особливо остеопороз, артеріальна гіпертензія, гіпокаліємія, цукровий діабет, чутливість до інфекцій та потоншення шкіри. Щоб уникнути розвитку реакцій, які загрожують життю, необхідний ретельний клінічний нагляд за станом пацієнта.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг на флакон для ін’єкцій, тобто він практично не містить натрію). Цей лікарський засіб містить 0,4 ммоль (9,37 мг) натрію на флакон для ін’єкцій. Це слід враховувати при застосуванні доз вище 200 мг пацієнтам, які перебувають на дієті з обмеженням вживання натрію.
Застосування у період вагітності
Дослідження на тваринах показали, що кортикостероїди, у разі їхнього застосування вагітній у високих дозах, можуть спричиняти вади розвитку плода. Адекватних досліджень впливу на репродуктивну функцію людини не проводилося. Тому застосування цього лікарського засобу під час вагітності або жінкам, які бажають завагітніти, потребує ретельного зважування користі від його застосування порівняно з потенційними ризиками для вагітної і плода. Оскільки докази безпеки застосування людині під час вагітності є непрямими, гідрокортизон слід застосовувати під час вагітності, лише коли користь від терапії переважає пов’язані з нею ризики для плода.
Кортикостероїди легко проходять крізь плацентарний бар’єр. Дітей, народжених жінками, які отримували великі дози кортикостероїдів під час вагітності, слід ретельно обстежувати щодо відсутності ознак недостатності кори надниркових залоз.
Застосування під час годування груддю
Кортикостероїди виділяються в грудне молоко. Гідрокортизон слід застосовувати під час годування груддю, лише коли користь від терапії переважає пов’язані з нею ризики для дитини.
Репродуктивна функція
У дослідженнях на тваринах було виявлено негативний вплив кортикостероїдів на репродуктивну функцію.
Вплив кортикостероїдів на здатність керувати транспортними засобами або використовувати інші механізми не оцінювався. Після лікування кортикостероїдами можливий розвиток таких небажаних ефектів, як синкопе, вертиго і судоми. У разі наявності вищезгаданих ефектів пацієнтам не слід керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами.
Шлях введення: для внутрішньовенного (болюсно, краплинно) або внутрішньом’язового застосування.
Препарати для парентерального введення слід перевіряти візуально щодо зміни кольору розчину або появи часток у приготованому розчині у всіх випадках, коли розчин і упаковка дають змогу це зробити.
Для внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції приготувати розчин, додаючи у флакон (дотримуючись правил антисептики) 2 мл бактеріостатичної води для ін’єкцій або 0,9 % розчину NaCl для ін’єкцій. У разі внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції подальше розведення не потрібне.
Для внутрішньовенної інфузії розчин, приготований як описано вище, можна у разі потреби розвести 5 % водним розчином декстрози (або ізотонічним розчином хлориду натрію, або 5 % розчином декстрози в ізотонічному розчині хлориду натрію, якщо у пацієнта немає затримки натрію в організмі). Розчин, який містить 100 мг гідрокортизону натрію сукцинату, можна розводити до 100-1000 мл. З мікробіологічної точки зору приготований розчин для інфузії слід застосовувати негайно.
У разі, коли бажано вводити невеликий об’єм рідини, гідрокортизону натрію сукцинату, еквівалентний 100-3000 мг гідрокортизону, можна розвести до 50 мл вищезгаданими розчинниками. Отриманий розчин є стабільним впродовж щонайменше 4 годин.
Для первинної невідкладної допомоги перевага надається застосуванню шляхом внутрішньовенної ін’єкції. Після проведення первинної невідкладної допомоги рекомендується застосовувати ін’єкційні засоби більш тривалої дії або пероральні засоби. Лікування слід починати з внутрішньовенного введення засобу впродовж періоду від 30 секунд до 10 хвилин (наприклад, початкове введення гідрокортизону натрію сукцинату у дозі, еквівалентній 100 мг гідрокортизону, або до 500 мг і більше). Високодозову кортикостероїдну терапію потрібно проводити до стабілізації стану пацієнта – зазвичай не довше ніж 48-72 години. І хоча небажані ефекти високою мірою пов’язані з застосуванням високих доз, у поодиноких випадках пептична виразка також може виникати під час короткочасної терапії кортикостероїдами. Тому можна порекомендувати застосування профілактичної терапії антацидними засобами.
У разі необхідності проведення терапії високими дозами гідрокортизону впродовж періоду більше ніж 48-72 години може розвиватися гіпернатріємія. За таких умов бажано буде замінити гідрокортизону натрію сукцинат кортикостероїдним засобом, таким, що містить метилпреднізолону натрію сукцинат, який спричиняє незначну або зовсім не спричиняє затримку натрію в організмі.
Початкова доза гідрокортизону, що еквівалентна гідрокортизону натрію сукцинату, становить від 100 мг до 500 мг (або більше) залежно від тяжкості стану.
Застосування такої дози можна повторювати з інтервалами 2, 4 або 6 годин, що визначається відповіддю пацієнта на лікування і його клінічним станом.
Пацієнти, які перенесли тяжкий стрес після проведення кортикостероїдної терапії, повинні підлягати ретельному спостереженню щодо ознак і симптомів недостатності кори надниркових залоз.
Терапія кортикостероїдами застосовується як допоміжна і не замінює традиційну терапію.
У пацієнтів із захворюванням печінки ефект може бути підсиленим (див. розділ «Особливості застосування») і для таких пацієнтів можливе зменшення дози.
Дітям, у т.ч. немовлятам, дозу лікарського засобу можна зменшити, однак при визначенні дози слід керуватися більшою мірою тяжкістю стану і відповіддю пацієнта на лікування, а не його віком або масою тіла. Добова доза повинна становити не менше 25 мг.
Клінічного синдрому передозування гідрокортизоном натрію сукцинатом не існує.
Гідрокортизон виводиться шляхом діалізу.
Наведені нижче побічні реакції є типовими для всіх системних кортикостероїдів. Їхнє включення до цього переліку не обов’язково означає, що конкретне явище спостерігалося при застосуванні цієї конкретної лікарської форми.
Інформація щодо частоти виникнення побічних реакцій невідома.
Інфекції та інвазії: маскування інфекцій, опортуністичні інфекції (спричинені будь-якими збудниками, будь-якої локалізації від легкого ступеня тяжкості до летального наслідку), активація латентних інфекцій, у тому числі повторна активація туберкульозу.
Новоутворення доброякісні, злоякісні та невстановлені (включаючи кісти та поліпи): у пацієнтів, які отримують кортикостероїдну терапію, повідомлялося про розвиток саркоми Капоші.
З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкоцитоз.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія та анафілактоїдні реакції (наприклад бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, кропив’янка). Можливе пригнічення реакцій при проведенні шкірних тестів.
З боку ендокринної системи: кушингоїдний стан, пригнічення гіпофізарно-надниркової системи. Симптоми відміни — надто швидке зменшення дози кортикостероїдів після тривалого лікування може призвести до гострої недостатності надниркових залоз, артеріальної гіпотензії та летального наслідку. Однак це більше стосується кортикостероїдів, призначених за такими показаннями, де необхідна довготривала терапія.
Також можливе виникнення синдрому відміни, який включає пропасницю, міалгію, артралгію, риніт, кон’юнктивіт, появу болісних сверблячих вузлів на шкірі та втрату маси тіла.
З боку метаболізму та харчування: затримка натрію, затримка рідини, гіпокаліємічний алкалоз, порушення толерантності до глюкози, підвищення апетиту (що може призводити до збільшення маси тіла).
З боку психіки: афективні розлади (такі як дратівливий, ейфоричний, пригнічений або лабільний настрій, психологічна залежність та суїцидальні думки), психотичні реакції (включаючи манію, марення, галюцинації та загострення шизофренії), порушення поведінки, дратівливість, тривожність, розлади сну, когнітивна дисфункція (включаючи сплутаність свідомості та амнезію).
З боку нервової системи: підвищення внутрішньочерепного тиску, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, судомні напади, епідуральний ліпоматоз.
З боку органів зору: субкапсулярна катаракта, екзофтальм, центральна серозна хоріопатія, підвищення внутрішньоочного тиску із можливим ушкодженням зорового нерва, стоншення рогівки або склери, загострення вірусних або грибкових захворювань очей.
З боку серця: застійна серцева недостатність (у пацієнтів зі схильністю до цього), розрив міокарда після інфаркту міокарда.
З боку судин: тромбоз, артеріальна гіпертензія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: гикавка; легенева емболія; якщо для приготування до використання застосовувати бензиловий спирт, слід взяти до уваги, що він може спричинити розвиток летального синдрому задишки у недоношених дітей.
З боку шлунково-кишкового тракту: пептична виразка (з можливою перфорацією і кровотечею), шлункова кровотеча, панкреатит, езофагіт, перфорація кишечнику, виразки стравоходу, кандидоз стравоходу, диспепсія, нудота.
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини: петехія, телеангіектазії, синці, атрофія шкіри, стрії на шкірі, гіперпігментація шкіри, гіпопігментація шкіри, гірсутизм, акне, гіпергідроз.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: м’язова міопатія, м’язова слабкість, остеонекроз, остеопороз, патологічні переломи, затримка росту.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нерегулярний менструальний цикл.
Загальні розлади та реакції у місці введення: порушення одужання.
Дослідження: підвищення внутрішньоочного тиску, зниження толерантності до вуглеводів, зниження рівню калію у крові, негативний баланс азоту (внаслідок катаболізму білків), підвищення рівня кальцію сечі, підвищення рівня аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази крові.
Травми, отруєння та ускладнення процедур: компресійний перелом хребта, розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля).
Звітування про підозрювані побічні реакції
Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням лікарського засобу. Медичних працівників просять звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до локальних вимог.
5 років.
Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Цей лікарський засіб не має бути змішаний з іншими медичними продуктами, окрім тих, що наведені у розділі «Спосіб застосування та дози».
Порошок у флаконі. По 1 флакону в картонній коробці або по 25 флаконів без вторинної упаковки в піддоні для транспортування.
За рецептом.
Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія НВ.
Рейксвег 12, Пуурс, В-2870, Бельгія.
Людям із порушеннями зору 