Людям із порушеннями зору 
Як перестати заїкатися: причини та лікування заїкуватості
Заїкання серед мовленнєвих порушень — найвідоміший дефект, який супроводжується запинанням, повторенням і подовженням звуків чи слів. У цілому це порушує плавність мови, викликаючи нерозуміння оточуючих і психоемоційні переживання людини, яка заїкається. У результаті виникає страх мови (логоневроз), який складніше піддається терапії, оскільки потрібно усунути психологічний страх спілкування.
Формування мовлення – процес, за який одночасно відповідає головний мозок і щелепно-лицьовий апарат. Щоб визначити причини заїкуватості, необхідна комплексна діагностика та консультація лікаря: логопеда чи невролога.
Вивчення патології проводяться досі, бо досконально не визначено факторів порушення. При цьому відмічено, що у більшості випадків вона виникає у віці від 2 до 7 років. Причому у дівчаток проявляється у 4 рази рідше, ніж у хлопчиків.
Види заїкання
Для коректного та ефективного лікування необхідно визначити форму патології та як вона з'явилася.
Розрізняють три форми заїкання:
тонічна – спостерігається пролонгація звуків із частим запинанням;
клонічна – характерне повторення не тільки складів чи звуків, а й окремих слів;
змішана – поєднує відразу два порушення.
Виділяють два види заїкань: вроджене та набуте.
Перше з'являється внаслідок патологічних процесів внутрішньоутробного розвитку чи пологових травм. Друге – внаслідок психологічних, фізіологічних травм чи перенесених захворювань.
Також існує класифікація, яка визначає різновид патології щодо провокуючого фактора:
невротична – з'являється внаслідок психічної травми, перенесеного стресу, переляку;
неврозоподібне – розвивається через органічне ураження периферичної нервової системи та відділів головного мозку (ГМ);
змішане – комбінований тип, який поєднує два перші фактори.
Така класифікація враховується під час виборів терапії, якій передує діагностика з допомогою МРТ, КТ та електроенцефалографії ГМ. Обстеження дозволяє виявити порушення нервової системи чи, навпаки, виключити їх.
Можливі причини заїкання
Сьогодні медицина не називає прямих факторів, які провокують патологію. Тому прийнято говорити про причини.
Вроджені:
патологічні процеси під час вагітності: інфекції, запалення, кисневе голодування;
складнощі у пологовому періоді: передчасні або запізнілі пологи, травмування новонародженого;
спадковість.
Придбані:
психоемоційні травми, стреси, переляк;
фізіологічні процеси, що впливають на розвиток півкуль мозку;
інфекційні запалення ГМ;
черепно-мозкові травми;
зайва нервозність та емоційна збудливість, пов'язана з індивідуальними особливостями психіки.
У дітей нерідко діагностують «хибне заїкання», що виникає через бажання дитини копіювати близьких людей, які мають аналогічні проблеми з промовою.
Захворювання, що викликають заїкання
Виникнення вродженої патології пов'язують із кисневим голодуванням плода в період внутрішньоутробного розвитку, при пологах або перших годинах-днях життя. Гіпоксія викликає перинатальне ураження ЦНС дитини та викликає розвиток заїкання у дітей.
Також дефект мови може з'явитися на тлі:
Захворювань вегетативної нервової системи та нестійкості настрою, відомої як емоційна лабільність. Вона виникає на тлі психоемоційних потрясінь і характеризується різкими перепадами настрою без особливих причин.
Травми мозку та черепа: струс, забій, здавлення, через що з'являються набряк, гематома або гідрома, що негативно позначаються на функції ГМ.
Менінгіту та енцефаліту, які викликають інфекційне ураження головного мозку.
Інсульт, що викликає дисфункцію мовних центрів.
Найчастіше заїкання з'являється у дитячому віці в момент процесу формування мови, що походить від народження до 6 років. Існують певні показники для оцінки цього процесу і, якщо вони нижчі за норму, то існує високий ризик розвитку патології.
Симптоматика заїкання у дітей та дорослих
Для всіх вікових груп порушення характеризується загальними симптомами:
мова з частими запинками та зайвими словами, які не несуть змістового навантаження;
порушена координація губ та язика;
поява судом на обличчі та в руках;
короткий видих.
Поруч із ними з'являються супутні ознаки: швидка стомлюваність, дезорієнтація, погіршення пам'яті, нервозність, замкнутість, сльозливість, агресивність, відмова від спілкування.
Симптоматика заїкання має різну інтенсивність і залежить від фази патології:
Перша – епізоди зупинки носять рідкісний характер і наростають поступово.
Друга – до зростаючої кількості запинок додається жестикуляція.
Третя – з'являється судомний синдром.
Четверта – людина відмовляється від спілкування через невпевненість та страх майбутньої розмови.
Таким чином, досягаючи останній стадії, хворий замикається у собі та поступово втрачає зв'язок із соціумом. Тому важливо пам'ятати, що існує ефективне лікування заїкуватості. Головне – не ігнорувати проблему, а звернутися по допомогу.
Як позбутися заїкання у дорослих
Існує міф, що у дорослому віці неможливо усунути такий дефект мови. Але якщо поєднати можливості сучасної медицини та бажання самої людини, то цілком реально усунути порушення та контролювати його.
Перше, що необхідно зробити – отримати консультацію фахівця: логопеда, невролога та психолога. Друге – пройти комплексне обстеження нервової системи, щоб визначити природу заїкання.
Якщо воно спричинене підвищеною тривожністю, стресами, призначають курс лікування, який допоможе стабілізувати психоемоційний стан.
Нерідко поряд із седативними препаратами застосовується психотерапія, гіпноз, рефлексотерапія, спів.
Також можна самостійно виконувати дихальні вправи від заїкання:
Сісти на стілець, випрямити спину. Зробити вдих через ніс, а видих – через рот, виробляючи подовжений свист – с-с-с-с. При цьому звук необхідно утримувати якомога довше.
Вправа за принципом медитації, для якої слід прийняти відповідну позу, сидячи на підлозі із заплющеними очима. Робиться глибокий вдих через ніс і тривалий видих через рот з одночасним проголошенням довгого м-м-м-м. Повторити 5-6 разів.
Мовленнєва зарядка, яка виконується на видиху зі швидким виголошенням складів: фаф-фоф, фаф-фоф-фуф, фаф-фоф-фуф-фіф, фаф-фоф-фуф-фіф-фіф. Слід повторити 4-5 разів.
Такі вправи можна виконувати вдома, в комфорті, що надає більше сил та впевненості в успіху терапії. Також корисна вимова скоромовок, які нормалізують дихання та темпи мови.
Якщо під час обстеження було встановлено органічні ушкодження нервової системи, то усунення заїкання у дорослого передбачає прийом відповідних препаратів. При виявленні захворювань, що порушують кровообіг головного мозку, підбирають лікування, що корегує цей стан.
Лікування заїкання у дітей
Перший крок – показати дитину фахівцю. Але якщо завдання лікаря – визначити причину захворювання та призначити лікувальні заходи, то завдання батьків – створити сприятливу атмосферу вдома та спостерігати за психоемоційним станом дитини.
Тому необхідно:
усунути фактори, що провокують емоційну збудливість дитини: агресивні ігри, тривалий перегляд телевізора та ін.;
контролювати режим неспання та сну;
приділяти дитині більше уваги, частіше розмовляти з нею, читати, слухати музику, грати;
набратися терпіння та підтримувати її бажання спілкуватися та ділитися своїми емоціями.
Батькам, які звертаються до терапевта з питанням, як вилікувати заїкання у малюка, призначають консультацію логопеда-дефектолога.
Фахівець підбирає корекційні методики для нормалізації дихання, темпу мовлення та які можуть включати:
спеціальні мовні вправи;
дихальну гімнастику;
масаж, що сприяє розслабленню та покращує кровопостачання;
гіпноз, який можна проводити дітям віком від 10 років.
Мал 1. Приклад дихальної гімнастики для дітей
Якщо запропонованих заходів недостатньо, лікування доповнюють медикаментозною терапією. В основному це седативні препарати, рідше (якщо заїкання діагностовано у тяжкій формі) – транквілізатори та протисудомні ліки, які відпускаються в аптеці лише за рецептом.
Який лікар лікує заїкання
За допомогою можна звернутися спочатку до терапевта або відразу до вузького фахівця: логопеда, невролога, психолога. Який конкретно лікар займатиметься лікуванням, залежить від виду патології та її перебігу.