Людям із порушеннями зору 
Менінгіт симптоми
Менінгококова інфекція є небезпечною недугою, що супроводжується запаленням спинного і головного мозку. Хвороба швидко розвивається. Вірус менінгіту уражає людей зі слабкою імунною системою або ушкодженнями центральної нервової системи. Бактерії потрапляють в організм через забруднені предмети, воду, їжу, після укусу інфікованих комах та тварин або контакту із зараженими особами. У високій групі ризику перебувають дорослі віком 25-35 років та діти до 5 років.
Перш ніж говорити про лікування, слід розуміти, що таке менінгіт і чим він небезпечний.
Визначення хвороби
Менінгіт — хвороба інфекційного характеру, спровокована діяльністю грибків, бактерій різних видів, вірусів та деяких одноклітинних найпростіших мікроорганізмів. Для нього характерний запальний, досить сильний процес, що стрімко розвивається, локалізується в ділянці твердої, павутинної або м'якої оболонок мозку, як спинного, так і головного. Патологічний стан м'яких оболонок на практиці реєструють частіше.
Менінгіт, лікування та встановлення діагнозу якого здійснює невропатолог, оскільки захворювання локалізується у безпосередній близькості з мозковими тканинами, може призвести до летального наслідку. Для визначення використовують різні методи діагностики, лабораторні дослідження, огляд. І це далеко не все, що треба знати про менінгіт.
.png)
Симптоми менінгіту у дорослих та дітей
Передвісником захворювання часто стає ГРВІ. Хвороба проявляється такими ознаками:
підвищена температура тіла;
тремтіння;
мігрені;
втрата свідомості;
постійне бажання спати;
загальне нездужання;
підвищення тонусу потиличних м'язів;
підвищена реакція на світло та звук;
судоми;
висипання на шкірі у вигляді зірочок;
прискорене серцебиття;
почервоніння слизової оболонки очей;
тремор рук;
реакція на світло, шум, різкі запахи болюча;
свідомість сплутана, координація рухів порушена;
розширення зіниць;
спрага та поганий апетит;
нудота, що супроводжується блюванням незалежно від прийому їжі, після якої легше не стає.
У разі хвороби “менінгіт” симптоми у дорослих майже не відрізняються від симптоматики у дітей старшого віку. Симптоми менінгіту у дітей грудного віку та новонароджених такі:
сонливість та зниження рівня активності;
постійний плач і дратівливість;
значне погіршення апетиту;
млявість, ригідність м'язів;
закидання голови назад;
набухання тім’ячка.
Менінгіт у дітей, як і у дорослих, дуже часто розвивається надто стрімко і в 50% випадків закінчується смертю. Тому у разі підозри на запалення мозку хворого необхідно одразу ж госпіталізувати під нагляд фахівців.
Найбільш тяжкі прояви хвороби: недоумкуватість, параліч дихальних шляхів і, як наслідок, — смерть пацієнта. Ускладнення захворювання у віці до 5 років може спричинити вегетативні розлади, затримки фізичного та психічного розвитку.
Які причини розвитку менінгіту
Причини менінгіту у дорослих, як і причини менінгіту у дітей, практично одні й ті самі. Збудниками патології можуть бути віруси, бактерії, паразити та грибки. Існують різні види менінгіту, але найнебезпечніший з-поміж них — бактеріальний.
До основних його збудників належать:
менінгокок;
пневмокок;
гемофільна паличка;
стрептокок групи В (Streptococcus agalactiae).
Ці бактерії провокують розвиток й інших складних патологій, а саме пневмонії та сепсису.
Трохи рідше менінгіт, причини виникнення якого мають бактеріальний, вірусний та інший характер, виникає через зараження такими патогенами:
паразитами, серед яких амеба;
бактеріями — Listeria, Staphylococcus, Salmonella, Mycobacterium tuberculosis, Streptococcus;
грибками — найчастіше Cryptococcus;
вірусами — вірус паротиту, ентеровіруси.
.png)
Хто в групі ризику
Виникає менінгіт, симптоми якого розвиваються дуже швидко, у людей усіх вікових категорій:
немовлята найчастіше страждають від стрептокока;
дітей із ранньої вікової групи уражають менінгокок, Haemophilus influenzae, пневмокок;
молоді люди та підлітки наражаються на великий ризик зараження менінгококом;
у людей старшого віку виникає пневмококова інфекція.
Підвищений ризик зараження спостерігається в осіб, які перебувають у постійному контакті з величезною кількістю людей: у військових таборах, студентських гуртожитках, таборах для біженців тощо.
Інші можливі фактори ризику:
імуносупресія, імунодефіцит у результаті ВІЛ чи дефіцит комплементу;
зниження імунітету внаслідок онкологічних захворювань, цукрового діабету, алкоголізму, інших хронічних хвороб;
травми хребта з пошкодженням спинного мозку;
відкрита ЧМТ, у тому числі з виділенням цереброспінальної рідини;
інфекції дихальної системи у гострій та хронічній формі перебігу;
гайморит;
хвороби зубів та ротової порожнини;
оперативне лікування спинного й головного мозку;
відсутність вакцинації у тих, хто працює з хворими на менінгіт або постійно контактує з величезною кількістю людей за місцем проживання або через свою професійну діяльність;
тривале перебування в приміщенні, що погано провітрюється;
постійне перебування в умовах підвищеної вологості;
різка зміна температури повітря надворі.
Механізми передачі інфекції
Щоб мінімізувати ймовірність зараження, необхідно знати, як передається менінгіт. Способів передачі захворювання багато:
плацентарний — під час вагітності від матері до дитини;
орально-фекальний — брудні продукти, купання у забруднених водоймах;
повітряно-краплинний — під час кашлю, чхання інфікованої людини;
контактно-побутовий — у разі недотримання правил особистої гігієни;
лімфогенний — збудник потрапляє через лімфу;
гематогенний — зараження відбувається через кров.
Кожен збудник має свій шлях передачі. Заразною є людина з діагностованим первинним менінгітом. Вторинний тип захворювання не передається.
Інкубаційний період може тривати від кількох годин до 18 днів. Найчастіше він становить від двох до чотирьох діб.
Класифікація захворювання
Менінгіт, що за захворювання, — зрозуміло з попереднього матеріалу, і його класифікують за різними критеріями.
Класифікація менінгіту за етіологією:
бактеріальний — менінгококовий, туберкульозний, пневмококовий, гемофільний;
вірусний — гострий лімфоцитарний хоріоменінгіт, спричинений ентеровірусами ЕСНО та Коксакі;
протозойний — розвивається у разі токсоплазмозу, малярії тощо;
грибковий — кандидозний, криптококовий.
Менінгіт, різновиди за характером запалення:
серозний — переважання у лікворі лімфоцитів;
гнійний — переважання у лікворі нейтрофілів.
За патогенезом:
первинний — розвивається на тлі загального здоров'я за умови відсутності в організмі будь-якої інфекції;
вторинний є ускладненням наявного захворювання інфекційного характеру.
За характером поширеності:
обмежений;
генералізований;
За типом перебігу:
гострий;
підгострий;
блискавичний;
хронічний.
За тяжкістю перебігу:
легка форма перебігу;
середньої тяжкості;
тяжка;
вкрай тяжка.
Перебіг менінгіту
До того, як з'явилися перші ознаки менінгіту у дорослих та дітей, ці люди вже були заражені щонайменше кілька годин чи днів. Є кілька форм перебігу захворювання:
Блискавична — ознаки менінгіту з'являються дуже швидко. Від моменту зараження до смерті може минути менше доби.
Гостра. У цьому випадку також дуже важливо знати, як проявляється менінгіт, оскільки хвороба активно про себе заявляє через кілька днів після зараження. При цьому у дорослих симптоми яскраво виражені, й ідентифікувати захворювання не складно. Померти людина може дуже швидко.
Хронічна. Поступово симптоми хвороби з'являються та посилюються.
З огляду на періоди захворювання і поширення запалення виділяють такі форми перебігу:
базальна — запалення основи головного мозку;
тотальна — запалення всіх ділянок мозку;
конвекситальна — запалення випуклих ділянок головного мозку;
спинальна — запалення основи спинного мозку.
За ступенем тяжкості є три форми менінгіту:
легка;
середня;
тяжка.
Ускладнення та наслідки захворювання
Після перенесеного менінгіту наслідки, як і ускладнення, спостерігаються досить часто. Патологічні стани можуть розвинутися одразу (ранні) або після певного проміжку часу (пізні). У будь-якому разі збудник впливає на різні системи органів, а не лише на ЦНС. Серед найпоширеніших виділяють такі:
набряк мозку та легень;
паралічі;
ниркова недостатність;
ендокардит;
міокардит;
інфекційно-токсичний шок;
артрит;
гостра надниркова недостатність;
епілепсія;
порушення згортання крові;
тимчасова чи постійна втрата слуху.
Менінгіт, наслідки якого можуть бути дуже сумні, аж до смерті, потребує серйозного професійного ставлення. Тому за перших ознак необхідно звертатися до лікаря.
Діагностика менінгіту
На питання, "як дізнатися, що в тебе менінгіт", є одна відповідь — терміново звернутися до лікаря. Що таке менінгіт і чим він небезпечний, знають усі медичні працівники. Тому після звернення хворого з характерною симптоматикою одразу призначають основний вид дослідження — люмбальну пункцію. Цереброспінальну рідину, отриману в результаті процедури, оцінюють за її зовнішнім виглядом та характером витікання. У нормі вона каламутна і має швидко крапати. У разі менінгіту вона під час пунктирування витікає струменем. Якщо рідина прозора, то менінгіт серозний, якщо каламутна — гнійний. Існують інші види дослідження, але вони не настільки значущі, як пункція.
Важливо: у разі асептичного менінгіту результат аналізу цереброспінальної пункції буде негативним, тому знадобляться додаткові методи дослідження.
Як виявляють менінгіт іншими методами:
неврологічний огляд;
лабораторні методи дослідження;
МРТ спинного чи головного мозку;
КТ.
Ці дослідження проводять лише тоді, якщо пункцію зробити з якихось причин не можна.
Терапія менінгіту
Як лікується менінгіт у кожному окремому випадку, вирішує лікар. Усе залежить від збудника. Якщо захворювання викликане вірусами, призначають противірусну терапію (глюкокортикостероїди, інтерферон для купірування розвитку вірусів та активації роботи імунної системи). У разі менінгіту грибкового походження акцент робиться на протигрибкові препарати (протимікозні).
Якщо хвороба спровокована бактеріями, проводять антибактеріальну терапію. Лікування менінгококової інфекції відбувається у стаціонарних умовах. Основу терапії становить використання антибактеріальних засобів (антибіотиків та інтерферонів). У більшості випадків препарати вводять внутрішньовенно.
Вчасно розпочате лікування передбачає нормалізацію стану хворого на 3-4-й день та покращення аналізів спинномозкової рідини на 7-10-й день.
Таблетки від менінгококової інфекції призначає лікар індивідуально після визначення збудника недуги. Найчастіше застосовують три типи антибіотиків:
Бресек. Бактерицидний препарат. Вводиться внутрішньовенно 1 раз на 24 години. Розмір дози коливається від 1 до 4 г. Вирізняється широким спектром дії. Призначається для лікування менінгіту у немовлят та дітей молодшого віку.
Метрогіл. Медикамент належить до класу антибактеріальних засобів. Стимулює процеси відновлення в організмі. Випускається у вигляді таблеток чи розчину. Використовується для профілактики та лікування анаеробних інфекцій. Призначений для дітей віком від 12 років і дорослих.
Зоксіцеф. Противірусний препарат від менінгококової інфекції. Препарат має бактерицидний ефект. Призначається для терапії дітей старшого віку та дорослих.
У разі назофарингеального носійства менінгокока призначають ципрофлоксацин внутрішньо одноразово.
Для отримання швидкої допомоги та ефективного лікування важливо звернутися до лікаря після виявлення перших ознак менінгококової інфекції.
Профілактика менінгіту
Наскільки небезпечний менінгіт, що це за патологія, знають багато людей, так само, як і те, як зрозуміти, що захворів на менінгіт. Але мало хто розуміє, що розвитку захворювання можна запобігти. Профілактика полягає у виконанні низки рекомендацій.
Дотримуючись певних правил, можна знизити ризик розвитку недуги.
Людям, які безпосередньо контактують із хворими на менінгіт, у деяких випадках призначають хіміопрофілактику.
Інші методи:
Стежити за календарем щеплень. Вакцина захищає організм упродовж 3-4 років.
Пити воду кип'яченою або бутильовану.
Обробляти їжу термічним способом.
Використовувати захисні маски.
Не купатися у водоймах стоячого типу.
Зміцнювати імунітет за допомогою вітамінно-мінеральних комплексів та щоденної зарядки.
Уникати стресових ситуацій.
У разі появи катаральної симптоматики терміново звернутися до лікаря.
Своєчасно лікувати будь-які інфекційні захворювання, зокрема стоматологічні та ЛОР.
Висновок
Менінгіт, незалежно від типу та форми, є дуже серйозним і тяжким інфекційним захворюванням, яке за короткий проміжок часу може призвести до ускладнень і летального наслідку. Щоб уникнути цього, важливо у разі появи перших ознак негайно звертатися по допомогу.
Велике значення має не лише своєчасне виявлення хвороби та правильне лікування, а й період реабілітації. Рекомендації щодо того, що не можна робити після менінгіту, надасть лікар.