діюча речовина: спіронолактон;
1 капсула містить 50 мг або 100 мг спіронолактону;
допоміжні речовини:
допоміжні речовини вмісту капсули:
натрію лаурилсульфат; магнію стеарат; крохмаль кукурудзяний; лактози моногідрат;
тверді желатинові капсули 50 мг:
верхня частина капсули: хіноліновий жовтий (Е 104), титану діоксид (Е 171), желатин; нижня частина капсули: титану діоксид (Е 171), желатин;
тверді желатинові капсули 100 мг:
верхня частина капсули: жовтий захід FCF (Е 110), титану діоксид (Е 171), желатин;
нижня частина капсули: жовтий захід FCF (Е 110), титану діоксид (Е 171), хіноліновий жовтий (Е 104), желатин.
Капсули.
Основні фізико-хімічні властивості:
Капсула 50 мг:
вміст капсули: дрібнозерниста гранульована порошкоподібна суміш білого кольору;
капсула: тверда желатинова розміром № 3; верхня частина: непрозора, жовтого кольору; нижня частина: непрозора, білого кольору.
Капсула 100 мг:
капсула: тверда желатинова розміром № 0; верхня частина: непрозора, оранжевого кольору; нижня частина: непрозора, жовтого кольору.
Калійзберігаючі діуретики. Код АТХ С03D A01.
Фармакодинаміка.
Спіронолактон є конкурентним антагоністом альдостерону. Він впливає на дистальні канальці нирок.
Через блокаду альдостерону пригнічує затримку води та Na+ та сприяє утриманню K+, що не тільки підвищує екскрецію Na+ та Cl−, та знижує екскрецію K+ з сечею, а й знижує екскрецію H+. У результаті цього сечогінний ефект має також гіпотензивну дію.
Фармакокінетика.
Абсорбція спіронолактону зі шлунково-кишкового тракту швидка і повна. Він значною мірою зв'язується з білками плазми крові (приблизно 90 %). Спіронолактон піддається швидкому метаболізму. Його активними метаболітами є 7α-тіометилспіронолактон і канренон. Незважаючи на те, що період напіввиведення самого спіронолактону короткий (1,3 години), періоди напіввиведення його активних метаболітів триваліші (від 2,8 до 11,2 години). Метаболіти екскретуються, головним чином, із сечею; мала частина екскретується з калом. Спіронолактон і його метаболіти проникають через плаценту і в грудне молоко.
Після застосування 100 мг спіронолактону щодня впродовж 15 днів здоровими добровольцями, які отримували їжу, показники часу до досягнення пікової концентрації у плазмі крові (tmax), пікової концентрації у плазмі крові (Cmax) і періоду напіввиведення (t1/2) спіронолактону склали: 2,6 години, 80 нг/мл і приблизно 1,4 години відповідно. Для 7α-тіометілспіронолактону і канренону ці показники склали відповідно 3,2 і 4,3 години; 391 нг/мл і 181 нг/мл; 13,8 та 16,5 години.
Вплив на нирки одиничної дози спіронолактону досягає піку через 7 годин і зберігається щонайменше впродовж 24 годин.
Супутнє застосування спіронолактону та інших калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів АПФ, антагоністів рецептора ангіотензину-II, блокаторів альдостерону, препаратів калію може призвести до тяжкої гіперкаліємії.
Інші діуретики (підвищений діурез).
Холестирамін, хлорид амонію (підвищення ризику гіперкаліємії і гіперхлоремічного метаболічного ацидозу).
Імунодепресанти (такролімус і циклоспорин): підвищення ризику гіперкаліємії.
Трициклічні антидепресанти та антипсихотичні препарати можуть посилювати гіпотензивну дію Верошпірону.
Антигіпертензивні препарати − особливо гангліоблокатори − може розвинутися надмірна гіпотензія. Таким чином, доза антигіпертензивних препаратів може підлягати зменшенню при додаванні до терапевтичної схеми Верошпірону з подальшим корегуванням у разі необхідності.
Алкоголь, барбітурати або наркотичні препарати можуть потенціювати ортостатичну гіпотензію, спричинену спіронолактоном.
Пресорні аміни (норадреналін): Верошпірон зменшує їх дію. Це слід враховувати при проведенні місцевої або загальної анестезії із застосуванням цих препаратів.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), зокрема, ацетилсаліцилова кислота, індометацин та мефенамінова кислота (підвищення ризику гіперкаліємії із супутнім зниженням діуретичної, натрійуретичної і антигіпертензивної дії Верошпірону).
Глюкокортикостероїди, адренокортикотропний гормон (АКТГ) (парадоксальне збільшення екскреції калію).
Дигоксин (спіронолактон здатний збільшувати період напіввиведення дигоксину, що може призвести до підвищення його вмісту в сироватці крові і розвитку глікозидної інтоксикації).
Препарати літію не слід призначати одночасно з діуретиками, оскільки вони знижують нирковий кліренс літію і можуть підвищити ризик інтоксикації.
Карбеноксолон може спричинити затримку натрію і, таким чином, знижувати ефективність спіронолактону.
Карбамазепін (при одночасному застосуванні зі спіронолактоном може спричинити розвиток клінічно значущої гіпонатріємії).
Терфенадин у разі одночасного застосування з Верошпироном збільшує ризик розвитку шлуночкової аритмії через гіпокаліємію і дисбаланс інших електролітів.
Похідні кумарину (їх ефект послаблюється).
Трипторелін, бусерелін, гонадорелін: їх ефекти посилюються.
Мітотан (мітотан знижує ефект).
Вплив на результати лабораторних досліджень: може очікуватися вплив на процес визначення концентрації дигоксину радіоімунологічними методами.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю. При необхідності призначення препарату слід припинити годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
У початковому періоді, тривалість якого індивідуальна, забороняється керувати автомобілем та робочими механізмами, робота на яких пов’язана з підвищеним ризиком травматизму.
У цілому добова доза Верошпірону призначається в 1 або в 2 прийоми після їжі. Прийом добової дози або першої частини добової дози рекомендується здійснювати вранці.
Первинний гіперальдостеронізм.
У випадках діагностованого первинного гіперальдостеронізму препарат можна призначати при підготовці до операції у добовій дозі 100-400 мг. У пацієнтів, у яких операція не планується, препарат можна використовувати в якості тривалої підтримуючої терапії у найменшій ефективній дозі, яка визначається індивідуально. В описаній ситуації початкову дозу допустимо знижувати кожні 14 днів до досягнення мінімальної ефективної дози. У випадках тривалого застосування рекомендується використовувати у комбінації з діуретиками інших груп для зменшення побічних ефектів.
Набряки (застійна серцева недостатність, нефротичний синдром).
Дорослі: початкова добова доза становить 100 мг (25-200 мг) і призначається в 1 або 2 прийоми.
У разі призначення більш високих доз Верошпірон можна застосовувати у комбінації з іншими групами діуретиків, що діють у більш проксимальних відділах ниркових канальців. У цьому випадку дозування Верошпірону слід коригувати.
Цироз печінки, що супроводжується асцитом або набряками.
Якщо співвідношення Na+/K+ у сечі більше 1, початкова добова і максимальна добова дози становлять 100 мг. Якщо це співвідношення менше 1, початкова добова доза становить 200 мг, максимальна − 400 мг/добу.
Підтримуючу дозу слід визначати індивідуально.
Есенціальна артеріальна гіпертензія.
Початкова добова доза, що призначається в 1 або 2 прийоми, становить 50-100 мг, її слід застосовувати у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами. Терапію продовжувати впродовж щонайменше двох тижнів, оскільки до кінця цього періоду досягається максимальний антигіпертензивний ефект. Потім величину дози корегувати індивідуально залежно від досягнутого ефекту.
Гіпокаліємія.
У пацієнтів, яким недостатньо харчових добавок з К+ або інших методів калійзамісної терапії, препарат застосовувати у добовій дозі 25-100 мг.
Діти.
Початкова добова доза становить 1-3 мг/кг маси тіла за 1 або 2 прийоми. Дозу слід знижувати до 1-2 мг/кг у разі підтримуючої терапії у комбінації з іншими діуретиками. Застосовувати препарат у вигляді капсул доцільно дітям віком від 5 років, коли вони можуть проковтнути капсулу. У разі необхідності застосування препарату дітям до 5 років слід застосовувати препарат у вигляді таблеток. Таблетку Верошпірон по 25 мг необхідно подрібнити, розчинити та дати випити дитині у вигляді суспензії.
Пацієнти літнього віку.
Рекомендується розпочинати лікування з нижчих доз з наступним поступовим збільшенням до досягнення максимального ефекту. Слід брати до уваги, що мають місце печінкові і ниркові порушення, оскільки вони впливають на метаболізм препарату та його екскрецію.
У разі необхідності застосування Верошпірону у дозуванні 50 мг та 100 мг, препарат застосовувати у вигляді капсул, у разі призначення більш низьких дозувань можна застосовувати препарат Верошпірон таблетки по 25 мг.
Застосовувати за призначенням лікаря дітям віком від 5 років.
Симптоми: сонливість/млявість, сплутаність свідомості та електролітні порушення.
Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту не існує. Слід підтримувати водно-електролітний і кислотно-лужний баланси: призначенням діуретиків, що виводять калій; парентеральним введенням глюкози з інсуліном, у складних випадках − проведенням гемодіалізу.
Побічні реакції є наслідком конкурентного антагонізму альдостерону, що збільшує екскрецію калію, та антиандрогенної дії спіронолактону.
Побічні реакції наведені за класами систем органів відповідно до Медичного словника регуляторної діяльності MedDRA, з використанням визначень частоти MedDRA: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10) нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, <1/100), дуже рідко (<1/10000), невідомої частоти (не можуть бути оцінені за наявними даними).
1 У пацієнтів із нирковою недостатністю і тих, хто отримує препарати калію.
2 У пацієнтів літнього віку, діабетиків і таких, хто отримує інгібітори АПФ.
3 У пацієнтів із цирозом печінки.
4 У пацієнтів із нирковою недостатністю і тих, хто отримує препарати калію.
5 У разі використання високих доз (450 мг на добу).
6 В ізольованих випадках.
7 Дозозалежна.
5 років.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Зберігати при температурі не вище 30 °С.
10 капсул у блістері, по 3 блістери в картонній упаковці.
За рецептом.
ВАТ «Гедеон Ріхтер», Угорщина/Gedeon Richter Plc., Hungary.
Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина/Н–1103, Budapest, Gyömrői ut. 19-21, Hungary.
Людям із порушеннями зору 