діюча речовина: diclofenac;
1 таблетка містить диклофенаку натрію 100 мг;
допоміжні речовини: магнію стеарат; целюлоза мікрокристалічна; гіпромелоза; крохмаль кукурудзяний; кремнію діоксид колоїдний безводний; тальк; лактоза, моногідрат; Табкот ТС білий; барвник Жовтий захід FCF (Е 110).
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії.
Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки оранжевого кольору, вкриті плівковою оболонкою.
Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Код АТХ М01А В05.
Фармакодинаміка.
Диклофенак – активний компонент ДОЛОКС РЕТАРД – чинить жарознижувальну, аналгетичну та протизапальну дію. Основним механізмом дії диклофенаку є гальмування біосинтезу простагландинів шляхом пригнічення активності ферменту простагландинсинтетази. Блокуючи її синтез, диклофенак значно зменшує прояв симптомів запалення; перешкоджає впливу простагландинів на гіпоталамічну ланку процесу терморегуляції, що призводить до зниження температури тіла; зменшує біль при первинній дисменореї.
ДОЛОКС РЕТАРД виявляє виражену аналгетичну дію при помірно і сильно виражених больових відчуттях неревматичного походження.
Фармакокінетика.
Диклофенак повністю абсорбується в кишечнику. Аналіз виведеного із сечею незміненого диклофенаку та його гідроксильованих метаболітів показав, що кількість вивільненого та абсорбованого диклофенаку така сама, як і в разі прийому еквівалентної дози диклофенаку у формі таблеток з кишковорозчинним покриттям (без відстроченого вивільнення).
Однак системна біодоступність диклофенаку (вивільненого із ДОЛОКС РЕТАРД) становить у середньому 82 % від відповідного показника після прийому внутрішньо кишковорозчинної таблетки диклофенаку (без відстроченого вивільнення) у тій самій дозі. Внаслідок повільного вивільнення активної речовини з ДОЛОКС РЕТАРД максимальні концентрації препарату, які досягаються у плазмі крові, нижчі, ніж після прийому таблеток, вкритих кишковорозчинним покриттям. Максимальна концентрація 0,5 мкг/мл або 0,4 мкг/мл (1,6 або 1,25 мкмоль/л) досягається в середньому через 4-5 годин після прийому таблетки 100 мг.
Прийом їжі клінічно не впливає на всмоктування і системну біодоступність ДОЛОКС РЕТАРД.
Оскільки близько половини диклофенаку метаболізується під час першого проходження через печінку (ефект першого проходження), площа під кривою «концентрація-час» після прийому таблетки з відстроченим вивільненням майже вдвічі менша, ніж у разі парентерального введення еквівалентної дози препарату. Після повторного прийому ДОЛОКС РЕТАРД показники фармакокінетики не змінюються. При дотриманні рекомендованих інтервалів між прийомами окремих доз препарату кумуляція не відзначається. 99,7 % диклофенаку зв’язується з білками сироватки крові, головним чином з альбуміном (99,4 %). Об’єм розподілу становить 0,12-0,17 л/кг.
Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де його максимальна концентрація відзначається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі крові. Передбачуваний період напіввиведення із синовіальної рідини – 3-6 годин. Через 4-6 годин після досягнення максимальних концентрацій у плазмі концентрація активної речовини в синовіальній рідині вища, ніж у плазмі крові, і залишається більш високою протягом 12 годин.
Біотрансформація диклофенаку здійснюється головним чином шляхом одноразового і багаторазового гідроксилювання і метоксилювання, що призводить до утворення декількох фенольних метаболітів, більша частина яких кон’югується з глюкуроновою кислотою. Два з цих фенольних метаболітів фармакологічно активні, але значно меншою мірою, ніж диклофенак.
Загальний системний кліренс диклофенаку з плазми крові становить 263 + 56 мл/хв (середнє значення + СР).
Близько 60 % від застосованої дози препарату виводиться із сечею у вигляді глюкуронових кон’югатів інтактної молекули активної речовини та у вигляді метаболітів, більшість із яких також перетворюється в глюкуронові кон’югати. У незміненому вигляді екскретується менше 1 % диклофенаку. Решта застосованої дози препарату виводиться у вигляді метаболітів з жовчю, калом.
У хворих із вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) збільшується питома вага виведення метаболітів з жовчю, тому підвищення їх концентрації в крові не спостерігається.
В осіб літнього віку та у пацієнтів з хронічним гепатитом і хронічним компенсованим цирозом печінки суттєвих змін фармакокінетики диклофенаку не спостерігалось.
Запальні і дегенеративні форми ревматизму (ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартрит, спондилоартрит, больовий синдром різної локалізації, позасуглобовий ревматизм); посттравматичний і післяопераційний біль, запальний процес і набряк; больові або/і запальні стани в гінекології (наприклад, первинна дисменорея або аднексит).
Нижче наведені взаємодії які можуть спостерігатися при застосуванні ДОЛОКС РЕТАРД.
Літій. При одночасному застосуванні ДОЛОКС РЕТАРД може підвищувати концентрації літію у плазмі крові. Рекомендовано перевіряти рівні літію у плазмі крові.
Дигоксин. ДОЛОКС РЕТАРД може підвищувати концентрації дигоксину у плазмі крові при одночасному застосуванні. Рекомендовано перевіряти рівні дигоксину у плазмі крові.
Діуретики та антигіпертензивні засоби. Як і при застосуванні інших НПЗЗ, одночасне застосування ДОЛОКС РЕТАРД може послаблювати антигіпертензивну дію діуретиків або антигіпертензивних препаратів (наприклад бета-блокаторів, інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ)) шляхом пригнічення синтезу вазодилататорних простагландинів. Таким чином, подібну комбінацію слід застосовувати з застереженням, а пацієнти, особливо літнього віку, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо артеріального тиску. Пацієнтам слід вживати достатню кількість води, а після початку та по закінченню супутньої терапії слід періодично контролювати функцію нирок, зокрема при застосуванні діуретиків та інгібіторів АПФ внаслідок підвищеного ризику виникнення нефротоксичності.
Антикоагулянти та антитромботичні засоби (альтеплаза, стрептокіназа, урокіназа). Рекомендовано призначати з обережністю, оскільки одночасне застосування може підвищувати ризик виникнення кровотечі. Рекомендований ретельний нагляд за пацієнтами, які одночасно застосовують диклофенак та антикоагулянти і, в разі необхідності, корекція дозування антикоагулянтів. Як і інші нестероїдні протизапальні препарати, диклофенак у високих дозах може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів.
Інші НПЗП, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 і кортикостероїди. Одночасне застосування диклофенаку та інших системних НПЗП або кортикостероїдів може підвищити ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі або виразки. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗП. Одночасне застосування диклофенаку та кортикостероїдів може підвищити частоту побічних реакцій.
Антидіабетичні засоби. Клінічні дослідження показали, що ДОЛОКС РЕТАРД може застосовуватися спільно з пероральними протидіабетичними засобами і не змінює їх лікувальну дію. Однак є окремі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що потребує зміни дози цукрознижувальних препаратів під час застосування ДОЛОКС РЕТАРД. З цієї причини рекомендовано контролювати рівні глюкози у крові – як застережний захід протягом комбінованої терапії.
Метотрексат. Диклофенак може пригнічувати тубулярний нирковий кліренс метотрексату, що підвищує рівень метотрексату. Слід з обережністю застосовувати НПЗП, включаючи диклофенак, при призначенні менш ніж за 24 години перед лікуванням метотрексатом, оскільки рівні метотрексату у крові можуть зростати і токсичність метотрексату може посилюватися. Спостерігалися випадки серйозної токсичності, коли метотрексат і НПЗП, включаючи диклофенак, призначали менш ніж за 24 годин один від одного. Ця взаємодія опосередковується накопиченням метотрексату у результаті порушення ниркової екскреції у присутності НПЗП.
Циклоспорин. Диклофенак, як і інші НПЗП, може посилювати нефротоксичність циклоспорину через вплив на ниркові простагландини. У зв’язку з цим препарат слід застосовувати у дозах нижчих, ніж для пацієнтів, які не отримують циклоспорин.
При одночасному прийомі диклофенаку з такролімусом зростає ризик нефротоксичності. Це може бути опосередковано через механізм пригнічення ниркових простагландинів як НПЗП, так і інгібітору кальциневрину.
Препарати, які стимулюють ферменти, що метаболізують лікарські засоби, наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, звіробій (Hypericum perforatum) та інші, теоретично здатні зменшувати концентрацію диклофенаку у плазмі крові.
Є окремі повідомлення про розвиток судом у хворих, які отримують одночасно хінолонові похідні і ДОЛОКС РЕТАРД. Це може спостерігатися як у пацієнтів з епілепсією або судомами в анамнезі, так і без такого анамнезу. У зв’язку з цим слід з обережністю застосовувати антибіотики хінолонового ряду пацієнтам, які вже отримують НПЗП.
Колестипол і холестирамін. Дані препарати можуть спричинити затримку або зменшення абсорбції диклофенаку. Зважаючи на це, рекомендується застосовувати диклофенак принаймні за 1 годину до або через 4-6 годин після введення колестиполу/холестираміну.
Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів і НПЗЗ може посилити серцеву недостатність, зменшити швидкість клубочкової фільтрації і підвищити рівні глікозидів у плазмі крові.
Міфепристон. НПЗЗ не слід застосовувати протягом 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть зменшити його ефект.
Потужні CYP2C9 інгібітори. Рекомендовано з обережністю призначати диклофенак одночасно з потужними інгібіторами CYP2C9 (наприклад сульфінпіразоном і вориконазолом), що може призвести до значного збільшення максимальної концентрації у плазмі крові та експозиції диклофенаку за рахунок пригнічення метаболізму диклофенаку.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).
Супутнє застосування НПЗЗ та СІЗЗС може збільшувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.
Засоби, застосування яких може спричинити виникнення гіперкаліємії.
Супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може спричинити збільшення рівня сивороткового калію, рівень якого слід контролювати.
Лікарські засоби, що посилюють фоточутливість, збільшують сенсибілізуючу дію диклофенаку відносно ультрафіолетового випромінювання.
Загальні
Слід уникати застосування ДОЛОКС РЕТАРД з системними НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, через відсутність будь-якого синергічного ефекту і можливості розвитку адитивних побічних ефектів.
Слід з обережністю призначати лікування пацієнтам віком понад 65 років відповідно до рекомендацій для даної групи пацієнтів. Зокрема рекомендується застосування мінімальної ефективної дози в ослаблених пацієнтів літнього віку або пацієнтів з низькою масою тіла.
Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних препаратів, включаючи диклофенак, рідко можуть розвиватись алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть без попереднього застосування препарату.
Реакції гіперчутливості можуть також прогресувати до синдрому Коуніса, серйозної алергічної реакції, яка може спричинити інфаркт міокарда. Симптоми таких реакцій можуть включати біль у грудях, що виникає в поєднанні з алергічною реакцією на диклофенак.
Як і інші НПЗП, диклофенак завдяки своїм фармакодинамічним властивостям може маскувати ознаки і симптоми інфекції.
ДОЛОКС РЕТАРД містить лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, тяжким дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози не можна застосовувати цей лікарський засіб.
Вплив на шлунково-кишковий тракт
Шлунково-кишкова кровотеча (гематемезис, мелена), виразка або перфорація, що можуть бути летальними, відзначалися при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів, включаючи диклофенак, і можуть виникати у будь-який період часу впродовж лікування, з або без симптомів-передвісників або серйозних шлунково-кишкових явищ в анамнезі. У пацієнтів літнього віку такі ускладнення мають зазвичай більш серйозні наслідки. У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують лікування диклофенаком, даний лікарський засіб слід відмінити.
Як і при застосуванні всіх НПЗЗ, включаючи диклофенак, ретельний медичний нагляд і особлива обережність потрібні при призначенні диклофенаку пацієнтам із симптомами, що вказують на порушення з боку шлунково-кишкового тракту або з підозрюваною виразкою, кровотечею або перфорацією шлунка або кишечнику в анамнезі. Ризик виникнення кровотечі, виразки або перфорації у ШКТ збільшується з підвищенням доз НПЗЗ, включаючи диклофенак, а також у пацієнтів з виразкою в анамнезі, зокрема ускладненою кровотечею або перфорацією.
У пацієнтів літнього віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкова кровотеча та перфорація, що можуть бути летальними.
Для зниження ризику виникнення шлунково-кишкової токсичності у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо з кровотечею або перфорацією, та пацієнтам літнього віку лікування слід розпочинати з найнижчої ефективної дози та дотримуватися її.
Слід розглянути питання про комбіновану терапію із застосуванням захисних засобів (наприклад мізопростолу або інгібіторів протонної помпи) для пацієнтів, які потребують супутнього застосування лікарських засобів, що містять низькі дози ацетилсаліцилової кислоти (АСК)/аспірину або інших лікарських засобів, що можуть підвищувати ризик для шлунково-кишкового тракту.
Пацієнти зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо літнього віку, потребують спостереження щодо незвичних абдомінальних симптомів (особливо шлунково-кишкової кровотечі).
Слід дотримуватись обережності пацієнтам, які отримують супутнє лікування препаратами, що можуть підвищувати ризик появи виразки або кровотечі, такими як системні кортикостероїди, антикоагулянти, такі як варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або антиагрегантні препарати, такі як ацетилсаліцилова кислота.
Ретельного медичного нагляду та обережності потребують пацієнти з виразковим колітом або з хворобою Крона, оскільки такі стани можуть загостритися.
НПЗЗ, включаючи диклофенак, можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком виникнення шлунково-кишкової неспроможності анастомозу. Рекомендується пильний нагляд та обережність при застосуванні диклофенаку після шлунково-кишкової операції.
Гепатобіліарний вплив
Ретельний медичний контроль потрібен у випадку, якщо препарат ДОЛОКС РЕТАРД призначають пацієнтам з порушенням функції печінки, оскільки їх стан може загостритися.
Як і при застосуванні всіх НПЗП, включаючи диклофенак, рівень одного або більше печінкових ферментів може підвищуватися. Під час тривалого лікування диклофенаком регулярний контроль функції печінки показаний у якості запобіжного заходу.
Якщо зміна показників функції печінки зберігається або погіршується, з’являються клінічні ознаки або симптоми захворювання печінки або спостерігаються інші прояви (еозинофілія, висип), застосування ДОЛОКС РЕТАРД слід припинити.
Під час прийому диклофенаку може розвитися гепатит без продромальних симптомів.
Слід з обережністю застосування диклофенак пацієнтам з печінковою порфірією, оскільки він може спричинити загострення.
Вплив на нирки
Оскільки під час застосування НПЗЗ, включаючи диклофенак, спостерігалася затримка рідини та набряки, особливої обережності слід дотримуватись пацієнтам із порушенням функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам літнього віку, пацієнтам, які отримують супутнє лікування діуретиками або препаратами, що можуть суттєво впливати на ниркову функцію, а також пацієнтам із суттєвим зниженням об’єму позаклітинної рідини з будь-якої причини, наприклад до або після обширного хірургічного втручання. У таких випадках при застосуванні диклофенаку рекомендовано у якості застережного заходу проводити моніторинг ниркової функції. Після припинення терапії стан пацієнтів, як правило, нормалізується до стану, який передував лікуванню.
Вплив на шкіру
Повідомлялося про серйозні реакції з боку шкіри, деякі з них летальні, у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, які спостерігалися дуже рідко під час застосування НПЗЗ, включаючи ДОЛОКС РЕТАРД. Найвищий ризик розвитку цих реакцій існує на початку терапії, а розвиток цих реакцій відзначається у більшості випадків у перший місяць лікування. Слід припинити прийом ДОЛОКС РЕТАРД при перших проявах шкірного висипання, виразках слизової оболонки або при будь-яких інших проявах гіперчутливості.
Системний червоний вовчак та змішані захворювання сполучної тканини
У пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) та змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.
Кардіоваскулярні та цереброваскулярні прояви
Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (наприклад гіпертонія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати протягом якомога коротшого періоду та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію.
Відповідного медичного нагляду та консультування потребують пацієнти з гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкого чи помірного ступеня в анамнезі, оскільки під час застосування НПЗЗ, включаючи диклофенак, спостерігалася затримка рідини та набряки.
Результати клінічного дослідження та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг на добу) та при довгостроковому лікуванні, може бути пов’язаним з невеликим підвищенням ризику тромбозу артерій (наприклад інфарктом міокарда або інсультом).
Пацієнтам з наявними кардіоваскулярними захворюваннями (застійною серцевою недостатністю, діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій) або неконтрольованою гіпертензією лікування ДОЛОКС РЕТАРД не рекомендується. У разі необхідності пацієнтам з наявними кардіоваскулярними захворюваннями, неконтрольованою гіпертензією або значними факторами ризику кардіоваскулярних захворювань ризику (наприклад гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та курінням) застосовувати ДОЛОКС РЕТАРД тільки після ретельного розгляду та тільки у добових дозах ≤ 100 мг, якщо лікування продовжується більше 4 тижнів.
Пацієнти, які потребують симптоматичного лікування, мають бути періодично обстежені, особливо при лікуванні більше 4 тижнів.
Пацієнти мають бути поінформовані про сигнали та симптоми серйозних артеріотромботичних явищ (наприклад, біль у грудній клітці, скорочене дихання, слабкість, сплутаність мовлення), що можуть з’явитися без попередження.
Гематологічні прояви
Під час довгострокового лікування диклофенаком, як і при застосуванні інших НПЗП, рекомендовані контрольні аналізи крові з визначенням кількості формених елементів.
ДОЛОКС РЕТАРД може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Пацієнти з порушеннями гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними відхиленнями потребують ретельного нагляду.
Під час довгострокового лікування диклофенаком, як і при застосуванні інших НПЗЗ, рекомендовані контрольні аналізи крові з визначенням кількості формених елементів.
Респіраторні ефекти (при наявності астми)
У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком назальної слизової оболонки (тобто назальними поліпами), хронічними обструктивними захворюваннями легенів або хронічними інфекціями респіраторного тракту (особливо при наявності зв’язку з симптомами, подібними до алергічного риніту), реакції на НПЗЗ, подібні до загострень астми (так звана аспіринова астма з непереносимістю аналгетиків), набряк Квінке та кропив’янка зустрічаються частіше, ніж у інших пацієнтів. У зв’язку з цим таким пацієнтам рекомендовані спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнтів, які мають алергічні реакції на інші речовини, наприклад висипання, свербіж або кропив’янка.
У період І і ІІ триместрів вагітності ДОЛОКС РЕТАРД слід призначати лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, і лише в мінімальній ефективній дозі та якомога коротший період.
Вагітність
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або ембріональному/фетальному розвитку. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викидня та/або серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранні терміни вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався від менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %.
Вважається, що ризик підвищується при збільшенні дози і тривалості терапії.
Препарат протипоказаний в останні 3 місяці вагітності оскільки може впливати на плід наступним чином:
На матір і новонародженого можуть впливати наступні явища, які можуть виникати також наприкінці вагітності:
Отже ДОЛОКС РЕТАРД протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності.
Годування груддю
Як і інші НПЗЗ, диклофенак у невеликих кількостях проникає у грудне молоко. Тому з метою попередження розвитку побічних реакцій у немовлят даний препарат протипоказаний у період годування груддю.
Жіноча фертильність
Як і інші НПЗП, диклофенак може впливати на жіночу фертильність і тому не рекомендований жінкам, які планують вагітність. Слід розглянути питання про припинення застосування диклофенаку жінкам, які не можуть завагітніти, а також жінкам, яким проводиться обстеження стосовно безплідності.
Пацієнтам, у яких під час терапії препаратом ДОЛОКС РЕТАРД виникають порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість, порушення з боку центральної нервової системи, млявість або втомлюваність, не рекомендується керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.
Дозу слід підбирати індивідуально, починаючи з мінімальної ефективної дози, та слід приймати протягом найкоротшого терміну.
Рекомендована початкова доза препарату для дорослих становить 100 мг на добу (1 таблетка ДОЛОКС РЕТАРД).
Дорослі: 1 таблетка (100 мг) ДОЛОКС РЕТАРД на добу.
Якщо симптоми захворювання найбільш виражені протягом ночі або вранці, ДОЛОКС РЕТАРД слід приймати ввечері. Таблетки слід приймати цілими, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини, краще під час прийому їжі.
Щоб мінімізувати небажані ефекти, препарат слід застосовувати у найменших ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.
Пацієнти літнього віку: не відзначалося клінічно значущих змін у фармакокінетиці при застосуванні ДОЛОКС РЕТАРД пацієнтам літнього віку. Пацієнтам літнього віку НПЗЗ слід застосовувати з особливою обережністю, оскільки ці пацієнти більш схильні до побічних реакцій. Рекомендується застосування мінімальної ефективної дози пацієнтам літнього віку або пацієнтам з низькою масою тіла, а також пацієнтам, які потребують постійного нагляду для виявлення можливої шлунково-кишкової кровотечі під час застосування НПЗЗ.
Пацієнти з порушенням функції нирок: специфічних досліджень у пацієнтів з порушенням функції нирок не проводили, рекомендацій щодо корекції дози немає. Необхідно з обережністю призначати ДОЛОКС РЕТАРД пацієнтам із середнім або тяжким ступенем порушення функції нирок.
Пацієнти з порушенням функції печінки: специфічних досліджень щодо пацієнтів з порушенням функції печінки не проводили, рекомендацій щодо корекції дози немає. Необхідно з обережністю призначати ДОЛОКС РЕТАРД пацієнтам із середнім або тяжким ступенем порушення функції печінки.
ДОЛОКС РЕТАРД не застосовувати для лікування дітей через високий вміст активної речовини у таблетці.
Типової для передозування ДОЛОКС РЕТАРД клінічної картини не існує. У випадку передозування можуть виникати головний біль, нудота, біль в епігастрії, блювання, шлунково-кишкові кровотечі, діарея, запаморочення, дезорієнтація, сонливість, кома, збудження, шум у вухах або судоми. У випадку тяжкого отруєння можливі гостра ниркова недостатність та ураження печінки.
Лікування гострого отруєння НПЗП полягає у застосуванні заходів підтримуючої і симптоматичної терапії. Симптоматичні і підтримуючі заходи показані при таких ускладненнях як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судомний синдром, порушення з боку шлунково-кишкового тракту і пригнічення дихання. Малоймовірно, що такі специфічні лікувальні заходи як форсований діурез, діаліз або гемоперфузія, стануть корисними для виведення ДОЛОКС РЕТАРД, оскільки активні речовини препарату значною мірою зв’язуються з білками крові і зазнають інтенсивного метаболізму. Після прийому потенційно токсичних доз може бути застосоване активоване вугілля, а після прийому потенційно небезпечних для життя доз проведення шлункової деконтамінації (викликання блювання, промивання шлунка).
З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз.
З боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактичні та анафілактоїдні реакції (включаючи бронхоспазм, гіпотензію і шок), ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).
Психічні порушення: дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні кошмари, дратівливість, психотичні розлади.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, підвищена втомлюваність, сонливість, порушення чутливості, включаючи парестезії, розлади пам’яті, судоми, відчуття тривожності, тремор, психічні порушення, асептичний менінгіт, порушення смаку, порушення мозкового кровообігу, сплутаність свідомості, галюцинації.
З боку органів зору: зорові порушення, нечіткість зору, диплопія, неврит зорового нерва.
З боку органів слуху та лабіринту: вертиго, дзвін у вухах, погіршення слуху.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, аритмія, тахікардія, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, васкуліт, синдром Коуніса.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: астма (включаючи диспное), пневмоніт.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі, метеоризм, анорексія, гастрит, шлунково-кишкова кровотеча (криваве блювання, мелена, діарея з домішками крові), виразки шлунка і кишечнику, що супроводжуються або не супроводжуються кровотечею чи перфорацією, коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит (включаючи виразковий стоматит), глосит, порушення функції стравоходу, виникнення діафрагмоподібних стриктур у кишечнику, панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня трансаміназ, гепатит, жовтяниця, порушення функцій печінки, блискавичний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, кропив’янка, бульозний висип, екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, випадання волосся, реакції фоточутливості, пурпура, у т. ч. алергічна, свербіж.
З боку нирок та сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз нирки, медулярний некроз нирки, затримка рідини в організмі.
Загальні порушення: набряки, загальне нездужання.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція.
3 роки.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
По 10 таблеток у блістері, по 1, по 2, або по 10 блістерів у коробці.
За рецептом.
Людям із порушеннями зору 