діюча речовина: zuclopenthixol;
1 таблетка містить зуклопентиксолу дигідрохлориду еквівалентно 2 або 10 мг зуклопентиксолу;
допоміжні речовини: крохмаль картопляний; лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; коповідон; гліцерин (85 %); тальк; олія рицинова гідрогенізована; магнію стеарат; гіпромелоза; макрогол 6000; титану діоксид (Е 171); заліза оксид червоний (Е 172).
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки круглої форми, вкриті плівковою оболонкою, блідо-червоного (2 мг) та світлого червоно-коричневого (10 мг) кольору.
Психолептичні засоби. Антипсихотичні засоби. Похідні тіоксантену. Зуклопентиксол.
Код АТХ N05A F05.
Фармакодинаміка.
Зуклопентиксол є нейролептиком з групи тіоксантену.
Антипсихотичний ефект нейролептиків пов’язують із блокадою дофамінових рецепторів, а також можливим залученням блокади 5НТ-рецепторів. In vitro зуклопентиксол має високу спорідненість з обома дофаміновими D1 і D2-рецепторами, α1-адренорецепторами і 5НТ2 рецепторами, але не має спорідненості з холінергічними мускариновими рецепторами. Він має слабку спорідненість з гістаміновими (Н1) рецепторами і не чинить блокуючої дії на α2-адренорецептори.
In vivo афінність до D2 сайтів зв’язування домінує над афінністю до D1-рецепторів. Зуклопентиксол є сильнодіючим нейролептиком, що доведено всіма поведінковими дослідженнями нейролептичної активності (здатності блокувати дофамінові рецептори). При середньому добовому дозуванні та пероральному використанні з метою антипсихотичного лікування, спостерігається спорідненість до блокуючих ділянок, що зв’язують дофаміновий D2-рецептор в моделях in vitro та in vivo.
Пригнічення локомоторної активності та подовження часу сну, індукованого алкоголем та барбітуратами свідчать про седативну дію зуклопентиксолу.
Як і більшість інших нейролептиків, зуклопентиксол підвищує сироватковий рівень пролактину.
Клінічна ефективність та безпека
Зуклопентиксол слід призначати для лікування гострих і хронічних психозів, а також для терапії пацієнтів з розумовими вадами з гіперактивною та руйнівною поведінкою.
Крім вираженої редукції або повної елімінації ядерних симптомів шизофренії, таких як галюцинації, манія та порушене мислення, зуклопентиксол ефективно зменшує супутні симптоми, такі як ворожість, підозрілість, тривожність та агресивність.
Зуклопентиксол спричиняє транзиторний дозозалежний седативний ефект. Однак така первинна седація зазвичай є перевагою у початковій фазі захворювання. Толерантність до неспецифічного седативного ефекту розвивається швидко.
Фармакокінетика.
Всмоктування
Максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 4 години. Зуклопентиксол слід застосовувати незалежно від прийому їжі. Біодоступність при внутрішньому прийомі становить близько 44 %.
Розподіл
Очевидний об’єм розподілу (Vd)β становить приблизно 20 л /кг.
Зв’язування з протеїнами плазми – приблизно 98–99 %.
Метоболізм
Метаболізм зуклопентиксолу відбувається трьома основними шляхами: сульфоксидацією, N-деалкілуванням бокового ланцюга та кон’югацією з глюкуроновою кислотою. Метаболіти позбавлені психофармакологічної активності. Зуклопентиксол переважає над метаболітами в мозку та інших тканинах.
Біотрансформація
Період напіввиведення (Т1/2β) становить приблизно 20 годин і системний кліренс (Cls) – приблизно 0,86 л/хв. Зуклопентиксол елімінується головним чином з калом і частково (приблизно 10%) – з сечею. Лише близько 0,1% дози виводиться з сечею в незміненому вигляді, це означає, що навантаження препарату на нирки незначне.
Зуклопентиксол у невеликих кількостях проникає у грудне молоко. У жінок, які отримували препарат перорально або з деконоатом, постійне співвідношення концентрації у грудному молоці та сироваткової концентрації перед введенням чергової дози становило приблизно 0,29.
Лінійність
Кінетика лінійна. Рівноважні концентрації встановлюються через 3–5 днів. При застосуванні 20 мг зуклопентиксолу перорально один раз на добу середній мінімальний постійний рівень становив близько 25 нмоль/л.
Пацієнти літнього віку
Фармакокінетичні параметри істотно залежать від віку пацієнтів.
Зниження функції нирок
З огляду на вищенаведені характеристики стосовно виведення препарату, можна припустити, що зниження функції нирок, ймовірно, не матиме великого впливу на сироватковий рівень лікарського засобу.
Зниження функції печінки
Немає даних.
Поліморфізм
Дослідження in vivo показало, що деяка частина метаболічних шляхів є предметом генетичного поліморфізму окислення спартеїну/дебризохіну (CYP2D6).
Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємодії
Мінімальна (тобто концентрація, виміряна перед введенням дози) концентрація в сироватці крові на рівні 2,8–12 нг/мл (7–30 нмоль/л) рекомендується для підтримуючого лікування пацієнтів з низьким та середнім ступенем шизофренії.
Гостра та хронічна шизофренія та інші психози, особливо з такими симптомами як галюцинації, манії та порушення мислення зі збудженням, невгамовністю, ворожістю та агресивністю.
Маніакальна фаза маніакально-депресивного психозу.
Збудження або інші поведінкові розлади у пацієнтів з розумовою відсталістю.
Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, циркуляторний колапс, пригнічення свідомості будь-якого походження (наприклад, в наслідок дії алкоголю, барбітуратної чи опіоїдної інтоксикації), кома.
Людям із порушеннями зору 