діюча речовина: 1 таблетка містить амлодипіну малеату у перерахуванні на амлодипін 5 мг або 10 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: білого кольору, круглі, злегка двоопуклі таблетки зі скошеними краями і насічкою з одного боку.
Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини. Похідні дигідропіридину.
Код АТХ С08С А01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Амлодипін – це антагоніст кальцію, що блокує надходження іонів кальцію у клітини гладенької мускулатури серця та судин. Механізм антигіпертензивної дії полягає у прямому розслаблюючому ефекті гладенької мускулатури судин. Чіткий механізм, за допомогою якого амлодипін полегшує стенокардію, до кінця незрозумілий, але визначений двома такими діями:
1. Амлодипін розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує загальний периферичний опір (після навантаження), проти якого працює серце. Таке розвантаження серця знижує потреби міокарда у споживанні енергії та кисню.
2. Механізм дії амлодипіну також, можливо, залучає розширення основних коронарних артерій та коронарних артеріол. Таке розширення збільшує постачання кисню до міокарда у пацієнтів зі стенокардією Принцметала. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією дозування 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (як у положенні стоячи, так і лежачи) протягом усього 24-годинного інтервалу.
У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу подовжує загальний активний час, час до початку стенокардії та час до депресії 1 мм ST сегмента. Амлодипін знижує частоту стенокардії та застосування таблеток тринітрогліцерину.
Фармакокінетика.
Абсорбція/розподіл
Після перорального введення терапевтичних доз амлодипін повільно всмоктується з травного тракту. На абсорбцію амлодипіну не впливає супутній прийом їжі. Абсолютна біодоступність незміненого компонента становить 64-80 %. Пікові рівні у плазмі крові досягаються через 6-12 годин після застосування. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. pKa амлодипіну становить 8,6. In vitro дослідження показали, що амлодипін зв’язується з білками плазми крові до 97,5 %.
Метаболізм/ виведення
Період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 35-50 годин. Рівні у плазмі крові у стабільному стані досягаються через 7-8 послідовних днів. Амлодипін екстенсивно перетворюється на неактивні метаболіти. Приблизно 60 % застосованої дози виводиться з сечею, з яких майже 10 % у формі незміненого амлодипіну.
Пацієнти літнього віку
Час до досягнення пікових концентрацій у плазмі крові є однаковим у молодих пацієнтів і пацієнтів літнього віку. Кліренс амлодипіну має тенденцію знижуватися, призводячи внаслідок до збільшення «площі під кривою» (AUC) та періоду напіввиведення. Рекомендований режим дозування для пацієнтів літнього віку є аналогічним, однак збільшення дози слід проводити з обережністю.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Амлодипін екстенсивно перетворюється на неактивні метаболіти. 10 % первинного компонента виводиться у незміненому вигляді з сечею. Зміни концентрацій амлодипіну не мають зв’язку зі ступенем порушення функції нирок. Тому рекомендоване нормальне дозування. Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Період напіввиведення амлодипіну подовжується у пацієнтів із порушенням функції печінки.
Артеріальна гіпертензія.
Хронічна стабільна стенокардія.
Вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала).
Підвищена чутливість до похідних дигідропіридину, амлодипіну або до будь-яких інших компонентів препарату; артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня; шок, включаючи кардіогенний шок; обструкція вивідного тракту лівого шлуночку (наприклад, стеноз аорти тяжкого ступеня); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; нестабільна стенокардія.
Вплив інших лікарських засобів на амлодипін
Інгібітори CYP3A4.
Одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP3A4 потужної або помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин чи кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значущого підвищення експозиції амлодипіну, що також може призвести до підвищення ризику виникнення гіпотензії. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів літнього віку. Може бути необхідним клінічне спостереження за станом пацієнта та підбір дози.
Не рекомендується одночасно застосовувати амлодипін та грейпфрути або грейпфрутовий сік, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність амлодипіну може підвищуватися, що, у свою чергу, призводить до посилення гіпотензивної дії.
Індуктори CYP3A4.
Інформації щодо впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін немає. Одночасне застосування амлодипіну та речовин, що є індукторами CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, звіробою), може призводити до зниження концентрації амлодипіну у плазмі крові, тому застосовувати такі комбінації слід з обережністю.
Дантролен (інфузії).
У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним наслідком та серцево-судинний колапс, що асоціювалися з гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.
Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби
Гіпотензивний ефект амлодипіну потенціює гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів.
Такролімус.
Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлено. Щоб уникнути токсичності такролімусу, при супутньому застосуванні амлодипіну, потрібен регулярний моніторинг рівнів такролімусу в крові та, за необхідності, корекція дозування.
Циклоспорин.
Досліджень взаємодій циклоспорину та амлодипіну при застосуванні здоровим добровольцям або в інших групах не проводилося, за винятком застосування пацієнтам із трансплантованою ниркою, у яких спостерігалося мінливе підвищення залишкової концентрації циклоспорину (в середньому на 0–40 %). Для пацієнтів із трансплантованою ниркою, які застосовують амлодипін, слід розглянути можливість моніторингу концентрацій циклоспорину та, за необхідності, знизити дозу циклоспорину.
Симвастатин.
Одночасне застосування багаторазових доз амлодипіну 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг призводило до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно із застосуванням лише симвастатину. Для пацієнтів, які застосовують амлодипін, дозу симвастатину слід обмежити до 20 мг на добу.
Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.
Амлодипін слід з обережністю приймати пацієнтам з малим серцевим резервом. Не існує жодних даних на підтримку застосування тільки амлодипіну, під час чи протягом одного місяця після інфаркту міокарда. Безпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлені.
Фертильність.
Повідомлялося про оборотні біохімічні зміни голівки сперматозоїда у деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів. Клінічної інформації щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо.
Пацієнти з серцевою недостатністю.
Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних подій та летальних випадків у майбутньому.
Пацієнти з порушенням функції печінки.
Даній категорії пацієнтів слід розпочинати застосування препарату із найнижчої дози. Слід бути обережними як на початку застосування препарату, так і під час збільшення дози. Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю може бути необхідним повільний підбір дози та ретельний нагляд за станом пацієнта.
Пацієнти з порушеннями функції нирок.
Таким пацієнтам амлодипін можна застосовувати у нормальній дозі. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не мають зв’язку зі ступенем порушення функції нирок. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу. Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.
У пацієнтів літнього віку збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділ «Фармакокінетика»).
Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Немає наявних достатніх даних щодо застосування амлодипіну вагітним жінкам. Застосування препарату у період вагітності рекомендується лише у разі відсутності безпечної альтернативи та у випадку, коли власне захворювання несе більший ризик для матері та плода.
Годування груддю.
Невідомо, чи проникає амлодипін у грудне молоко. Рішення щодо продовження/відміни годування груддю приймається, враховуючи користь від годування для дитини та ризик від лікування амлодипіном для матері.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами.
Амлодипін чинить мінімальний чи помірний вплив на здатність керувати автомобілем або іншими механічними засобами.
У пацієнтів можуть виникати такі побічні реакції як запаморочення, головний біль, підвищена втомлюваність, сплутаність свідомості чи нудота, що можуть порушити здатність до адекватної реакції. У таких випадках пацієнту слід рекомендувати утриматися від керування автомобілем або іншими механічними засобами.
Пероральне застосування. Таблетку можна поділити на рівні частини. Таблетки слід запивати склянкою води, незалежно від прийому їжі.
Дорослі
Для лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії рекомендована початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. Якщо протягом 4 тижнів не вдається досягти бажаного терапевтичного ефекту, цю дозу можна збільшити до максимальної добової дози 10 мг (за 1 прийом), залежно від індивідуальної реакції пацієнта.
Діти віком від 6 років з артеріальною гіпертензією.
Рекомендована початкова доза препарату для цієї категорії пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. Якщо необхідний рівень артеріального тиску не буде досягнутий протягом 4 тижнів, дози можна збільшити до 5 мг на добу. Застосування препарату у дозах вище 5 мг для даної категорії пацієнтів не досліджувалося.
Немає необхідності у підборі дози для даної категорії пацієнтів.
Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу.
Пацієнти з порушеннями функції печінки.
Режим дозування для пацієнтів із порушенням функції печінки не був встановлений (див. розділ «Особливості застосування»).
Немає необхідності у підборі дози пацієнтам літнього віку, однак збільшення дозування слід проводити з обережністю (див. розділ «Фармакокінетика»).
Препарат застосовувати дітям віком від 6 років.
Вплив амлодипіну на артеріальний тиск пацієнтів віком до 6 років невідомий.
Дані про випадки передозування у людей обмежені. Наявні дані вказують на те, що значне передозування (> 100 мг) може спричинити значну периферичну вазодилатацію з подальшою тривалою системною артеріальною гіпотензією, включаючи шок із летальним наслідком та, можливо, до рефлекторної тахікардії. Клінічно значуща артеріальна гіпотензія через передозування амлодипіну вимагає активної серцево-судинної підтримки, включаючи частий моніторинг серцевої та дихальної функцій, підвищення положення кінцівок та увагу щодо циркулюючого об’єму рідини та об’єму виділення сечі.
Для підтримання судинного тонусу та артеріального тиску може бути ефективним і корисним застосування вазоконстрикторів, якщо до цього немає протипоказань. Внутрішньовенне ведення кальцію глюконату може бути корисним у знятті блокади кальцієвих каналів. У деяких випадках може бути показано промивання шлунка. У здорових добровольців зниження швидкості абсорбції амлодипіну було продемонстровано за допомогою застосування активованого вугілля до 2 годин після прийому амлодипіну 10 мг. Оскільки для амлодипіну характерний високий ступінь зв’язування з білками плазми крові, гемодіаліз неефективний.
При застосуванні амлодипіну найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як: сонливість, запаморочення, головний біль, посилене серцебиття, припливи крові, біль у черевній порожнині, нудота, набряки гомілок, набряки та втомлюваність.
Побічні реакції, про які повідомлялося під час застосування амлодипіну, наведені нижче за системами та класами органів та за частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до ≤ 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до ≤ 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10000).
З боку крові та лімфатичної системи.
Дуже рідко: лейкоцитопенія, тромбоцитопенія.
Порушення з боку імунної системи.
Дуже рідко: алергічні реакції.
Порушення метаболізму та аліментарні розлади.
Дуже рідко: гіперглікемія.
З боку психіки:
Нечасто: депресія, зміни настрою (включаючи тривожність), безсоння.
Рідко: сплутаність свідомості.
З боку нервової системи.
Часто: сонливість, запаморочення, головний біль (головним чином на початку лікування).
Нечасто: тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, парестезія.
Дуже рідко: гіпертонус, периферична нейропатія.
З боку органів зору.
Часто: порушення зору (включаючи диплопію).
З боку органів слуху та лабіринту.
Нечасто: шум у вухах.
З боку серця.
Часто: посилене серцебиття.
Нечасто: аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляція передсердь).
Дуже рідко: інфаркт міокарда.
З боку судин.
Часто: припливи.
Нечасто: артеріальна гіпотензія.
Дуже рідко: васкуліт.
З боку системи органів дихання, органів грудної клітини та середостіння.
Часто: диспное.
Нечасто: кашель, риніт.
З боку шлунково-кишкового тракту.
Часто: біль у животі, нудота, диспепсія, порушення перистальтики кишечнику (включаючи діарею та запор).
Нечасто: блювання, сухість у роті.
Дуже рідко: панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів.
Дуже рідко: гепатити, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів (що найчастіше асоціювалося із холестазом).
З боку шкіри та підшкірних тканин.
Нечасто: алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висип, екзантема, кропив’янка.
Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса Джонсона, фоточутливість.
Порушення з боку скелетно-м’язової та сполучної тканин.
Часто: набряки гомілок, судоми м’язів.
Нечасто: артралгія, міалгія, біль у спині.
Порушення з боку нирок та сечовидільного тракту.
Нечасто: порушення сечовиділення, ніктурія, підвищена частота сечовипускання.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз.
Нечасто: імпотенція, гінекомастія.
Загальні порушення.
Дуже часто: набряки.
Часто: втомлюваність, астенія.
Нечасто: біль у грудях, біль, нездужання.
Дослідження.
Нечасто: збільшення або зменшення маси тіла.
Повідомлялося про виняткові випадки розвитку ектрапірамідного синдрому.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.
3 роки.
Зберігати при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
По 10 таблеток у блістері, по 3 або 9 блістерів у картонній коробці.
За рецептом.
КРКА, д.д., Ново место, Словенія/
KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.
Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/
Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.
Людям із порушеннями зору 