Склад
діюча речовина: триметазидинy дигідрохлорид;
1 таблетка містить 20 мг триметазидинy дигідрохлориду;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, повідон, магнію стеарат;
склад
оболонки: гіпромелоза Е 5, гіпромелоза Е 15, гідроксипропілцелюлоза, макрогол (поліетиленгліколь ), лак кошенілевий червоний (Е124), кошеніль червона А (Е124).
Лікарська форма Таблетки, вкриті оболонкою
Фармакотерапевтична група
Кардіологічні препарати. Код АТС С01Е В15.
Клінічні характеристики
Показання
Триметазидин показаний для застосування у дорослих для симптоматичного лікування стабільної стенокардії за умови недостатньої ефективності чи непереносимості антиангінальних препаратів першої лінії.
Протипоказання
Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.
Хвороба Паркінсона, паркінсонізм, тремор, синдром «неспокійних» ніг, атакож інші рухові розлади, що мають відношення до вищезазначеного.
Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <30 мл/хв).
Спосіб застосуваннята дози.
Звичайно приймають 60 мг на добу в 3 однакових дозах, тобто по 1 таблетці 3 рази на добу. Препарат слід приймати під час їди, запиваючи склянкою води.
Лікарський засіб передбачає тривале застосування. Курс лікування визначає лікар, але не менше 3 місяців.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти з нирковою недостатністю
Для пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) рекомендована доза становить 1 таблетку 20 мг два рази на день, тобто один раз вранці і один раз увечері під час їди.
Пацієнти літнього віку
Пацієнти літнього віку більш чутливі до дії триметазидину через вікове зниження функції нирок. Для пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) рекомендована доза становить 1 таблетку 20 мг два рази на день, тобто один раз вранці і один раз увечері під час їди. Для пацієнтів літнього віку необхідно уважно титрувати дозу.
Побічні реакції
Шлунково-кишкові розлади: часто – біль в абдомінальній ділянці живота, діарея, диспепсія, нудота та блювання; частота невідома — закреп.
Загальні порушення: часто — астенія.
Розлади з боку нервової системи: часто — головний біль, запаморочення; частота невідома –симптоми паркінсонізму (тремор, ригідність, акінезія, гіпертонус м'язів), нестійкість ходи, синдром «неспокійних» ніг, інші розлади руху, що мають відношення до вищезазначеного, які зменшуються після відміни лікування; порушення сну (безсоння, сонливість).
Розлади з боку серця: рідкісні — пальпітація, екстрасистолія, тахікардія.
Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин: часто — висип, свербіж, кропив'янка; частота невідома — гострий генералізований екзантематозний пустульозний висип, ангіоневротичний набряк.
Порушення з боку судин: рідкісні — артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, яка може бути асоційована з нездужанням, запамороченням або падінням, зокрема у пацієнтів, які отримують антигіпертензивну терапію; почервоніння обличчя.
Розлади кровотворення та лімфатичної системи: частота невідома — агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура.
Порушення гепатобіліарної системи: частота невідома — гепатит.
У осіб з підвищенною чутливістю можлива алергія на барвник Е 124.
Передозування
Випадки передозування триметазидином не відомі. Терапія симптоматична.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
У зв`язку з відсутністю клінічних даних застосування препарату не рекомендується жінкам у період вагітності та годування груддю.
Діти.
Безпека та ефективність триметазидину для дітей до 18 років не встановлені. Дані відсутні.
Особливості застосування
Цей препарат застосовується для базисної терапії стенокардії, але не для купірування нападів стенокардії. Його не слід призначати при нестабільній стенокардії або інфаркті міокарда як первинну терапію на догоспітальному етапі або у перші дні госпіталізації.
У випадку виникнення нападу нестабільної стенокардії на тлі поточної терапії необхідно переглянути стан хвороби пацієнта та відкоригувати лікування (медикаментозну терапію та можливість реваскуляризації).
Триметазидин може спричинити або погіршити симптоми паркінсонізму (тремор, акінезія, гіпертонус м'язів), які повинні регулярно досліджуватись, особливо у літніх пацієнтів. У сумнівних випадках пацієнти повинні бути направлені до невропатолога для проведення відповідних досліджень.
При появі рухових розладів, таких як паркінсонізм, синдром «неспокійних» ніг, тремор, нестабільна хода триметазидин має бути відмінений.
Ці випадки рідкісні і зникають після припинення лікування. Більшість пацієнтів відновлюється протягом 4 місяців після відміни триметазидину. Якщо паркінсонізм зберігається довше 4 місяців після відміни препарату, необхідно звернутися до невропатолога.
Можливі падіння, пов'язані з нестійкістю ходи або артеріальною гіпотензією, зокрема у пацієнтів, що отримують антигіпертензивну терапію.
Слід з обережністю призначати триметазидин пацієнтам з помірною нирковою недостатністю та пацієнтам віком понад 75 років.
У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) рекомендованою дозою є 1 таблетка 2 рази на день, тобто 1 раз вранці та 1 раз ввечері під час їди.
На пацієнтів літнього віку вплив триметазидину може збільшуватись через вікове зниження функції нирок. Для пацієнтів із помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) рекомендованою дозою є 1 таблетка 2 рази на день, тобто 1 раз вранці та 1 раз ввечері під час їди.
Коригування дози для пацієнтів літнього віку повинно здійснюватись з обережністю.
Хірургічне втручання
Не потребує особливих застережень передпроведенням анестезії.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Триметазидин не виявляє гемодинамічних ефектів, але були випадки запаморочення і сонливісті, які можуть вплинути на здатність керувати автомобілем іпрацювати з механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
Не спостерігались прояви взаємодії з іншими лікарськими засобами.
Фармакологічні властивості Фармакодинаміка. Триметазидин належить до цитопротекторних лікарських засобів. Захищає клітини, зокрема серцевого м'яза (кардіоміоцити) і печінки від несприятливих наслідків ішемії шляхом впливу на процеси метаболізму і внутріклітинний гомеостаз Попереджує розвиток внутрішньоклітинного метаболічного ацидозу і зменшує його вираженість шляхом активації натрій-водневого насоса. Крім того, блокує АТФ-азу, активізовану натрієм і калієм. У результаті цього зменшується навантаження на клітину іонами натрію і кальцію. Це є необхідною умовою для нормального функціонування мітохондрій
Триметазидин також підвищує у клітині концентрацію таких макроергічних з'єднань, як АТФ або фосфокреатин, проявляючи цим захисну дію на мітохондрії. Встановлено, що препарат зменшує утворення вільних радикалів і запобігає окисленню ліпідів, отже надає протисклеротичну дію.
Завдяки збереженню енергетичного метаболізму у клітинах, які потерпають від гіпоксії або ішемії, триметазидин запобігає зменшенню рівня внутрішньоклітинного АТФ, забезпечуючи тим самим належне функціонування іонних насосів і трансмембранного натрієво-калієвого потоку при збереженні клітинного гомеостазу.
Триметазидин гальмує β-окислення жирних кислот, блокуючи довгий ланцюг 3-кетоацил-КоА тіолази, що підвищує окислення глюкози. В ішемізованій клітині, для отримання енергії при окисленні глюкози потрібно менше кисню, ніж при β-окисленні жирних кислот. Посилення процесу окислення глюкози оптимізує енергетичні процеси в клітині, тим самим зберігаючи належний енергетичний обмін при ішемії. Позитивно впливає на цілісність клітинних мембран.
Випробування на тваринах показали, що триметазидин більшою мірою, чим пропанолол, обмежує ділянку інфаркту, викликаного експеримальними умовами. Крім того, зменшує несприятливі наслідки реперфузії, зокрема скорочуючи тривалість миготіння шлуночків.
У контрольованих клінічних випробуваннях при прийомі триметазидину підтверджено підвищення толерантності до навантажень у пацієнтів із стенокардією. При цьому відмічалось як зменшення частоти ангінального болю, так і епізодів «німої» (безсимптомної) ішемії міокарду, яка визначається методом холтеровського моніторування ЕКГ у пацієнтів із стабільною формою цього захворювання. Цей факт можна було порівняти з дією пропанололу.
У пацієнтів з ішемічною хворобою серця триметазидин діє як метаболічний агент, зберігаючи внутрішньоклітинні рівні високоенергетичних фосфатів у міокарді. Анти-ішемічний ефект досягається без супутніх гемодинамічних ефектів.
Застосування триметазидину сприяє поліпшенню клінічного стану у пацієнтів з такими вестибулярними порушеннями судинного походження, як запаморочення і шум у вухах.
У разі порушень вестибулярного апарату і слуху на фоні артеріальної гіпертензії і недостатності вертебробазилярного кровообігу оптимальний ефект лікування досягається при застосуванні триметазидину в період від появи перших симптомів захворювання до 2 років з моменту їх виникнення. В порівнянні з бетагістином препарат ефективніший при лікуванні вестибулярного запаморочення.
Фармакокінетіка.
Всмоктування. Після застосування триметазидин швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Біологічна доступність складає понад 85%. Максимальна концентрація в плазмі крові (Tmax) досягається через 2–3 години після прийому препарату.
Постійна концентрація в плазмі крові досягається через 24–36 годин після прийому дози, що рекомендується.
Розподіл. Максимальна концентрація препарату (Сmax) після прийому разової дози (20 мг) триметазидину складає приблизно 55 нг/мл. Триметазидин у невеликій кількості зв'язується з білками плазми (близько 16%). Відносний об`єм розподілу складає 4,8 л/кг, що свідчить про хороше проникнення препарату в тканини.
Виведення. Триметазидин виводиться у незміненому вигляді з сечею. Середній період напіввиведення (T0,5) складає 6 годин.
Доклінічні дані про безпеку. Випробування на тваринах показали погіршення толерантності до триметазидину у разі застосування дуже високої дози — 40 мг/кг/доба, без впливу на смертність. Зміни лабораторних показників (лейкопенія, збільшення концентрації LDL і активності лужної фосфатази) спостерігалися після річного застосування триметазидину в дозі від 50 до 300 мг/кг/доба, за відсутності гістопатологічних змін.
Фармацевтичні характеристики
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, червоного кольору, округлої форми, двоопуклі.
Термін придатності
3 роки.
Умови зберігання
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі до 250С, у захищенному від вологи та недоступному для дітей місці.
Упаковка
По 60 таблеток, вкритих оболонкою, у флаконах із оранжевого скла, закритих поліетиленовими кришками, №1 у картонній коробці;
по 30 таблеток, вкритих оболонкою, у блістерах із фольги ПВХ/Al; по 2 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску
За рецептом.
Людям із порушеннями зору 