діюча речовина: ондансетрон;
5 мл сиропу містить ондансетрону гідрохлориду дигідрату (у перерахуванні на ондансетрон) 4 мг;
допоміжні речовини: кислота лимонна безводна, натрію бензоат (Е 211), сорбіт (Е 420), натрію цитрат, ментол, вода для ін’єкцій.
Сироп.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безкольорова або злегка жовтуватого кольору рідина з запахом ментолу.
Протиблювотні засоби та препарати, що усувають нудоту. Антагоністи рецепторів серотоніну (5НТ3). Код АТХ А04А А01.
Фармакодинаміка.
Ондансетрон – сильнодіючий високоселективний антагоніст 5НТ3 (серотонінових) рецепторів. Препарат попереджує або усуває нудоту і блювання, що спричиняються цитотоксичною хіміотерапією та/або променевою терапією, а також післяопераційні нудоту і блювання. Механізм дії ондансетрону до кінця не з`ясований. При проведенні променевої терапії та застосуванні цитостатичних препаратів в тонкому кишечнику відбувається вивільнення серотоніну (5НТ) і збудження закінчень аферентних волокон блукаючого нерва шляхом активації 5НТ3-рецепторів, що запускає периферичний механізм реалізації блювотного рефлексу. Ондансетрон блокує ініціацію цього рефлексу. Активація аферентних закінчень блукаючого нерва, в свою чергу, може викликати викид 5НТ в задньому полі дна четвертого шлуночка (area postxema), і це може запускати центральний механізм блювотного рефлексу. Таким чином, пригнічення ондансетроном хіміо- та радіоіндукованих нудоти і блювання, ймовірно, здійснюється завдяки антагоністичному впливу на 5НТ3-рецептори нейронів, розташованих як на периферії, так і в центральній нервовій системі. Ондансетрон не впливає на концентрацію пролактину в плазмі крові.
Препарат не зменшує психомоторної активності пацієнта і не чинить седативного ефекту.
Фармакокінетика.
Фармакокінетичні параметри ондансетрону не змінюються при його багаторазовому застосуванні.
Всмоктування.
Ондансетрон повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті після прийому всередину і піддається метаболізму при «першому проходженні» через печінку. Максимальна концентрація в плазмі досягається приблизно через 1,5 години після прийому. При застосуванні препарату Юнорм® внутрішньо у дозах понад 8 мг вміст ондансетрону в крові збільшується непропорційно, оскільки в такому разі може зменшуватися його метаболізм при «першому проходженні» через печінку. Середня біодоступність у здорових добровольців чоловічої статі після прийому однієї таблетки 8 мг становила приблизно 55-60 %. Біодоступність дещо збільшується при одночасному прийомі препарату з їжею, але не змінюється при прийомі з антацидами.
Розподіл
Ондансетрон має помірний ступінь зв'язування з білками плазми крові (70-76 %). Розподіл ондансетрону однаковий при прийомі всередину, внутрішньом'язовому та внутрішньовенному введенні у дорослих, подібно до об'єму розподілу в стані рівноваги, і становить близько 140 л.
Метаболізм.
Ондансетрон метаболізується, головним чином, в печінці за участю декількох ферментних систем. Відсутність ізоферменту СYР2D6 (поліморфізм спартеїн-дебризохінового типу) не впливає на фармакокінетику ондансетрону.
Виведення
Ондансетрон виводиться з системного кровотоку в основному за допомогою метаболізму в печінці. Менше 5 % абсорбованої дози виводиться в незміненому вигляді нирками. Розподіл ондансетрону при прийомі всередину, внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні подібний до періоду напіввиведення і становить близько 3 годин.
Особливі групи пацієнтів
Стать
Фармакокінетика ондансетрону залежить від статі пацієнтів. У жінок відзначаються більша швидкість, ступінь абсорбції і менший системний кліренс, обсяг розподілу (показники скориговані за масою тіла), ніж у чоловіків.
Діти
Відмінності у фармакокінетичних параметрах частково пояснюються більш високим відсотковим вмістом рідини в організмі у новонароджених і грудних дітей і більш високим об'ємом розподілу у дітей у віці від 1 до 4 місяців.
У дітей віком від 3 до 12 років абсолютні значення кліренсу та об'єму розподілу ондансетрону були знижені в порівнянні зі значеннями у дорослих. Обидва параметри підвищувалися лінійно залежно від маси тіла, у пацієнтів віком до 12 років ці значення наближувались до показників у дорослих.
При корекції показників кліренсу та об'єму розподілу в залежності від маси тіла ці параметри були наближені в різних вікових групах. Розрахунок дози з урахуванням маси тіла компенсує вікові зміни і системну експозицію ондансетрону у дітей.
За результатами проведеного дослідження, площа під фармакокінетичною кривою «концентрація - час» (AUC) після прийому всередину і внутрішньовенного введення дітям і підліткам була подібною до такої у дорослих, за винятком грудних дітей віком від 1 до 4 місяців. Об'єм розподілу залежав від віку і був нижче у дорослих в порівнянні з показниками у дітей.
Пацієнти літнього віку
Передбачається більш виражений вплив на інтервал QTcF у пацієнтів у віці ≥ 75 років, ніж у пацієнтів більш молодого віку. Стосовно пацієнтів віком понад 65 років і понад 75 років представлені спеціальні рекомендації з вибору дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатініну 15-60 мл/хв) системний кліренс і об'єм розподілу знижується після внутрішньовенного введення ондансетрону, що призводить до невеликого, клінічно незначущого, збільшення періоду напіввиведення (5,4 години). Дослідження за участю пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які потребують регулярного гемодіалізу, не показали зміни фармакокінетики ондансетрону після його внутрішньовенного введення.
Пацієнти з порушенням функції печінки
У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки різко знижується системний кліренс ондансетрону із збільшенням періоду напіввиведення до 15-32 годин, і біодоступність при прийомі всередину досягає 100 % внаслідок зниження пресистемного метаболізму.
Дорослі
Для лікування післяопераційних нудоти і блювання рекомендовано застосовувати ондансетрон у вигляді розчину для ін’єкцій.
Відсутні дані досліджень щодо застосування перорального ондансетрону у дітей віком ≥ 1 місяця для профілактики чи лікування післяопераційних нудоти і блювання, та рекомендовано застосовувати ондансетрон у вигляді розчину для ін’єкцій в цьому випадку.
Застосування ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися випадки сильної артеріальної гіпотензії та втрати свідомості під час сумісного застосування.
Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.
Ондансетрон не прискорює і не гальмує метаболізм інших препаратів при одночасному застосуванні. Спеціальні дослідження показали, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, алфентанілом, трамадолом, морфіном, лідокаїном, тіопенталом або пропофолом.
Ондансетрон метаболізується різноманітними ферментами цитохромому Р450 печінки: CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2. Завдяки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону гальмування або зменшення активності одного з них (наприклад генетичний дефіцит CYP2D6) у звичайних умовах компенсується іншими ферментами і не буде мати впливу або вплив на загальний кліренс ондансетрону буде незначним.
З обережністю слід застосовувати ондансетрон разом з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT та/або спричиняють порушення електролітного балансу
(див. розділ «Особливості застосування»).
Застосування ондансетрону з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, може спричинити додаткове подовження цього інтервалу.
Апоморфін
Фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин
У пацієнтів, які лікуються потенційними індукторами CYP3A4 (наприклад фенітоїном, карбамазепіном і рифампіцином), кліренс ондансетрону збільшується і його концентрація у крові зменшується.
Трамадол
За даними невеликої кількості клінічних досліджень, ондансетрон може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу.
Сумісне застосування ондансетрону з кардіотоксичними лікарськими засобами (наприклад, антрациклінами (доксорубіцин, даунорубіцин), або трастузумабом), антибіотиками (еритроміцин), протигрибковими засобами (кетоконазол), антиаритмічними засобами (аміодарон) і бета-блокаторами (атенолол або тимолол) збільшує ризик виникнення аритмій (див розділ «Особливості застосування»).
Серотонінергетики (наприклад, СІЗЗС та ІЗЗСН)
Серотоніновий синдром (включаючи зміни психічного статусу, вегетативної нестабільності і нервово-м'язових порушень) був описаний після одночасного застосування ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів, у тому числі селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (ІЗЗСН) (див. розділ «Особливості застосування»).
При лікуванні пацієнтів із проявами гіперчутливості до інших селективних антагоністів 5НТЗ-рецепторів спостерігалися реакції гіперчутливості.
Респіраторні розлади слід лікувати симптоматично, клініцисти повинні звернути особливу увагу на них, як попередників реакцій гіперчутливості.
Ондансетрон у дозозалежній формі подовжує інтервал QT (див. розділ «Фармакологічні властивості»). За даними післямаркетингового спостереження, були випадки тремтіння/мерехтіння шлуночків (torsade de pointes) при застосуванні ондансетрону. Слід уникати застосування ондансетрону пацієнтами із вродженим синдромом подовження QT. Ондансетрон слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів, які мають або у яких може розвинутись подовження інтервалу QT, включаючи пацієнтів з порушенням електролітного балансу, застійною серцевою недостатністю, брадіаритміями або пацієнтів, які лікуються іншими препаратами, що можуть спричиняти подовження інтервалу QT або порушення електролітного балансу. Перед початком застосування слід скорегувати гіпокаліємію та гіпомагніємію.
Після одночасного застосування ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів був описаний серотоніновий синдром (включаючи зміни психічного статусу, вегетативну нестабільність і нервово-м'язові порушення) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо одночасне лікування ондансетроном та іншими серотонінергічними препаратами є клінічно обгрунтованим, рекомендується відповідне спостереження за пацієнтом.
Оскільки ондансетрон послаблює перистальтику кишечнику, потрібний ретельний нагляд за пацієнтами з ознаками підгострої непрохідності кишечнику під час застосування Юнорму®.
У пацієнтів, яким проводиться хірургічне втручання в аденотонзилярній області, застосування ондансетрону для профілактики нудоти та блювання може маскувати виникнення кровотечі. Тому такі хворі підлягають ретельному нагляду після застосування ондансетрону.
Продукт містить сорбіт. Енергетична цінність 1 г сорбіту - 2,6 ккал. Якщо у дитини встановлена непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтесь з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб. Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози не слід приймати цей препарат.
Діти:
Необхідно проводити постійний моніторинг функції печінки у дітей, що приймають ондансетрон разом із гепатотоксичними засобами.
Безпека застосування Юнорму® у період вагітності для людини не встановлена. Під час експериментальних досліджень на тваринах ондансетрон не порушував розвиток ембріона або плода і не впливав на перебіг вагітності, пери- та постнатальний розвиток. Проте, оскільки дослідження на тваринах не завжди прогностичні для людини, Юнорм® не рекомендується застосовувати у період вагітності.
Експериментальні дослідження показали, що ондансетрон проникає у грудне молоко тварин. У разі необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.
Відсутні дані стосовно впливу ондансетрону на фертильність людини.
Психомоторні тести показали, що ондансетрон не впливає на здатність керувати механізмами і не чинить седативної дії, але слід мати на увазі профіль побічних дій препарату при вирішенні питання про здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.
Нудота і блювання при цитостатичній хіміотерапії або променевій терапії
Вибір режиму дозування визначається еметогенністю протипухлинної терапії.
8 мг ондансетрону (10 мл сиропу) за 1-2 год до початку проведення цитостатичної хіміотерапії або променевої терапії з наступним прийомом 8 мг кожні 12 год протягом не більше 5 днів. При високоеметогенній хіміотерапії разова доза становить 24 мг (30 мл сиропу) одночасно з дексаметазоном внутрішньо в дозі 12 мг за 1-2 год до початку проведення хіміотерапії. Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується застосування сиропу Юнорм® в дозі 8 мг (10 мл) 2 рази на добу протягом не більше 5 днів.
Діти :
Лікування нудоти і блювання, викликаних хіміотерапією у дітей віком від 6 місяців до 18 років.
Доза препарату Юнорм® для дітей розраховується за площею поверхні або за масою тіла.
Розрахунок дози за площею поверхні тіла для лікування нудоти і блювання, викликаних хіміотерапією:
Безпосередньо перед хіміотерапією призначають ондансетрон (розчин для ін’єкцій) у вигляді одноразової внутрішньовенної ін’єкції у дозі 5 мг/м2; внутрішньовенна доза не має перевищувати 8 мг. Пероральне застосування ондансетрону розпочинають через 12 годин і продовжують до 5 днів. Загальна добова доза ондансетрону не має перевищувати 32 мг.
Розрахунок дози за масою тіла у дітей віком від 6 місяців до 18 років для лікування нудоти і блювання, викликаних хіміотерапією.
Безпосередньо перед хіміотерапією призначають ондансетрон (розчин для ін’єкцій) у вигляді одноразової внутрішньовенної ін’єкції у дозі 0,15 мг/кг маси тіла; внутрішньовенна доза не має перевищувати 8 мг. У подальшому можливе введення двох внутрішньовенних ін’єкцій з інтервалом 4 години. Загальна добова доза ондансетрону не має перевищувати 32 мг. Пероральне застосування розпочинають через 12 годин і продовжують до 5 днів.
Відсутні дані досліджень щодо застосування перорального ондансетрону у дітей для профілактики відстроченого або тривалого блювання при проведенні цитостатичної хіміотерапії, а також дані щодо застосування у дітей з нудотою та блюванням, що спричиняються променевою терапією.
Корекції дози препарату Юнорм® для пацієнтів літнього віку не потрібно.
Нудота і блювання в післяопераційному періоді
Для запобігання нудоті і блюванню в післяопераційному періоді рекомендується прийом 16 мг препарату Юнорм® (20 мл сиропу) внутрішньо за 1 год до проведення анестезії. Для купірування післяопераційної нудоти та блювання застосовується препарат Юнорм® у формі розчину для ін'єкцій.
Діти віком від 1 місяця до 18 років
Відсутні дані досліджень щодо застосування перорального ондансетрону у дітей для профілактики та лікування післяопераційної нудоти і блювання; рекомендовано застосовувати ондансетрон у вигляді розчину для ін’єкцій, шляхом внутрішньовенного повільного введення ( не менше 30 секунд ).
З профілактичною метою для дітей, яким заплановано хірургічне втручання під загальною анестезією, застосовується одноразово ондансетрон шляхом внутрішньовенної ін’єкції в дозі 0,1 мг/кг до, максимум 4 мг, під час або після ввідного наркозу (індукції анестезії).
Для лікування післяопераційної нудоти та блювання у дітей так само застосовується ондансетрон одноразово шляхом внутрішньовенної ін’єкції повільно (не менше 30 секунд) в дозі 0,1 мг/кг до 4 мг максимально.
Відсутні дані досліджень щодо застосування ондансетрону у дітей віком менше 2 років для профілактики та лікування післяопераційної нудоти і блювання.
Існує обмежений досвід застосування ондансетрону для профілактики і лікування післяопераційної нудоти і блювання у пацієнтів похилого віку, однак ондансетрон добре переносився пацієнтами віком від 65 років, які отримували хіміотерапію.
Для обох показань:
Корекції добової дози, частоти застосування або шляху введення ондансетрону не потрібно.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного та тяжкого ступеня кліренс ондансетрону суттєво знижений, період напіввиведення збільшений. Добова доза препарату не повинна перевищувати 8 мг (10 мг сиропу).
Пацієнти з повільним метаболізмом спартеїну/дебризохіну.
У пацієнтів з повільним метаболізмом спартеїну/дебризохіну період напіввиведення ондансетрону не змінюється. Отже, при повторному введенні таким пацієнтам ондансетрону його концентрація в плазмі не відрізнятиметься від такової у загальній популяції. Тому коррекції добової дози або частоти застосування ондансетрону в цьому випадку не потрібно.
Препарат призначений для застосування дітям віком від 6 місяців (при цитотоксичній хіміотерапії).
Даних про передозування Юнорму® недостатньо. У більшості випадків симптоми схожі на ті, що описані у пацієнтів, яким вводили рекомендовані дози (див. розділ «Побічні реакції»).
Юнорм® подовжує інтервал QT у дозозалежній формі. У разі передозування рекомендується проведення ЕКГ-моніторингу.
Серед проявів передозування повідомлялося про такі, як зорові розлади, запор тяжкого ступеня, гіпотензія, вазовагальні прояви із транзиторною AV-блокадою ІІ ступеня. У всіх випадках ці явища повністю минали.
Специфічного антидоту не існує, тому у разі передозування необхідно застосовувати симптоматичну та підтримуючу терапію.
Застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетрону не рекомендується, оскільки її дія не може виявитися через антиеметичний вплив Юнорму®.
Було також повідомлено про випадки, що вказують на серотоніновий синдром, при ненавмисному передозуванні ондасетрону при пероральному прийомі у дітей (більше ніж 4 мг / кг), віком від 12 місяців до 2-х років.
Побічна дія, інформація про яку наведена нижче, класифікована за органами і системами та за частотою її виникнення. За частотою виникнення розподілена на такі категорії: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000).
Дуже часті, часті і нечасті побічні реакції були в основному виявлені під час клінічних досліджень. Частота випадків в групі плацебо також було взята до уваги. Рідкі і дуже рідкі побічні реакції, переважно визначаються із спонтанних даних, отриманих в постмаркетинговий період. Частота цих випадків оцінювалася при прийомі стандартних рекомендованих терапевтичних доз ондансетрона. Структура профіля безпеки при прийомі у дітей і підлітків відповідає такій же у дорослих.
З боку імунної системи:
рідко: реакції гіперчутливості негайного типу, у ряді випадків тяжкого ступеня, включаючи анафілаксію.
З боку нервової системи:
дуже часто: головний біль;
нечасто: судоми, рухові порушення (включаючи екстрапірамідні реакції, такі як окулогирний криз, дистонічні реакції і дискінезія за відсутності стійких клінічних наслідків)1;
рідко: запаморочення переважно під час швидкого внутрішньовенного введення препарату.
З боку органів зору:
рідко: скороминущі зорові розлади (помутніння в очах), головним чином під час внутрішньовенного введення;
дуже рідко: минуща сліпота, головним чином під час внутрішньовенного застосування2.
З боку серця:
нечасто: аритмії, біль у грудях (з депресією сегмента ST або без неї), брадикардія;
рідко: подовження інтервалу QT (включаючи тремтіння/мерехтіння шлуночків (Torsade de Pointes).
З боку судин:
часто: відчуття тепла або припливів;
нечасто: гіпотензія.
З боку дихальної системи та органів грудної порожнини:
нечасто: гикавка.
З боку травного тракту:
часто: запор.
З боку гепатобіліарної системи:
нечасто: безсимптомне підвищення показників функції печінки3.
З боку шкіри і підшкірних тканин: токсичний шкірний висип, включаючи токсичний епідермальний некроліз.
1 В спостереженнях відсутні остаточні дані щодо стійких клінічних наслідків.
2 У більшості рапортованих випадків скороминуча сліпота минала за 20 хвилин. Деякі випадки скороминущої сліпоти були зареєстровані як кортикального походження.
3 Ці випадки спостерігалися головним чином у хворих, що отримували хіміотерапевтичні засоби, які містять цисплатин.
2 роки.
Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.
Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.
По 50 мл у флаконі; по 1 флакону з мірним пристроєм у пачці.
За рецептом.
ТОВ «Юрія-Фарм».
Україна, 18030, м. Черкаси, вул. Вербовецького, 108. Тел. (044) 281-01-01.
Людям із порушеннями зору 