Людям із порушеннями зору 
Лишай у людини: що це, чому виникає і як лікувати
Лишай - це група шкірних хвороб, які спричиняються різними збудниками, а проявляються висипаннями, що сверблять і лущаться. Для позбавлення від них застосовуються методи, що відповідають виявленій причині, тому не варто намагатися лікувати хворобу самостійно. Вона не мине без призначення етіотропної терапії, проте може поширюватися на значну площу тіла і приносити великий дискомфорт.
Найчастіше лишай виникає в людей зі зниженим (або низьким від природи) імунітетом - у людей похилого віку та дітей. Помилково думати, що це захворювання передається лише від тварин - тривалий час вважалося саме так, адже після контакту з хворим собакою чи кішкою справді можуть з'явитися ознаки грибкового ураження шкіри. Але це лише один із варіантів хвороби, тож виключення цього шляху передачі не гарантує відсутність лишаю у вас чи вашої дитини.
Крім симптомів захворювання, які приносять постійний дискомфорт, існує небезпека занесення вторинної інфекції. Шкірні прояви, як правило, сильно сверблять, через що хворі (особливо діти) їх розчісують. У ранки, що з'являються, можуть потрапляти бактерії, що призведе до сильного запалення.
Те, який вигляд має лишай, залежить від його збудника і типу хвороби, тому не варто самостійно намагатися встановити діагноз і призначити лікування.
Причини лишаю
Щоб правильно визначитися з лікуванням, потрібно зрозуміти, що спричинило лишай у людини - причини виникнення можуть включати:
грибкові ураження - його викликають грибки роду Мікроспорум, Трихофітон, Малассезія;
вірусні ураження - до розвитку лишаю призводять герпетичні інфекції (зокрема, третього типу);
аутоімунні порушення - іноді імунна система реагує на нормальні клітини організму та спричиняє їхнє пошкодження.
Крім прямих причин, фахівці також виділяють певні фактори ризику, які збільшують імовірність появи лишаю. До них належать:
наявність важких хронічних захворювань, які негативно позначаються на стані імунітету;
хронічні алергічні реакції (алергія збільшує ймовірність розвитку аутоімунних патологій);
надмірна активність сальних і потових залоз - створює благодатне середовище для розмноження збудників;
ендокринні порушення, гормональні збої;
аутоімунні порушення;
тривалий хронічний стрес, постійне нервове напруження;
ненормовані фізичні або розумові навантаження;
тривале переохолодження або перегрівання;
порушення гігієни.
Залежно від причини, лишай може передаватися від людини до людини чи ні. До можливих шляхів передачі належать:
контактний - може передаватися від людини або зараженої тварини, особливо якщо власний імунітет знижений або на шкірі вже є пошкодження чи рани;
повітряно-крапельний - у рідкісних випадках збудники можуть передаватися і через дихальні шляхи (якщо йдеться про віруси герпесу).
Деякі види лишаю (ті, що спричинені внутрішніми імунними порушеннями) не передаються під час контакту. Однак самостійно визначити, що призвело до виникнення захворювання, неможливо.
Симптоми лишаю
Як будь-яка дерматологічна проблема, лишай має поліморфну клінічну картину. Від виду збудника залежатиме все: як хвороба протікатиме, який вигляд матиме (лишай у людини може розвиватися в кілька стадій з абсолютно різними симптомами). Виходячи з переважних ознак та етіології, лікарі виділяють такі види лишаю:
Стригучий лишай. Він відомий більшості людей і викликається грибками з роду Мікроспор і Трихофітонів. Належить до заразних захворювань і передається від хворих людей або тварин. Ці грибки тропні до шкіри та волосся - у зоні ураження волосся обламується близько до шкіри, через що створюється враження вистрижених ділянок (звідси й назва). На шкірі з'являються червоні плями, вкриті лусочками. Вони злегка підносяться над поверхнею шкіри, можуть бути оточені валиком, на якому розташовуються пухирці. Суб'єктивно ці ураження супроводжуються свербінням.
Висівкоподібний лишай. Інакше називається різнобарвним. На шкірі торса і рук з'являються висипання - вони не зачіпають волосся, долоні, слизові та шкіру на підошвах. Цятки дрібні, без ознак запалення. У процесі формування вони змінюють колір (тому цей вид хвороби називається різнобарвним). Спочатку вони рожеві, потім жовтіють, поки не набувають коричневого кольору. На шкірі формується лущення, що складається з безлічі дрібних пластинок, які часто не сверблять. Іноді замість описаної клінічної картини спостерігаються просто нечіткі білі плями (тоді форма називається "білий лишай").
Червоний плоский лишай. Відноситься до хронічних патологій, проявляється появою дрібних рожево-червоних плям з фіолетовим відтінком. По центру кожної папули можна виявити вдавлення. На поверхні є невелика кількість лусочок, вузликів. Висипання розташовуються купчасто, що багато фахівців порівнюють з гірляндами. Вони можуть також виявлятися на слизових.
Рожевий лишай. Формується одна материнська бляшка з безлічі рожевих папул, які утворюють овал із запустілим центром. Свербіж, як правило, відсутній.
Оперізувальний лишай. Розвивається через потрапляння в організм вірусу герпесу 3 типу. При первинному зараженні він викликає вітряну віспу - як правило, це відбувається в дитячому віці. Далі збудник персистує в нервових гангліях, а при зниженні імунітету викликає оперізувальний лишай. Він проявляється утворенням безлічі папул і пухирців у проекції міжреберних нервів. Ураження виникає тільки з одного боку, супроводжуючись вираженим болем і геморагічним компонентом (під час ушкодження пухирця може виділятися кров). Іноді одночасно з лишаєм з'являється лабіальний герпес.
Лускатий лишай. Більш відома назва цієї патології - псоріаз. При ньому по всій поверхні тіла (особливо на розгинальних поверхнях рук і ніг) з'являються папульозні та лускаті висипання.
Які б ознаки лишаю у вас не з'явилися, необхідно звернутися до фахівця для проведення діагностики. Тільки після отримання результатів досліджень лікар зможе встановити діагноз і призначити етіотропну терапію.
Діагностика лишаю
Насамперед дерматолог проводить візуальний огляд. Це дає змогу виявити локалізацію висипань, їхній тип, кількість. Уже за цими ознаками можна первинно відсіяти деякі шкірні захворювання.
Після цього проводяться додаткові дослідження:
загальноклінічні - для визначення ознак запального процесу або бактеріальної інфекції (для диференціального діагнозу);
зішкріб із місця ураження - необхідний для виявлення можливої грибкової інфекції;
огляд у люмінесцентному світлі - проводиться за допомогою спеціальної лампи Вуда, дає змогу виявити ознаки мікозу;
культуральне дослідження - вирощуючи колонії грибків, отриманих з осередку ураження, фахівці визначають їхній тип;
мікроскопічне дослідження - також необхідне для диференціального діагнозу.
Перераховані дослідження допомагають дерматологу визначити точну причину, яка викликала захворювання. Якщо всі проби виявляються негативними, проводиться більш специфічна діагностика, спрямована на вивчення стану імунної системи.
Чому важливо вчасно звертатися до лікаря
Якщо у вас з'явилися перші ознаки лишаю, необхідно якомога швидше звернутися до фахівця. Багато варіантів хвороби спричиняються інфекційними збудниками і є маркером порушень у роботі імунної системи. Самостійно захворювання не минає, наявність мікозу може похитнути захисний бар'єр шкіри, а постійні розчісування папул, що сверблять, призводять до формування вогнищ вторинної інфекції. Раннє виявлення патології дає змогу уникнути таких ускладнень і максимально швидко вилікувати лишай, позбавивши пацієнта дискомфорту.
Методи лікування лишаю
Незалежно від виявленої причини, лікування лишаю завжди буде консервативним - хірургічні методи не застосовуються. Але вибір конкретних препаратів залежить від етіології - лікар підбере, чим лікувати лишай, після отримання результатів досліджень.
Консервативне лікування
Для різних варіантів захворювання лікування відрізняється, наприклад:
Стригучий лишай. Оскільки він викликаний грибком, лікарі призначають системні або місцеві протигрибкові засоби. Для зручності їх застосування фахівець може порадити голити волосся в осередку ураження до закінчення лікування.
Червоний плоский лишай. Його причина криється в порушеннях роботи власної імунної системи, тому для лікування використовується імуносупресивна терапія. Призначаються місцеві глюкокортикоїди (у важких випадках - системні). Крім цього нормалізується раціон (виключаються смажені, гострі, жирні страви, збільшується надходження вітамінів), максимально знижується рівень стресу.
Рожевий лишай. Найчастіше для зникнення яскравої клінічної симптоматики достатньо уникати водних процедур, ультрафіолетового опромінення або травмування шкіри. Однак у важких випадках, коли цих заходів виявляється недостатньо, лікарі можуть призначити глюкокортикоїди.
Оперізувальний лишай. Оскільки він викликаний вірусом герпесу, в терапії обов'язково використовуються противірусні препарати. Додатково лікар може призначити засоби для імуностимуляції, щоб відновити нормальний рівень імунітету.
Деякі з цих ліків також випускаються у формі шампунів - це полегшує їх нанесення на уражені ділянки волосистої шкіри голови, де, наприклад, часто локалізується стригучий лишай. Іноді застосовують і лікарські трави (проте їх не можна вважати заміною основному лікуванню), протисвербіжні засоби для симптоматичної терапії.
Перераховані методи найчастіше дають змогу ефективно вилікувати будь-який вид лишаю. Як правило, терапія тривала, оскільки потрібно повністю знищити збудника, що активно розмножується, відновити порушену резистентність. Також рекомендується паралельно зменшити кількість факторів ризику: ретельно стежити за гігієною (але тимчасово зменшити частоту водних процедур), нормалізувати харчування, менше перебувати на сонці в період його найбільшої активності. Щоб уникнути травматизації ураженої шкіри рушником, рекомендується не розтирати її, а акуратно промакувати.
Сучасні методи лікування
Крім перерахованих медикаментозних методів, є більш сучасні специфічні способи, як лікувати лишай. Наприклад, червоний плоский успішно лікується за допомогою ексимер-лазерної терапії, як і псоріаз - вдається швидше домогтися ремісії і відстрочити появу загострення.
Профілактика лишаю у людей
Запобігти появі лишаю допоможуть такі заходи:
Своєчасне лікування хронічних захворювань. Це дасть змогу підтримувати стан імунної системи та забезпечити достатню загальну й місцеву резистентність, щоб уникнути зараження грибками або активного розмноження вірусів, що персистують.
Ретельна гігієна. Завжди мийте руки з милом, особливо після контакту з незнайомими тваринами. Це дасть змогу зменшити кількість збудників до такого рівня, з яким впорається місцевий імунітет.
Промивання носа. У міжсезоння, коли спостерігається найбільша активність вірусів, що передаються повітряно-крапельним шляхом, необхідно стежити за гігієною носа. Це дасть змогу знизити ризик зараження вірусом герпесу.
Достатній рівень сну. Хронічне недосипання протягом тривалого часу призводить до психологічного та фізичного виснаження організму, а також значного зниження рівня загальної резистентності.
Зниження стресу. За можливості слід уникати стресових ситуацій, оскільки постійне емоційне занепокоєння знижує опірність організму. Слідкуйте, щоб не з'являлися ознаки нервового перенапруження.
Корекція гормональних порушень. Якщо у вас є ендокринні захворювання, необхідно зайнятися їхнім лікуванням - це дасть змогу вирівняти гормональний фон і уникнути порушень, які зазвичай виникають на цьому ґрунті.
Недовге проведення часу на активному сонці. Ультрафіолетові промені чинять виражену шкідливу дію на шкіру, що призводить до підвищення ризику формування аутоімунних порушень.
Перелічені профілактичні заходи не можуть повністю запобігти виникненню лишаю, але вони значно знижують ризики його розвитку. Також існує метод специфічної профілактики розвитку вітряної віспи - вакцинація. Це також знижує ризики розвитку оперізувального лишаю надалі.
Висновок
Лишай у людей - це поширена патологія, яка може з'явитися в будь-якому віці. З огляду на різноманітну етіологію, ймовірність прояву одного з видів цієї патології досить висока, щоб приділяти час профілактиці та самообстеженню. Якщо у вас з'явилися ознаки ураження на шкірі, не варто займатися самолікуванням - це може призвести до небажаних наслідків. Варто якомога швидше звернутися до дерматолога. Він проведе всі необхідні діагностичні заходи, виявить причину захворювання і призначить ефективне лікування, спрямоване на знищення збудника або нормалізацію роботи імунної системи.
Тільки своєчасне звернення до фахівця допоможе уникнути потенційних ускладнень - наприклад, інфікування ранок на шкірі, які часто виникають у дітей, схильних до розчісування сверблячих папул, або поширення мікозу по тілу. Своєчасна терапія дасть змогу вилікувати патологію в максимально короткий термін, позбувшись постійного дискомфорту і зовнішніх проявів хвороби. У випадку з аутоімунними захворюваннями вкрай важливо швидко почати терапію і зупинити виникнення рецидиву, а також відтермінувати появу наступних, що забезпечить тривалу стійку ремісію.