Фармакодинаміка. лоперамід гідрохлорид зв'язується з опіатних рецепторами в стінці кишечника. внаслідок цього пригнічується вивільнення ацетилхоліну та простагландинів і таким чином зменшується пропульсивна перистальтика і збільшується час проходження вмісту по травному тракту, а також здатність стінки кишечника до абсорбції рідини. лоперамід гідрохлорид підвищує тонус анального сфінктера, знижуючи тим самим нетримання калових мас та позиви до дефекації.
Фармакокінетика. Абсорбція: велика частина лоперамида, прийнятого всередину, всмоктується в кишечнику, але в результаті інтенсивного метаболізму першого проходження системна доступність становить близько 0,3%.
Розподіл: результати досліджень щодо розподілу лопераміду у щурів демонструють високу афінність щодо стінки кишечника з переважним зв'язуванням з рецепторами поздовжнього шару м'язової оболонки. Зв'язування лоперамида з білками становить 95%, головним чином з альбуміном. Доклінічні дані показали, що лоперамід є субстратом P-глікопротеїну.
Метаболізм: лоперамид майже повністю екстрагується печінкою, де він переважно метаболізується, кон'югується і виводиться з жовчю. Окислювальне N-деметилювання є основним метаболічним шляхом лоперамида, цей процес опосередкований головним чином изоформами CYP 3A4 і CYP 2C8. Внаслідок дуже інтенсивного ефекту першого проходження через печінку концентрація незміненого лікарського засобу в плазмі крові залишається дуже низькою.
Елімінація: T ½ лоперамида у людей становить близько 11 год з діапазоном 9-14 ч. Екскреція незміненого лопераміду і його метаболітів відбувається в основному з калом.
Популяція пацієнтів дитячого віку: фармакокінетичні дослідження популяції пацієнтів дитячого віку не проводилися. Очікується, що фармакокинетическое поведінку лоперамида і взаємодія лікарських засобів з лоперамідом будуть аналогічні тим, які відзначаються у дорослих.
Симптоматичне лікування при гострій діареї у дорослих і дітей віком старше 12 років. симптоматичне лікування при гострих епізодах діареї, обумовлених синдромом подразненого кишечника (СРК), у дорослих у віці від 18 років після встановлення первинного діагнозу лікарем.
Імодіум не призначений для початкової терапії серйозної діареї, яка супроводжується зневодненням і зниженням рівня рідини та електролітів. зокрема, у дітей цю втрату бажано компенсувати шляхом призначення замісної терапії парентерально або перорально.
Капсули слід приймати, запиваючи рідиною.
Симптоматичне лікування при гострій діареї у дорослих і дітей віком старше 12 років. Початкова доза - 2 капсули (4 мг), надалі 1 капсула (2 мг) після кожного наступного рідкого стільця. Звичайна доза становить 3-4 капсули (6-8 мг) на добу. Максимальна добова доза при гострій діареї не повинна перевищувати 6 капсул (12 мг).
При гострій діареї, якщо протягом 48 годин не спостерігається клінічного поліпшення, застосування Імодіум слід припинити.
Симптоматичне лікування при гострих епізодах діареї, обумовленої СРК, у дорослих у віці від 18 років після встановлення первинного діагнозу лікарем. Початкова доза становить 2 капсули (4 мг) в подальшому приймають по 1 капсулі (2 мг) після кожного наступного рідкого стільця або згідно з попередніми рекомендаціями лікаря. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 6 капсул (12 мг).
Застосування у хворих похилого віку. Не потрібно коригувати дозу у пацієнтів похилого віку.
Застосування при порушенні функції нирок. Не потрібно коригувати дозу у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Застосування при порушенні функції печінки. Хоча фармакокінетичні дані про дію препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки відсутні, таким пацієнтам Имодиум слід призначати з обережністю через уповільнення метаболізму першого проходження (див. Особливості застосування).
Імодіум протипоказаний пацієнтам з відомою підвищеною чутливістю до лопераміду гідрохлориду або будь-якого компонента препарату; дітям у віці до 12 років; пацієнтам з гострою дизентерією, яка характеризується наявністю крові в калі та підвищенням температури тіла; пацієнтам з гострим виразковим колітом або псевдомембранозний коліт, пов'язаним із застосуванням антибіотиків широкого спектра дії; пацієнтам з бактеріальним ентероколітом, викликаним мікроорганізмами родин salmonella, shigella і campylobacter.
Імодіум взагалі не слід застосовувати, якщо необхідно уникнути пригнічення перистальтики через можливий ризик виникнення значних ускладнень, включаючи кишкову непрохідність, мегаколон та токсичний мегаколон.
Необхідно негайно припинити прийом препарату, якщо розвиваються запор, здуття живота або часткова кишкова непрохідність.
Дорослі та діти віком старше 12 років
Побічні ефекти у пацієнтів з гострою діареєю. Безпека лоперамида гідрохлориду оцінювали у 2755 пацієнтів у віці від 12 років, які брали участь в 26 контрольованих і неконтрольованих клінічних дослідженнях застосування лопераміду гідрохлориду для лікування гострої діареї.
Побічні ефекти, що виникали з частотою 1% або вище, про які повідомлялося в даних клінічних дослідженнях, представлені нижче.
Порушення з боку нервової системи: головний біль.
Порушення з боку травного тракту: запор, здуття живота, нудота.
Побічні ефекти, що виникали з частотою менше 1% в вищевказаних клінічних дослідженнях:
Порушення з боку нервової системи: запаморочення.
Порушення з боку травного тракту: сухість у роті, метеоризм, біль і дискомфорт в животі, блювота, біль у верхній частині живота.
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: висип.
Постмаркетинговий досвід. Відзначено такі побічні ефекти, про які надійшли спонтанні повідомлення (розташовані по частоті виникнення): дуже часто (≥1 / 10); часто (≥1 / 100, 1/10); нечасто (≥1 / 1000, 1/100); рідко (≥1 / 10 000, 1/1000); дуже рідко (1/10 000), включаючи поодинокі повідомлення.
З боку імунної системи: дуже рідко - реакції підвищеної чутливості, анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шок) та анафілактоїдні реакції.
З боку нервової системи: дуже рідко - порушення координації, втрата свідомості, пригнічення свідомості, гіпертонус, сонливість, ступор.
З боку органу зору: дуже рідко - міоз.
Шлунково-кишковий тракт: дуже рідко - кишкова непрохідність (включаючи паралітичну кишкову непрохідність), мегаколон (включаючи токсичний мегаколон).
З боку шкіри та її придатків: дуже рідко - ангіоневротичний набряк, бульозні висипання, включаючи синдром Стівенса - Джонсона, поліморфну еритему та токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка та свербіж.
З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко - затримка сечі.
Загальні порушення: дуже рідко - підвищена стомлюваність.
Лікування діареї має симптоматичний характер. якщо можна визначити етіологію захворювання (або вказано, що слід це зробити), то по можливості необхідно проводити специфічне лікування.
У хворих з діареєю, особливо у дітей, ослаблених пацієнтів і людей похилого віку можуть виникнути дегідратація та дисбаланс електролітів. У таких випадках найважливішим заходом є проведення замісної терапії для поповнення запасу рідини та електролітів.
Застосування препарату не замінює введення відповідної кількості рідини та електролітів.
Оскільки стійка діарея може свідчити про більш серйозному стані, лікарський засіб не варто застосовувати тривалий час, поки причина діареї НЕ буде досліджена.
При гострій діареї, коли не відзначають клінічного поліпшення протягом 48 годин, слід застосовувати лоперамід гідрохлориду слід припинити та звернутися до лікаря.
Пацієнтам з синдромом набутого імунодефіциту, які приймають Имодиум при діареї, необхідно негайно припинити лікування при появі перших ознак здуття живота. Існують окремі повідомлення про випадки кишкової непрохідності з підвищеним ризиком появи токсичного мегоколона при лікуванні лопераміду гідрохлориду у пацієнтів зі СНІДом, інфекційним колітом як вірусного, так і бактеріального походження.
Хоча фармакокінетичні дані для пацієнтів з порушенням функції печінки відсутні, у таких пацієнтів Имодиум слід застосовувати з обережністю через уповільнення метаболізму першого проходження. Лопераміду гідрохлорид слід з обережністю призначати хворим з порушенням функції печінки, оскільки він може призвести до відносної передозуванні, що може викликати токсичне ураження ЦНС.
Лікарські засоби, що подовжують час проходження, можуть привести до ризику розвитку токсичної мегаколона у пацієнтів цієї групи.
З огляду на, що лоперамід добре метаболізується, а також те, що він і його метаболіти виводяться з калом, зазвичай не виникає необхідності в корекції дози лопераміду у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Оскільки препарат містить лактозу, його не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.
Якщо препарат приймати для контролю епізодів діареї, обумовленої СРК, який був попередньо діагностовано лікарем, і клінічного поліпшення не спостерігається протягом 48 годин, необхідно припинити застосування лопераміду гідрохлориду та звернутися до лікаря. Також слід звернутися до лікаря, якщо характер симптомів змінився або повторювані епізоди діареї тривають більше 2 тижнів.
Для лікування при гострих епізодах діареї, обумовленої СРК, Имодиум слід приймати тільки, якщо лікар попередньо діагностував це захворювання.
У таких випадках препарат не рекомендується застосовувати без попередньої консультації з лікарем, навіть якщо відомо, що у у пацієнта СРК: вік пацієнта старше 40 років і з моменту останнього нападу СРК минув певний час; вік пацієнта старше 40 років і на цей раз симптоми СРК відрізняються; недавня кровотеча з кишечника; важкий запор; нудота або блювота; втрата апетиту або зменшення маси тіла; утруднене або хворобливе сечовипускання; лихоманка; недавня поїздка за кордон.
У разі нових симптомів, погіршення симптомів або якщо симптоми не покращилися протягом 2 тижнів, необхідно звернутися до лікаря.
Період вагітності та годування груддю. Не рекомендується приймати цей препарат в період вагітності. У зв'язку з цим вагітним і жінкам, які годують дитину груддю, слід порекомендувати звернутися до лікаря для отримання відповідного лікування.
Діти. Препарат застосовувати у дітей віком старше 12 років для симптоматичного лікування при гострій діареї.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Можливе виникнення підвищеної стомлюваності, запаморочення або сонливості при синдромі діареї в період застосування лопераміду гідрохлориду. Тому рекомендується з обережністю приймати препарат під час керування автомобілем або роботі з механізмами.
Повідомлялося про випадки взаємодії з лікарськими препаратами, що володіють подібними фармакологічними властивостями. лікарські препарати, які надають гальмівну дію на ЦНС, не слід застосовувати одночасно з препаратом імодіум у дітей.
Доклінічні дані свідчать, що лоперамід є субстратом P-глікопротеїну. Одночасне призначення лопераміду (в дозі 16 мг) разом з інгібіторами P-глікопротеїну (хінідин, ритонавір) призводило до підвищення рівня лопераміду в плазмі крові в 2-3 рази. Клінічна значимість зазначеного фармакокінетичної взаємодії при застосуванні лопераміду в рекомендованих дозах невідома.
Одночасне застосування лопераміду (4 мг одноразово) та ітраконазолу, інгібітора CYP 3A4 і P-глікопротеїну, призводило до 3-4-кратного підвищення концентрації лопераміду в плазмі крові. В цьому ж дослідженні інгібітор CYP 2C8 гемфиброзил підвищував вміст лоперамида приблизно в 2 рази. Комбіноване застосування ітраконазолу і гемфиброзила призводило до 4-кратного збільшення максимального вмісту лоперамида в плазмі крові та 13-кратного збільшення загальної експозиції в плазмі крові. Це підвищення не пов'язане з впливом на ЦНС, що визначають за допомогою психомоторних тестів (тобто суб'єктивна сонливість і тест на заміну цифрових символів).
Одночасне застосування лопераміду (16 мг одноразово) і кетоконазолу, інгібітору CYP 3A4 і P-глікопротеїну, призводило до 5-кратного підвищення концентрації лопераміду в плазмі крові. Це підвищення не пов'язане зі збільшенням вираженості фармакодинамічних ефектів, що визначалося за допомогою пупіллометріі.
Супутнє лікування десмопресином для перорального застосування призводило до 3-кратного підвищення концентрації десмопрессина в плазмі крові, ймовірно внаслідок більш повільної моторики шлунково-кишкового тракту.
Очікується, що лікарські засоби з аналогічними фармакологічними властивостями можуть посилювати дію лопераміду, а лікарські засоби, що прискорюють транзит їжі по шлунково-кишковому тракті, можуть знижувати його дії.
Симптоми. в разі передозування (включаючи відносну передозування внаслідок порушення функції печінки) можуть виникнути пригнічення центральної нервової системи (ступор, порушення координації, сонливість, міоз, гіпертонус м'язів, пригнічення дихання), затримка сечі та комплекс симптомів, подібних кишкової непрохідності. діти можуть бути більш чутливими до впливу на ЦНС.
Лікування. У разі передозування пацієнту необхідно негайно звернутися до лікаря. Якщо виникають симптоми передозування, як антидот можна застосовувати налоксон. Оскільки тривалість дії Імодіум більше, ніж налоксону (1-3 ч), може знадобитися повторне застосування налоксону. Для виявлення можливого пригнічення ЦНС хворий повинен перебувати під ретельним наглядом не менше 48 годин.
При температурі не вище 25 °C в недоступному для дітей місці.
Людям із порушеннями зору 