діюча речовина: глюкози моногідрат;
100 мл розчину містять глюкози безводної 10 г (що відповідає глюкозі моногідрату 11 г);
допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.
Розчин для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвній розчин.
Розчини для парентерального харчування.
Код АТХ V06D C01.
Фармакодинаміка.
Розчин глюкози має плазмозамінну, гідратуючу, метаболічну та дезінтоксикаційну дію. Підтримує об’єм циркулюючої крові та поповнює об’єм втраченої рідини. Він здатен до викликання діурезу залежно від клінічного стану пацієнта.
Глюкоза зазнає повного метаболізму, може зменшувати втрати протеїну та азоту, підтримує відкладення глікогену та зменшує або відвертає кетоз (надмірне утворення кетонових тіл) при призначенні достатніх доз. У процесі метаболізму глюкози у тканинах виділяється значна кількість енергії, яка необхідна для життєдіяльності організму.
Фармакокінетика. Рівень глюкози у крові в нормі коливається в межах 45 - 85 мг/100 мл, що відповідає молярній концентрації 3,0 - 5,6 ммоль/л. Для підтримування таких рівнів у дорослої людини з масою тіла 60 - 100 кг її добовий прийом має становити 100 - 200 г. Внесок глюкози крові в загальну осмолярність плазми – 290 мОсм/л – є незначним,
всього лише 5,6 мОсм/л. Таким чином, вливання розчинів глюкози не справляє помітного впливу на збільшення осмолярності плазми, оскільки відбувається швидка утилізація глюкози. У пацієнтів прийом глюкози обмежений лише внутрішньовенними вливаннями, мінімальна добова потреба для профілактики ацидозу становить 100 г глюкози (1000 мл 10 % розчину глюкози).
Метаболізм глюкози в організмі завершується утворенням двоокису вуглецю (СО2) та води; під час аеробного гліколізу одного моля глюкози виділяється 686 ккал або 4,1 ккал на 1 г.
Виведення глюкози практично повністю здійснюється шляхом метаболізму. У нормальних людей глюкоза в сечі може бути виявлена лише у вигляді слідів, оскільки вона після клубочкової фільтрації потрапляє в первинну сечу – повністю всмоктаною в проксимальних канальцях; цей процес триває до тих пір, поки рівень глюкози в крові не зменшиться до значень нижче 200 - 240 мг/100 мл.
Розчин глюкози 10% протипоказаний пацієнтам з:
Препарат не вводити одночасно з препаратами крові.
При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками і фуросемідом слід враховувати їх здатність впливати на рівень глюкози у сироватці.
Інсулін сприяє потраплянню глюкози в периферичні тканини, стимулює утворення глікогену, синтез білків та жирних кислот. Розчин глюкози зменшує токсичний вплив піразинаміду на печінку. Введення великого об’єму розчину глюкози сприяє розвитку гіпокаліємії, що підвищує токсичність одночасно застосованих препаратів наперстянки.
Глюкоза несумісна у розчинах з амінофіліном, розчинними барбітуратами, еритроміцином, гідрокортизоном, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанокобаламіном.
При тривалому внутрішньовенному застосуванні препарату необхідний контроль рівня цукру в крові. При введенні препарату слід призначати інсулін під шкіру із розрахунку
1 ОД на 4 - 5 г глюкози.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Дані відсутні через виключне застосування препарату в умовах стаціонару.
Препарат застосовують внутрішньовенно краплинно. Доза для дорослих становить до
1 500 мл на добу. Максимальна добова доза для дорослих становить 2 000 мл. За необхідності максимальна швидкість введення для дорослих – 150 крапель за хвилину (500 мл/год).
Застосовувати тільки прозорий розчин з неушкодженої пляшки.
Розчин слід використати одразу після відкриття.
Діти.
Дітям доза залежить від віку, маси тіла, стану та лабораторних показників.
Посилення проявів побічних реакцій. Тахіпное, набряк легень.
Можливий розвиток гіперглікемії та гіпергідратації. У разі передозування препарату призначають симптоматичне лікування та за необхідності – введення препаратів звичайного інсуліну.
З боку центральної нервової системи:
сплутаність чи втрата свідомості.
З боку ендокринної системи та метаболізму:
гіперглікемія; гіпокаліємія; гіпофосфатемія; гіпомагніємія; ацидоз.
З боку сечовидільної системи:
поліурія; глюкозурія.
З боку шлунково-кишкового тракту:
полідепсія; нудота.
Загальні реакції організму:
гіперволемія; відчуття приливів та почервоніння шкіри; алергічні реакції (гіпертермія, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, шок).
Побічні реакції у місці введення:
біль у місці введення; подразнення вен, флебіт, венозний тромбоз.
У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта і надати допомогу.
3 роки.
Зберігати при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність.
Глюкоза несумісна у розчинах з амінофіліном, розчинними барбітуратами, еритроміцином, гідрокортизоном, варфарином, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанокобаламіном.
Не застосовувати в одній системі одночасно або перед, або після гемотрансфузії у зв’язку з можливістю виникнення псевдоаглютинації.
По 500 мл у пляшці.
За рецептом.
«Хемофарм» АД /«Hemofarm» AD.
Белградський шлях б/н, 26300, м. Вршац, Сербія /Beogradski put bb, 26300,Vrsac, Serbia.
Людям із порушеннями зору 