діюча речовина: 100 мл розчину містить 6 г гідроксіетилового крохмалю 130/0,4 і 0,9 г натрію хлориду;
допоміжні речовини: кислота хлористоводнева розведена, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.
Розчин для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин.
Кровозамінники та перфузійні розчини.
Код АТХ В05А А07.
Фармакодинаміка.
Активний інгредієнт Волювену – гідроксіетиловий крохмаль 130/0,4 – похідне крохмалю кукурудзи воскової стиглості, складається з полімеру глюкози (амілопектину). Волювен – синтетичний колоїд для поповнення об'єму. Його фармакологічні властивості залежать від молярного заміщення у гідроксіетильних групах (0,4), середньої молекулярної маси (130000 Да), концентрації (6 %), співвідношення заміщення (співвідношення С2/С6) близько 9:1, а також дозування та швидкості інфузії. Щоб описати молекулярну масу та характеристики молярного заміщення гідроксіетилового крохмалю у Волювені, сполуку позначають як гідроксіетиловий крохмаль 130/0,4. Низьке молярне заміщення, середня молекулярна маса та вузький молекулярно-масовий розподіл ГЕК 130/0,4, що міститься у Волювені, сприяють його корисному впливу на фармакокінетику та внутрішньосудинний об'єм.
Інфузія 500 мл Волювену протягом 30 хвилин на добровольцях призводила до платоподібного збільшення об’єму приблизно на 100 % від введеного об’єму, який зберігався приблизно від 4 до 6 годин.
Ізоволемічний обмін крові з Волювеном підтримує об'єм крові протягом принаймні 6 годин.
Фармакокінетика.
Фармакокінетика гідроксіетилкрохмалів має складний характер і залежить від молекулярної маси, та, головним чином, від ступеня молекулярного заміщення речовини та співвідношення заміщення (співвідношення С2/С6). Після внутрішньовенного введення гідроксіетилового крохмалю, молекули розміром менше порогу виведення (60000-70000 Да) швидко виводяться із сечею, а більші молекули розщеплюються α-амілазою плазми крові, після чого теж виводяться нирками.
Середня молекулярна маса Волювену у перші хвилини після інфузії становить у плазмі крові in vivo 70000-80000 Да і залишається вище порога виведення протягом усього періоду лікування.
Об’єм розподілу – у межах 5,9 літра. Протягом 30 хвилин інфузії Волювену його концентрація у плазмі крові становить 75 % від максимальної, а через 6 годин знижується до 14 %. При одноразовому введенні 500 мл Волювену молекули гідроксіетилового крохмалю повністю виводяться з організму через 24 години.
Після введення 500 мл препарату Волювен його кліренс у плазмі крові становить 31,4 мл/хв, з AUC – 14,3 мг/мл год, що показує нелінійну фармакокінетику.
Після одноразового введення 500 мл препарату час його напіввиведення із плазми крові у першій фазі становить 1,4 години, а в другій фазі – 12,1 години.
У хворих зі стабільними порушеннями функцій нирок (від слабких до тяжких) при однаковій введеній дозі препарату 500 мл, величина AUC виросла у 1,7 раза (95 % довірчий інтервал 1,44 та 2,07) у хворих із кліренсом креатиніну КК <50 мл/хв, порівняно з хворими з КК >50 мл/хв. Порушення функції нирок не впливало на час напіввиведення у кінцевій фазі виведення і на величину максимальної концентрації ГЕК у плазмі крові. При КК ≥ З0 мл/хв із сечею виводилося 59 % введеної дози препарату, а при КК 15-30 мл/хв – 51 %. Рівні Волювену у плазмі крові повністю поверталися до початкових значень через 24 години після інфузії.
Навіть при щоденному введенні добровольцям 500 мл 10 % розчину ГЕК 130/0,4 протягом 10 днів істотного накопичення речовини у плазмі крові не було виявлено.
У додатковому фармакокінетичному дослідженні вісім стабільних пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (ТСНН) отримали одну дозу 250 мл (15 г) ГЕК 130/0,4 (6 %).
3,6 г (24 %) від дози ГЕК були виведені протягом 2-х годин сеансу гемодіалізу (500 мл діалізату на хвилину, фільтр HD Highflux FX 50, Fresenius Medical Care, Німеччина). Після 24 годин середня концентрація ГЕК у плазмі крові була 0,7 мг/мл. Після 96 годин середня концентрація ГЕК у плазмі крові була 0,25 мг/мл.
ГЕК 130/0,4 (6 %) протипоказаний пацієнтам, які отримують гемодіаліз.
Фармакокінетичні дані у хворих із печінковою недостатністю або у педіатричних та геріатричних пацієнтів відсутні. Вплив статі на фармакокінетику Волювен 6 % не був вивчений.
Гіповолемія, спричинена гострою крововтратою, у випадках, коли застосування тільки кристалоїдів вважається недостатнім.
Сепсис, тяжкі захворювання печінки; відома підвищена індивідуальна чутливість до гідроксіетилового крохмалю; клінічні захворювання, де об'ємне перевантаження є потенційною проблемою, особливо у разі набряку легенів та застійної серцевої недостатності; дегідратація; вже наявні порушення коагуляції та згортання крові; внутрішньочерепна кровотеча; ниркова недостатність або замісна ниркова терапія; тяжка гіпернатріємія або тяжка гіперхлоремія.
Протипоказано пацієнтам з опіками, з трансплантованими органами та критично хворим пацієнтам через ризик ураження нирок та летального наслідку.
Випадки взаємодії Волювену з іншими лікарськими засобами невідомі.
Під час введення препарату може тимчасово підвищуватися рівень амілази в сироватці крові, що може вплинути на визначення діагнозу панкреатиту.
При високих дозах ефекти розведення можуть призвести до зниження рівня факторів згортання крові та інших білків плазми крові та зменшення гематокриту.
Виникнення анафілактичних/анафілактоїдних реакцій, таких як гіперчутливість, слабкі грипоподібні симптоми, брадикардія, тахікардія, бронхоспазм, некардіальний набряк легенів, пов’язували з розчинами, що містять гідроксіетиловий крохмаль. Якщо виникли реакції гіперчутливості, введення препарату слід негайно припинити та провести відповідні лікувальні та підтримуючі заходи, поки симптоми не будуть усунуті.
При появі ознак ураження нирок застосування ГЕК необхідно негайно припинити.
Потрібно продовжувати стежити за функцією нирок у госпіталізованих пацієнтів, принаймні до 90 днів. Випадки, коли виникала необхідність проведення замісної ниркової терапії, спостерігалися у період до 90 днів після інфузії ГЕК.
При моніторингу стану коагуляції у пацієнтів, які перенесли операцію на відкритому серці у поєднанні зі штучним кровообігом, повідомлялося про крововтрату для цієї категорії пацієнтів при використанні інших розчинів ГЕК.
Застосування Волювену слід припинити при перших ознаках клінічно значущої коагулопатії.
Слід уникати перевантаження рідиною, коригувати дозування пацієнтам із серцевою та нирковою дисфункцією.
Потрібно регулярно оцінювати об’ємний стан та швидкість інфузії під час лікування, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю або тяжкою нирковою дисфункцією.
У разі тяжкої дегідратації спочатку призначаються розчини кристалоїдів. Як правило, потрібно вводити достатньо рідини, щоб уникнути зневоднення. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам з порушенням обміну електролітів.
Клінічна оцінка та періодичні лабораторні дослідження необхідні для контролю балансу рідини, концентрацій електролітів у сироватці крові, функції нирок, основного-кислотного балансу та параметрів коагуляції під час тривалої парентеральної терапії, або якщо стан пацієнта вимагає такої оцінки. Потрібно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які отримують розчини ГЕК, включаючи Волювен. У випадку повторного застосування слід ретельно контролювати показники згортання крові.
На даний час відсутні надійні дані щодо безпеки довгострокового застосування ГЕК пацієнтам після хірургічних втручань і пацієнтам з травмами.
Перед призначенням ГЕК таким хворим, необхідно ретельно зважити очікувану користь та невизначеність щодо довгострокової безпеки, а також розглянути можливість альтернативного лікування.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Є обмежені дані клінічних досліджень одноразового застосування Волювену вагітним жінкам, які перенесли кесарів розтин зі спінальною анестезією. Негативного впливу на пацієнтку та новонародженого виявлено не було.
Частота виникнення гіпотензії значно нижче після застосування Волювену у поєднанні з кристалоїдами, ніж після застосування тільки з кристалоїдів (36,6 % порівняно з 55,3 %). Загальна оцінка ефективності показує значні переваги застосуванні ГЕК у профілактиці гіпотензії та у випадках серйозних гіпотонічних ускладнень порівняно з кристалоїдними розчинами.
Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого несприятливого впливу на перебіг вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи і постнатальний розвиток. Також не спостерігалося ознак тератогенності.
Волювен можна застосовувати у період вагітності тільки у випадках, коли очікувана користь від лікування переважує можливий ризик для плода.
За винятком кесаревого розтину, немає інформації про застосування Волювену під час пологів. Волювен слід застосовувати, якщо це дійсно потрібно.
Невідомо, чи препарат проникає у материнське молоко. Оскільки багато препаратів проникає у материнське молоко, слід проявляти обережність при введені Волювену.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Волювен не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Тільки для внутрішньовенного введення.
Добова доза та швидкість інфузії залежать від об’єму крововтрати, підтримки або відновлення гемодинаміки та від гемодилюції (ефекту розбавлення). Волювен можна вводити повторно протягом кількох днів.
Перші 10 мл до 20 мл препарату потрібно вводити повільно. Пацієнт має знаходитись під пильним наглядом через можливі анафілактичні/анафілактоїдні реакції.
Доза для дорослих.
До 50 мл розчину Волювен на кг маси тіла (еквівалентно 3 г гідроксіетилкрохмалю та 7,7 мЕкв натрію на кг маси тіла). Це еквівалентно 3500 мл розчину Волювен для пацієнта вагою 70 кг.
Доза для дітей.
Дозування для дітей слід адаптувати до потреб у колоїдах конкретного пацієнта, з урахуванням перебігу захворювання, а також гемодинаміки та статусу гідратації.
Для новонароджених та дітей віком до 2 років середня доза становить 16 ± 9 мл/кг маси тіла. Для дітей віком від 2 до 12 років середня доза становить 36 ± 11 мл/кг маси тіла.
Доза для підлітків віком від 12 років така ж, як доза для дорослих.
Діти.
Дозування для дітей слід адаптувати до потреб у колоїдах конкретного пацієнта, з урахуванням основного захворювання, гемодинаміки і статусу гідратації.
В одному дослідженні новонароджені та діти віком до 2 років, які перенесли планові операції, були рандомізовані для введення Волювену (N = 41) або 5 % альбуміну (N = 41). Була введена середня доза Волювену 16 ± 9 мл/кг.
У додатковому дослідженні діти віком від 2 до 12 років, які перенесли операцію на серці, були рандомізовані для введення Волювену (N = 31) або альбуміну (N = 30). Була введена середня доза 36 ± 11 мл/кг.
Застосування Волювену підліткам віком від 12 років підтверджується даними відповідних та контрольованих досліджень препарату у дорослих.
Як і при введенні інших плазмозамінних розчинів, передозування Волювену може призвести до перевантаження системи кровообігу (наприклад, до набряку легенів). У цьому випадку інфузію необхідно негайно припинити і, при необхідності, ввести діуретик.
Для оцінки частоти виникнення побічних ефектів використовується така класифікація: дуже часто: ≥ 1/10; часто: ≥ 1/100 і < 1/10; іноді: ≥ 1/1000 і < 1/100; рідко: ≥ 1/10000 і < 1/1000; дуже рідко: < 1/10000, частота невідома (оцінка не може бути проведена за наявними даними).
З боку крові та лімфатичної системи. Рідко (при високих дозах): при введенні гідроксіетилового крохмалю через ефекти розведення можуть спостерігатися порушення згортання крові, які залежать від дози.
З боку імунної системи. Рідко: лікарські засоби, що містять гідроксіетиловий крохмаль (ГЕК), можуть спричинити анафілактичні/анафілактоїдні реакції (гіперчутливість, слабкі грипоподібні симптоми, брадикардія, тахікардія, бронхоспазм, некардіальний набряк легенів). Якщо виникли реакції гіперчутливості, введення препарату слід негайно припинити та провести відповідні лікувальні та підтримуючі заходи, поки симптоми не будуть усунуті.
З боку шкіри та підшкірних тканин. Часто (залежно від дози): тривале введення високих доз гідроксіетилового крохмалю може спричинити свербіж, який є відомим побічним ефектом ГЕК.
Частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними): ушкодження печінки та нирок.
Дослідження. Часто (залежно від дози): під час введення ГЕК може підвищуватися рівень амілази в сироватці крові, що може вплинути на визначення діагнозу панкреатиту.
Підвищена амілаза через утворення фермент-субстратного комплексу амілази та ГЕК зумовлює повільну елімінацію і не повинна розглядатися при діагностиці панкреатиту.
Часто (залежно від дози): при високих дозах ефекти розведення можуть призвести до відповідного розведення компонентів крові, таких як факторів згортання крові та інших білків плазми крові та зменшення гематокриту.
3 роки.
Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати! Зберігати у недоступному для дітей місці.
Поліетиленові флакони по 500 мл.
Мішки Freeflex® з двома портами по 250 мл № 30 або № 1.
За рецептом.
Фрезеніус Кабі Дойчланд ГмбХ.
Фрезеніусштрассе, 1, 61169 Фрідберг, Німеччина.
Ельзе-Крьонер-штрассе 1, 61352 Бад Гомбург, Німеччина.
Людям із порушеннями зору 