Людям із порушеннями зору 
Гіпергідроз: причини та лікування підвищеної пітливості
Виділення поту - це природний процес, який необхідний організму для підтримання здорової терморегуляції. Коли людині спекотно, рідина, що виділяється з потом, охолоджує поверхню шкіри, знижуючи температуру тіла і запобігаючи розвитку теплового удару. Іноді цей механізм здатний врятувати нас у спекотний день від перегріву, в інший час він слугує сигналом до несприятливої зміни умов навколишнього середовища. Наприклад, коли в теплий день на тілі надто теплий одяг, потовиділення посилюватиметься.
Іноді цей процес набуває патологічного характеру. Якщо в людини виникає гіперемія, симптоми цілком обумовлені, але якщо підвищене потовиділення спостерігається без очевидних причин - йдеться про гіпергідроз.
Гіпергідроз - це захворювання, яке проявляється підвищенням активності потових залоз і виділенням великої кількості поту незалежно від стану терморегуляції. Це може стосуватися всіх залоз або тільки їхньої частини - у будь-якому разі людина стикається з дуже дискомфортними симптомами. Піт, що виділяється, залишає мокрі плями на одязі та часто має неприємний запах, що призводить до психологічного, фізичного та соціального дискомфорту (особливо в підлітків). При цьому переконання, що гіпергідроз - це особиста особливість, на яку не можна вплинути, докорінно неправильне. Часто його причиною стають стани, які добре піддаються лікуванню, і сам симптом можна нівелювати різними методами.
Епідеміологія
Хвороба зустрічається досить часто в різних формах. Приблизно 15% людей страждають від проявів підвищеного потовиділення в різному ступені тяжкості, проте генералізований важкий гіпергідроз трапляється дуже рідко, приблизно в 0,5%. Тих випадків, які завдають сильного дискомфорту, близько 5%.
Найчастіше від цього захворювання страждають чоловіки (жінки менше схильні до такої активності потових залоз). Однак більшість діагностованих випадків трапляється серед жінок, тому що вони схильні звертатися з такою делікатною проблемою до лікаря. Не всі люди при цьому усвідомлюють, що йдеться про захворювання.
Також фахівці виокремлюють певні групи ризику, в яких підвищене потовиділення зустрічається найчастіше:
ті, хто страждає від зайвої ваги або ожиріння різних ступенів тяжкості;
пацієнти з ендокринними порушеннями - від гормонального балансу залежить рівень активності залоз;
люди, які страждають на нейроциркуляторну дистонію;
підлітки, які входять у пубертатний період;
жінки, які вступили в клімакс.
Найбільша частина випадків гіпергідрозу припадає на підлітків. Фізіологічна перебудова організму в цей період передбачає підвищення активності всіх залоз, зокрема сальних і потових. Тому підлітки часто страждають від пов'язаних із цим захворювань - гіпергідрозу, себореї та акне. При цьому в більшості ці стани поступово минають до кінця пубертатного періоду.
Жінки, які перебувають у стадії клімаксу, також страждають від гормональних порушень, і можуть відчувати напади, що включають сильне потовиділення. Вони супроводжуються жаром, перепадами тиску і запамороченням.
Причини гіпергідрозу
Розглядаючи гіпергідроз як патологічний стан, лікарі ділять його на два різновиди:
Первинний. Виникає як самостійне захворювання, без участі чинників, що сприяють цьому. При цьому людина може бути повністю здоровою.
Вторинний. Може вважатися симптомом іншої хвороби, виникає з її початком і минає, якщо вилікувати основну патологію.
Причини підвищеної пітливості залежать від типу гіпергідрозу. Так, первинний найчастіше пов'язаний зі спадковою схильністю, і в його формуванні значну роль відіграє генетичний фактор. Як правило, у близьких родичів такої людини (як правило, батьків) спостерігаються схожі прояви.
Причин вторинної пітливості може бути кілька:
ендокринні захворювання (патології щитоподібної залози, яєчників, гіпофіза і надниркових залоз);
ожиріння;
нейроциркуляторна дистонія;
різні захворювання нервової системи;
інфекційні патології (наприклад, туберкульоз часто викликає нічну пітливість, а малярія - її періодичні напади);
онкологічні процеси;
гіпертонічна хвороба;
певні генетичні патології.
Також до подібних змін метаболізму можуть призвести залежності - алкогольна та наркотична. Часто сприятливими факторами стають куріння і часте вживання кави. На нічний гіпергідроз іноді страждають вагітні.
Симптоми та діагностика
Єдиний симптом гіпергідрозу - це підвищене виділення поту шкірою в різних місцях. Через те, що волога постійно подразнює шкіру і знижує її захисні функції, можуть формуватися ділянки пітниці та приєднання бактеріальної інфекції, оскільки патогенні мікроорганізми активно розмножуються в сприятливих умовах.
За генералізованої форми уражається все тіло, а за локальної підвищена пітливість відзначається тільки на конкретних ділянках - обличчі, долонях, руках, пахвах, ногах, спині, шиї, в паху. Вона не залежить від температури довкілля і зовнішніх чинників. Через постійну вологість може з'являтися специфічний запах поту, особливо від ніг і пахв. Це приносить хворому додатковий дискомфорт. Симптоми локальних форм:
липкі, вологі та холодні долоні;
вологі стопи (часто з неприємним запахом);
волога (іноді також жирна) шкіра обличчя;
вологі плями на одязі в ділянці пахв.
Симптоматика може відрізнятися залежно від форми гіпергідрозу:
інтермітуюча форма - періодично виникають загострення, у проміжку між якими патологічні ознаки можуть бути відсутні;
сезонна форма - симптоми виникають у спекотну пору року, оскільки до власних метаболічних порушень додаються зовнішні чинники у вигляді підвищення температури тіла;
постійна форма - найважча, триває цілий рік.
Залежно від того, коли симптоматика загострюється, розрізняють:
нічну форму - найбільша кількість поту виділяється в нічний час, коли хворий спить;
емоційну форму - виділення поту різко посилюється під час сильного стресу або сплеску емоцій.
Іноді після лікування гіпергідрозу може розвиватися компенсаторна форма, яка проявляється парадоксальним збільшенням пітливості через усунення частини потових залоз.
Якщо розвиваються очевидні ознаки захворювання, необхідно звернутися до лікаря. Головне завдання діагностичних заходів - визначити, чому людина сильно пітніє і як можна їй допомогти. Насамперед фахівець проводить опитування, за допомогою якого з'ясовує, як саме протікає захворювання і що його провокує. Після цього призначаються аналізи та тести:
аналізи крові (загальний і біохімічний);
визначення концентрації глюкози;
перевірка рівня гормонів щитоподібної залози, надниркових залоз тощо;
аналізи на вміст онкомаркерів.
Для більш специфічної діагностики використовують спеціальні тести, які дають змогу уточнити нюанси захворювання:
проба Мінора - так можна визначити зону, в якій відзначається патологічно підвищене потовиділення;
хроматографія - проводиться для вивчення складу поту і його патологічних змін;
гравіметрія - дає змогу визначити, на якій ділянці тіла поту синтезується більше.
Перерахованих досліджень достатньо, щоб встановити точний діагноз і визначити, які саме ліки від гіпергідрозу будуть найефективнішими для конкретного пацієнта.
Методи лікування
Лікування гіпергідрозу має бути комплексним. Для кожного хворого підбирається індивідуальний пакет заходів, що враховує всі особливості перебігу захворювання. Застосовується кілька методів - консервативні, малоінвазивні, хірургічні. Необхідність у їх використанні залежить також від причини гіпергідрозу, тому терапію підбирають тільки після встановлення точного діагнозу.
Консервативне лікування
Медикаментозне лікування вважається одним із найпростіших. Воно полягає в регулярному прийомі ліків, які системно або локально зменшують інтенсивність виділення поту. Можуть використовуватися такі засоби від гіпергідрозу:
Таблетки від надмірного потовиділення. Застосовується Глікопірролат або Оксибутинін. Вони надають системний ефект: під час прийому всередину зменшують секрецію всіх залоз. Однак це може негативно позначитися на стані травної системи і роботі слинних залоз.
Мазі. Використовується паста Теймурова з тальком і борною кислотою. Вона працює як сильний антиперспірант.
Розчини. Найчастіше використовуються при зайвій пітливості ніг - наприклад, Формідрон. Його наносять у міжпальцеві складки, що дає змогу усунути запах і знизити темпи виділення поту.
Також дерматолог може призначити додаткові засоби - антибіотики або протигрибкові препарати, які дають змогу впоратися з ускладненнями, що виникли (оскільки на тлі постійної вологості шкіри часто розвиваються грибкові та бактеріальні інфекції).
З найдоступніших і найвідоміших засобів широко використовують антиперспіранти, які наносять на уражену ділянку та забезпечують тимчасовий терапевтичний ефект. Одні діють добу, інші - три або п'ять днів, проте необхідно враховувати індивідуальні особливості людини. Вони випускаються у формі стіків, аерозолів або так званих кульок. Підбирати антиперспірант і частоту його використання необхідно індивідуально.
Мінімально інвазивні методи
Один із варіантів, як вилікувати гіпергідроз, - це використовувати малоінвазивні втручання. Лікарі призначають їх за показаннями після проведення діагностики. Найчастіше використовують два методи:
Ботулінотерапія. Застосовується, щоб вплинути на іннервацію потових залоз. Ботокс блокує проведення нервового імпульсу, через що секреція рідини значно сповільнюється. Дії препарату вистачає приблизно на рік.
Іонтофорез. Через уражені ділянки за допомогою води пропускається слабкий струм. Завдяки цьому секреція поту значно знижується. Курс лікування складається з кількох сеансів, унаслідок яких пригнічується активність потових залоз, потовщується шар епідермісу і зменшується нервова імпульсація, яка провокує потовиділення.
Це ефективні методи, але у важких випадках їх може виявитися недостатньо. Наприклад, іонтофорез можна використовувати тільки для стоп, пахв і долонь. Для лікування генералізованої форми ці засоби не підходять у принципі.
Хірургічні методи
У важчих випадках використовують хірургічні втручання - це одні з небагатьох способів, як позбутися запаху поту під пахвами назавжди. Розрізняють такі види:
Ліпосакція. Найчастіше виконується в зоні пахв - видаляється частина підшкірно-жирової клітковини, в якій проходять нервові закінчення, що іннервують потові залози. Тому їх видалення призводить до зниження пітливості.
Закритий кюретаж. Підшкірно-жирова клітковина видаляється методом вишкрібання, а не відсмоктування жиру. Ефект при цьому залишається таким самим.
Видалення шкіри в пахвовій ділянці. Видаляється шкіра разом із залозами, а в пахвовій ділянці проводиться пластика.
Симпатектомія. Проводиться різними способами, але передбачає перетин або перетискання симпатичного нервового стовбура. Завдяки цьому втручанню вдається назавжди позбутися підвищеної пітливості.
Психологічна підтримка та управління стресом
Ще один дієвий метод, як позбутися гіпергідрозу, - це усунути чинники, що призводять до нього. Звісно, лікування потребують основні захворювання (якщо йдеться про вторинну форму), але не меншу увагу слід приділяти емоційному стану. Якщо вдасться знизити рівень стресу, ті форми хвороби, які залежать від психологічного стану хворого, вдасться взяти під контроль.
Рекомендується нормалізувати сон, частіше відпочивати, за необхідності звернутися до психолога по допомогу. Цей метод - єдиний з того, як лікувати гіпергідроз у домашніх умовах, проте його може виявитися недостатньо, якщо є органічна причина хвороби. Тому психологічна підтримка має використовуватися як частина комплексного підходу.
Профілактика та рекомендації
Як лікувати гіпергідроз, вирішують лікарі, проте успіх такого лікування також залежить від зміни способу життя пацієнта. У силах будь-якої людини виключити чинники, які призводять до посилення пітливості:
Уникайте ситуацій, у яких може порушуватися терморегуляція. Якщо ви перебуваєте в задушливому приміщенні або перебуваєте під палючим сонцем, піт фізіологічно почне виділятися швидше. Тому варто стежити за температурою довкілля і своєчасно використовувати методи охолодження.
Правильно підбирайте одяг. Контакт чутливої шкіри із синтетичними тканинами може провокувати подразнення та рясне виділення поту. До того ж такий одяг погано пропускає повітря і провокує перегрівання.
Відмовтеся від шкідливих звичок. Куріння, наркоманія та зловживання алкоголем провокують підвищену пітливість.
Нормалізуйте харчування. Виключіть гостре, жирне, смажене, каву та газовані напої. Усі ці продукти підвищують виділення поту.
Нормалізуйте режим відпочинку. Це допоможе знизити стрес і відновити емоційний стан.
Нові дослідження та майбутні перспективи
Методики лікування гіпергідрозу постійно вивчаються і вдосконалюються. Основним завданням лікарів залишається створення неінвазивної або малоінвазивної методики, яка дасть змогу назавжди позбавити пацієнта гіпергідрозу з максимальним комфортом для нього. Поки що до радикальних методів можна зарахувати тільки хірургічні, проте, з огляду на розвиток фармакології, ботулінотерапія стає все більш дієвою та безпечною.
Одним із новітніх та ефективних способів вважається лазерна терапія. Вона стрімко набирає популярності завдяки своїй безпечності та малій тривалості курсу терапії. Пацієнти швидко відновлюються через малу травматичність процесу, а результати лікування досить обнадійливі. Вважається, що лікування лазером дає змогу позбутися пітливості назавжди.
Висновок
Знаючи, що таке гіпергідроз, необхідно розуміти, що без втручання лікарів повністю позбутися проблеми практично неможливо. Не варто соромитися делікатної проблеми - це може призвести до постійного дискомфорту, виникнення комплексів і приєднання вторинної інфекції в місцях посиленого виділення поту. Тому необхідно звертатися до лікаря навіть із незначними проявами захворювання.
Якщо у вас занадто рясне потовиділення, допомогти з цією проблемою лікар зможе після проведення комплексної діагностики. Дуже важливо точно виявити причину патологічного стану, щоб підібрати правильне лікування. Найчастіше вдається домогтися тривалого ефекту і надовго забути про неприємні симптоми.