діюча речовина: paracetamol; N-(4-гідроксифеніл)ацетамід;
5 мл сиропу містять парацетамолу 120 мг;
допоміжні речовини: сорбіту розчин, що не кристалізується (Е 420); гліцерин, пропіленгліколь, сахарин натрію, калію сорбат, аспартам (Е 951), ароматизатор «Апельсин АSE 896», азобарвник «Жовтий захід FCF» (Е 110), вода очищена.
Сироп.
Основні фізико-хімічні властивості: рідина оранжевого кольору з характерним запахом апельсина, солодка на смак.
Аналгетики та антипіретики. Парацетамол. Код АТХ N02B E01.
Фармакодинаміка.
Парацетамол – аналгетик-антипіретик. Чинить аналгезивну, жарознижувальну і слабку протизапальну дію, пов’язану з впливом парацетамолу на центр терморегуляції у гіпоталамусі та здатністю інгібувати синтез простагландинів.
Фармакокінетика.
При прийомі внутрішньо абсорбується приблизно 90 % уведеної дози парацетамолу. Ступінь абсорбції зменшується при одночасному прийомі з їжею. Максимальна концентрація парацетамолу у плазмі крові досягається через 30-90 хвилин. Препарат рівномірно розподіляється в рідинах організму, об’єм його розподілу – 0,95 л/кг. Ступінь зв’язування з білками плазми незначний. Активно метаболізується у печінці. У немовлят інтенсивність метаболізму менш виражена. Період напіввиведення парацетамолу – 1,5-2,5 години. Виводиться переважно нирками, причому менше ніж 4 % – у незміненому вигляді. Приблизно 85-95 % терапевтичної дози виводиться із сечею протягом 24 годин.
При нирковій недостатності елімінація парацетамолу уповільнюється, спостерігається накопичення кон’югатів. При тяжких захворюваннях печінки період напіввиведення препарату з плазми значно зростає, проте клінічне значення цього явища неясне.
У немовлят та дітей віком до 10 років головним метаболітом є сульфат парацетамолу, тоді як у дорослих осіб – глюкуронідний кон’югат. Проте це не впливає на швидкість елімінації препарату.
Доклінічні дані з безпеки.
Дослідження, які відповідали б сучасним стандартам оцінки токсичного впливу на репродуктивну систему та внутрішньоутробний розвиток, відсутні.
Біль під час прорізування зубів, зубний біль, біль у горлі, гарячка при застуді, грипі та дитячих інфекціях, таких як вітрянка, коклюш, кір, паротит (свинка).
Препарат також рекомендований для лікування поствакцинальної гіпертермії у немовлят віком 2-3 місяці.
Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкі порушення функції печінки і/або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, виражена анемія, лейкопенія, фенілкетонурія. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози. Дитячий вік до 2 місяців.
Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при одночасному застосуванні метоклопраміду та домперидону і зменшуватися при застосуванні холестираміну.
Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів із підвищенням ризику кровотечі може бути посилений при одночасному довготривалому застосуванні парацетамолу. Періодичний прийом не має значного ефекту. Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.
Антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатоксичного синдрому.
Парацетамол знижує ефективність діуретиків. Не застосовувати одночасно з алкоголем.
При захворюваннях печінки або нирок перед застосуванням препарату потрібно порадитися з лікарем.
Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт приймає варфарин чи подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект. Потрібно враховувати, що у хворих на алкогольні нециротичні ураження печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти. Пацієнтам, які приймають аналгетики кожен день при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем. У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або затруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у випадку появи цих симптомів.
Якщо дитина народилася недоношеною та її вік менше 3 місяців, перед застосуванням необхідно проконсультуватися з лікарем.
Препарат містить аспартам, який є похідним фенілаланіну, що являє небезпеку для хворих на фенілкетонурію.
Препарат містить сорбіт. Якщо дитина страждає непереносимістю певних цукрів, перед використанням слід звернутися до лікаря. Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю фруктози не слід приймати цей препарат.
Дітям віком від 2 до 3 місяців не застосовувати більше ніж 2 дози.
Не застосовувати більше 4 доз на добу.
Не застосовувати цей препарат дитині довше 3 днів без консультації лікаря або фармацевта.
Перед застосуванням необхідно проконсультуватися з лікарем, якщо ваша дитина приймає будь-які інші препарати.
Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.
Довготривале застосування без консультації лікаря може бути небезпечним.
Не застосовувати препарат дітям разом з іншими засобами, що містять парацетамол.
Слід негайно звернутися до лікаря у випадку передозування, навіть якщо дитина почуває себе добре, через ризик ураження печінки.
Не перевищувати зазначених доз.
Зберігати препарат поза полем зору дітей та у недоступному для дітей місці.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат призначений для застосування в педіатрії для лікування дітей віком від 2 місяців до 12 років.
Якщо клінічно необхідно, парацетамол може використовуватися під час вагітності. Перед застосуванням лікарського засобу під час вагітності та годування груддю необхідно проконсультуватися з лікарем.
Велика кількість даних про вагітних не вказує ні на мальформативну, ні на фето/неонатальну токсичність. Епідеміологічні дослідження розвитку нервової системи у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу парацетамолу, не дають переконливих результатів. Якщо це клінічно необхідно, парацетамол можна використовувати під час вагітності, однак його слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого періоду.
Парацетамол долає плацентарний бар’єр та проникає у грудне молоко.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Препарат призначений для застосування дітям.
Доза парацетамолу залежить від віку дитини.
Для дітей віком від 2 до 3 місяців:
Дітям віком від 3 місяців до 12 років:
Разова доза парацетамолу становить 10-15 мг/кг маси тіла, максимальна добова доза – 60 мг/кг маси тіла.
Для зручного дозування сиропу дозуюча скляночка має градуювання 2,5 мл, 5 мл, 10 мл, 15 мл, 20 мл.
Не перевищувати рекомендовану дозу.
Не приймати разом з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол.
Перед застосуванням необхідно збовтати флакон протягом 10 секунд.
Якщо дитина народжена передчасно та її вік менше 3 місяців, необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату.
Не рекомендується застосовувати препарат дітям віком до 2 місяців.
Застосовувати дітям віком від 2 місяців до 12 років.
Якщо дитина прийняла більше рекомендованої дози, слід негайно звернутися до лікаря, через ризик ураження печінки.
Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярне вживання надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія)) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.
Симптоми передозування у перші 24 години: блідість, нудота, блювання, втрата апетиту та абдомінальний біль. Ураження печінки може стати явним через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати до енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, коми та летального наслідку. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.
При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутися апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку ЦНС – запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи – нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).
При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням, або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята в межах 1 години. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є не достовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При необхідності пацієнту внутрішньовенно слід вводити N-ацетилцистеїн згідно з чинними рекомендаціями. При відсутності блювання можна застосовувати метіонін перорально як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею.
Побічні реакції парацетамолу трапляються дуже рідко (< 1/10000):
з боку імунної системи – анафілаксія, реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, висипання на шкірі і слизових оболонках (зазвичай генералізований висип, еритематозний висип, кропив’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла);
з боку системи травлення – нудота, біль в епігастрії;
з боку ендокринної системи – гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми;
з боку системи крові та лімфатичної системи – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), гемолітична анемія, синці чи кровотечі;
з боку дихальної системи – бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших НПЗЗ;
з боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці.
Асептична піурія.
Препарат може мати незначний проносний ефект.
3 роки.
Після першого розкриття упаковки препарат придатний протягом 3 місяців.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.
По 60 мл або по 90 мл у банці з дозуючою скляночкою у пачці.
Без рецепта.
Людям із порушеннями зору 