діюча речовина: спіронолактон;
1 таблетка містить 25 мг спіронолактону;
допоміжні речовини:
кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат.
Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: майже білого кольору плоскі круглі таблетки, з фаскою, з характерним запахом меркаптану, з маркуванням «VEROSPIRON» з одного боку, діаметром близько 9 мм.
Калійзберігаючі діуретики.
Код АТС С03D A01.
Фармакодинаміка.
Спіронолактон є конкурентним антагоністом альдостерону. Він впливає на дистальні канальці нирок.
Через блокаду альдостерону пригнічує затримку води та Na+ та сприяє утриманню K+, що не тільки підвищує екскрецію Na+ та Cl−, та знижує вміст екскрецію K+ з сечею, а й знижує екскрецію H+. У результаті цього сечогінний ефект має також гіпотензивну дію.
Фармакокінетика.
Спіронолактон швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Активно зв'язується з білками плазми крові (приблизно на 90%). Спіронолактон швидко метаболізується в організмі людини. Фармакологічно активними метаболітами спіронолактону є 7альфа-тіометилспіронолактон і канренон. Незважаючи на те, що період напіввиведення незміненого спіронолактону з крові має невелику тривалість (1,3 години), період напіввиведення активних метаболітів довший (в інтервалі від 2,8 до 11,2 години). Метаболіти виводяться в основному нирками, незначні їх кількості виводяться через кишечник. Спіронолактон і його метаболіти проникають через плаценту і в грудне молоко.
Після прийому натще 100 мг спіронолактону на добу протягом 15 днів здоровими добровольцями час досягнення максимальної концентрації препарату в плазмі (tmax), максимальна концентрація в плазмі (Cmax), а також період напіввиведення (t1/2) спіронолактона склали 2,6 години, 80 нг/мл і близько 1,4 години відповідно. Для метаболітів 7альфа-тіометилспіронолактона і канренону показник tmax склав 3,2 години і 4,3 години, Cmax - 391 нг/мл і 181 нг/мл, а t1/2 - 13,8 години і 16,5 години відповідно.
Ниркова активність після одноразового прийому спіронолактону досягає піку через 7 годин і зберігається не менше 24 годин.
Одночасний прийом препарату Верошпирон з:
‒ іншими калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II, блокаторами альдостерону, препаратами калію, а також дотримання багатою калієм дієти, або вживання замінників солі, що містять калій, може привести до розвитку важкої гіперкаліємії.
‒ Крім лікарських засобів, які достовірно викликають гіперкаліємію, одночасне застосування комбінації триметоприм/сульфаметоксазол (антибіотик, так званий ко-тримоксазол) зі спіронолактоном може привести до клінічно значущої гіперкаліємії.
‒ Прийом інших діуретиків - підсилює діурез.
‒ Імунодепреснти, циклоспорин і такролімус можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії, спричиненої спіронолактоном.
‒ Колестирамін, амонію хлорид можуть також підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії і гіперхлоремічного метаболічного ацидозу.
‒ Трициклічні антидепресанти і антипсихотики можуть посилювати антигіпертензивний ефект спіронолактону.
‒ Гіпотензивні засоби - спіронолактон посилює дію гіпотензивних препаратів, дозу яких при одночасному прийомі з спіронолактоном, можливо, буде потрібно знизити і коригувати в подальшому в разі необхідності. Оскільки інгібітори АПФ знижують вироблення альдостерону, не слід використовувати препарати даної групи спільно зі спіронолактоном на постійній основі, особливо у пацієнтів з встановленим порушенням функції нирок.
‒ Одночасний прийом з нітрогліцерином, іншими нітратами або вазодилататорами може посилювати антигіпертензивний ефект спіронолактону.
‒ Алкоголь, барбітурати або наркотичні препарати - можуть потенціювати пов'язану зі спіронолактоном ортостатичну гіпотензію.
‒ Пресорні аміни (норепінефрин) - спіронолактон знижує судинні реакції на норепінефрин. З цієї причини слід дотримуватися обережності при проведенні місцевої або загальної анестезії у пацієнтів, що приймають спіронолактон.
‒ Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) - у деяких пацієнтів прийом нестероїдних протизапальних засобів може знижувати діуретичний, натрійуретичний та антигіпертензивний ефекти петльових, калійзберігаючих і тіазидних діуретиків. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти, індометацину та мефенамінова кислота) з калійзберігаючими діуретиками може привести до розвитку важкої гіперкаліємії. Таким чином, при одночасному прийомі спіронолактону з НПЗП слід ретельно контролювати стан пацієнта на предмет досягнення бажаного ефекту сечогінного препарату.
‒ Глюкокортикостероїди, АКТГ - може збільшуватися швидкість виведення електролітів, зокрема, може спостерігатися гіпокаліємія.
‒ Дигоксин - спіронолактон може збільшувати період напіввиведення дигоксину, що може привести до збільшення концентрації дигоксину в сироватці крові і, як наслідок, посилення його токсичності. При прийомі спіронолактону може знадобитися зниження дози дигоксину. Слід ретельно контролювати стан пацієнта для запобігання передозування дигоксином або недостатньої дигіталізації.
‒ Вплив препарату на результати лабораторних досліджень - в літературі описано кілька випадків впливу спіронолактону або його метаболітів на показник концентрації дигоксину, певний методом радіоімунного аналізу. Клінічна значимість даної взаємодії поки неясна.
‒ При флуориметричному аналізі спіронолактон може впливати на результат аналізу вмісту сполук з аналогічними параметрами флуоресценції (наприклад, кортизол, адреналін).
‒ Антипірин - спіронолактон прискорює метаболізм антипірину.
‒ Препарати літію - як правило, препарати літію не слід застосовувати спільно з діуретиками. Діуретики знижують нирковий кліренс літію і підвищують ризик розвитку токсичних ефектів препаратів літію.
‒ Карбеноксолон - може викликати затримку натрію в організмі і, як наслідок, знижувати ефективність спіронолактону. Слід уникати одночасного застосування карбеноксолона і спіронолактону.
‒ Карбамазепін - при одночасному застосуванні з діуретиками препарат може спричинити клінічно значущу гіпонатріємію.
‒ Гепарин, низькомолекулярний гепарин - одночасне застосування з спіронолактоном може привести до важкої гіперкаліємії.
‒ Похідні кумарину - препарат знижує ефективність даної групи препаратів.
‒ Спіронолактон може посилювати дію аналогів ГнРГ (гонадотропін-релізинг-гормону): триптореліну, бусереліна, гонадореліну.
З особливою обережністю спіронолактон слід застосовувати у пацієнтів, основне захворювання яких може провокувати розвиток ацидозу та/або гіперкаліємію.
‒ Пацієнти з діабетичною нефропатією мають підвищений ризик розвитку гіперкаліємії.
‒ Прийом спіронолактона може викликати тимчасове підвищення азоту сечовини крові (АСК), особливо на тлі наявного порушення функції нирок і гіперкаліємії. Спіронолактон може викликати оборотний гіперхлоремічний метаболічний ацидоз. Таким чином, при застосуванні препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок і печінки, а також у пацієнтів похилого віку, необхідний регулярний контроль показників електролітів сироватки крові і функції нирок.
‒ Одночасне застосування спіронолактону з препаратами, що викликають гіперкаліємію (наприклад, інші калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори альдостерону, гепарин, низькомолекулярний гепарин, препарати калію, багата калієм дієта, вживання замінників солі, що містять калій), може призвести до розвитку важкої гіперкаліємії.
‒ Гіперкаліємія може призвести до смертельного результату. Критично важливо контролювати і коригувати вміст калію у пацієнтів з тяжкою формою серцевої недостатності, які отримують спіронолактон. Не слід застосовувати препарат разом з іншими калійзберігаючими діуретиками. У пацієнтів з вмістом калію в сироватці вище 3,5 мЕкв/л протипоказано застосування препаратів калію. Рекомендована частота моніторингу вмісту калію і креатиніну - через тиждень після початку прийому препарату або збільшення дози спіронолактону, щомісяця протягом перших 3 місяців, потім щокварталу протягом року, після чого - кожні 6 місяців. При вмісті калію в сироватці крові більше 5 мЕкв/л або креатиніну більше 4 мг/дл слід тимчасово або повністю припинити прийом спіронолактону. (Див. Розділ «Спосіб застосування та дози»).
‒ У пацієнтів з порфірією Верошпірон слід застосовувати з особливою обережністю, оскільки багато препаратів провокують загострення порфірії.
‒ При прийомі препарату забороняється вживання алкоголю.
‒ У випадку непереносимості лактози слід брати до уваги, що кожна таблетка Верошпірона містить 146,0 мг лактози моногідрату. Даний препарат не слід приймати пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, лактазная недостатність або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю. При необхідності призначення препарату слід припинити годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
У початковому періоді, тривалість якого індивідуальна, забороняється керувати автомобілем та робочими механізмами, робота на яких пов’язана з підвищеним ризиком травматизму.
У цілому добова доза Верошпірону призначається в 1 або в 2 прийоми після їжі. Прийом добової дози або першої частини добової дози рекомендується здійснювати вранці.
Первинний гіперальдостеронізм
У випадках діагностованого первинного гіперальдостеронізму препарат можна призначати при підготовці до операції у добовій дозі 100-400 мг. У пацієнтів, у яких операція не планується, препарат можна використовувати в якості тривалої підтримуючої терапії у найменшій ефективній дозі, яка визначається індивідуально. В описаній ситуації початкову дозу допустимо знижувати кожні 14 днів до досягнення мінімальної ефективної дози. У випадках тривалого застосування рекомендується використовувати у комбінації з діуретиками інших груп для зменшення побічних ефектів.
Набряки (застійна серцева недостатність, нефротичний синдром)
Дорослі: початкова добова доза становить 100 мг (25-200 мг) і призначається в 1 або 2 прийоми.
У разі призначення більш високих доз Верошпірон можна приймати у комбінації з іншими групами діуретиків, що діють у більш проксимальних відділах ниркових канальців. У цьому випадку дозування Верошпірону слід коригувати.
Цироз печінки, що супроводжується асцитом або набряками
Якщо співвідношення Na+/K+ у сечі більше 1, початкова добова і максимальна добова дози становлять 100 мг. Якщо це співвідношення менше 1, початкова добова доза становить 200 мг, максимальна − 400 мг/добу.
Підтримуючу дозу слід визначати індивідуально.
Есенціальна артеріальна гіпертензія
Початкова добова доза, що призначається в 1 або 2 прийоми, становить 50-100 мг, її слід приймати у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами. Терапію продовжувати протягом щонайменше двох тижнів, оскільки до кінця цього періоду досягається максимальний антигіпертензивний ефект. Потім величину дози корегувати індивідуально залежно від досягнутого ефекту.
Гіпокаліємія
У пацієнтів, яким недостатньо харчових добавок з К+ або інших методів калій-замісної терапії, препарат приймають у добовій дозі 25-100 мг.
Діти
Початкова добова доза становить 1-3 мг/кг маси тіла за 1 або 2 прийоми. Дозу слід знижувати до 1-2 мг/кг у разі підтримуючої терапії у комбінації з іншими діуретиками. У разі необхідності застосування препарату дітям до 3 років таблетку необхідно подрібнити, розчинити та дати випити дитині у вигляді суспензії.
Пацієнти літнього віку
Рекомендується розпочинати лікування з нижчих доз з наступним поступовим збільшенням до досягнення максимального ефекту. Слід брати до уваги, що мають місце печінкові і ниркові порушення, оскільки вони впливають на метаболізм препарату та його екскрецію.
У разі необхідності застосування Верошпірону у дозуванні 25 мг препарат застосовувати у вигляді таблеток, у разі призначення більш високих доз можна застосовувати препарат Верошпірон капсули по 50 мг та 100 мг.
Діти.
Застосовують у педіатричній практиці за призначенням лікаря.
Симптоми: сонливість/млявість, сплутаність свідомості та електролітні порушення.
Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту не існує. Слід підтримувати водно-електролітний і кислотно-лужний баланси: призначенням діуретиків, що виводять калій; парентеральним введенням глюкози з інсуліном, у складних випадках − проведенням гемодіалізу.
Небажані реакції обумовлені конкурентним антагонізмом спіронолактона щодо альдостерону (що призводить до посилення екскреції калію), а також антиандрогенним ефектом спіронолактону.
Небажані реакції представлені у вигляді розподілу по системно-органним класам згідно MedDRA і з зазначенням частоти виникнення згідно MedDRA: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000), частота не встановлена (не можна оцінити за наявними даними).
1 У пацієнтів з нирковою недостатністю та у пацієнтів, які одночасно отримують препарати калію.
2 У пацієнтів літнього віку, при цукровому діабеті і у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ.
3 У пацієнтів з цирозом печінки.
4 У пацієнтів з нирковою недостатністю та у пацієнтів, які отримують препарати калію одночасно зі спіронолактоном.
5 При застосуванні препарату в високих дозах (450 мг/добу).
6 Як правило, при тривалому застосуванні.
Зазвичай після припинення прийому спіронолактону небажані ефекти зникають.
Повідомлення про підозру на небажані реакції
Повідомляти про підозру на небажані лікарські реакції необхідно навіть після того, як отримано реєстраційне посвідчення на даний препарат. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для даного лікарського засобу. Працівників сфери охорони здоров'я просять повідомляти про всі підозри на небажані реакції, використовуючи національну систему інформування.
5 років.
Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.
20 таблеток у блістері, 1 блістер у картонній упаковці.
За рецептом.
ВАТ «Гедеон Ріхтер», Угорщина
Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина
або
ТОВ «Гедеон Ріхтер Польща», Польща
05-825, Гродзиськ Мазовецький, вул. кн. Ю. Понятовського, 5, Польща
Людям із порушеннями зору 