діюча речовина: тербінафін;
1 таблетка містить 250 мг тербінафіну (у вигляді 281,25 мг тербінафіну гідрохлориду);
допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А).
Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі круглі двоопуклі таблетки діаметром близько 11 мм, з рискою з одного боку та з гравіруванням «250» – з іншого.
Протигрибкові препарати для застосування у дерматології. Протигрибкові препарати для системного застосування. Тербінафін. Код АТХ D01B A02.
Фармакодинаміка.
Тербінафін є аліламіном, що має широкий спектр протигрибкової дії щодо інфекцій шкіри, волосся і нігтів, спричинених такими дерматофітами як Trichophyton (наприклад T. rubrum, T. mentagrophytes, T. verrucosum, T. tonsurans, T. violaceum), Microsporum (наприклад Microsporum canis), Epidermophyton floccosum і дріжджові гриби роду Candida (наприклад Candida albicans) та Pityrosporum. У низьких концентраціях тербінафін проявляє фунгіцидну дію відносно дерматофітів, пліснявих і деяких диморфних грибів. Активність відносно дріжджових грибів залежно від їхнього виду може бути фунгіцидною або фунгістатичною.
Тербінафін специфічно сприяє ранньому етапу біосинтезу стеринів у клітині гриба. Це призводить до дефіциту ергостеролу і до внутрішньоклітинного накопичення сквалену, що спричиняє загибель клітини гриба. Дія тербінафіну здійснюється шляхом інгібування ферменту скваленепоксидази у клітинній мембрані гриба. Цей фермент не належить до системи цитохрому Р450.
При застосуванні внутрішньо препарат накопичується у шкірі у концентраціях, що забезпечують фунгіцидну дію препарату.
Фармакокінетика.
Після перорального введення тербінафін добре всмоктується (> 70 %), а абсолютна біодоступність тербінафіну у результаті пресистемного метаболізму – приблизно 50 %.
Одноразовий прийом тербінафіну перорально у дозуванні 250 мг призводить до максимальної концентрації у плазмі крові 1,3 мкг/мл протягом 1,5 години після прийому.
При постійному застосуванні порівняно з разовою дозою максимальна концентрація тербінафіну була у середньому на 25 % вищою, а площа під фармакокінетичною кривою концентрації активної речовини у плазмі крові збільшилася у 2,3 раза. Період напіввиведення ‒ приблизно 30 годин. Біодоступність тербінафіну незначою мірою залежить від вживання їжі (збільшення площі під фармакокінетичною кривою концентрації активної речовини у плазмі крові менше 20 %), але не настільки, щоб була потрібна корекція дози.
Тербінафін міцно зв'язується з білками плазми крові. Він швидко проникає через дермальний шар шкіри і накопичується у ліофільному роговому шарі. Тербінафін також проникає у секрет сальних залоз, що призводить до створення високих концентрацій у волосяних фолікулах, волоссі і жирній шкірі. Так само існує свідчення того, що тербінафін накопичується у нігтьових пластинах протягом перших кількох тижнів після початку лікування.
Тербінафін швидко і активно метаболізується щонайменше сімома ізоферментами цитохрому (CYP), особливо це стосується CYP2C9, CYP1A2, CYP3A4, CYP2C8 та CYP2C19.
Біотрансформація призводить до утворення неактивних метаболітів, що виводяться переважно з сечею. Період напіввиведення препарату становить 17 годин. Доказів щодо накопичення препарату в організмі немає. Концентрація тербінафіну у плазмі крові не залежить від віку пацієнта, але швидкість виведення препарату з організму може бути знижена у пацієнтів із порушеннями функцій нирок або печінки, що призводить до підвищення рівнів тербінафіну в крові.
Біодоступність тербінафіну не залежить від прийому їжі.
Фармакокінетичні дослідження застосування одноразової дози пацієнтам з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 50 мл/хв) або з наявними захворюваннями печінки показали, що кліренс тербінафіну може знижуватися приблизно на 50 %.
Грибкові інфекції шкіри та нігтів, спричинені Trichophyton (наприклад, T. rubrum, T. mentagrophytes, T. verrucosum, T. violaceum), Microsporum canis та Epidermophyton floccosum.
1. Стригучий лишай (трихофітія гладкої шкіри, трихофітія промежини і дерматофітія стоп), коли локалізація ураження, вираженість або поширеність інфекції зумовлюють доцільність пероральної терапії.
2. Оніхомікоз.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.
Вплив інших лікарських препаратів на тербінафін.
Плазмовий кліренс тербінафіну може прискорюватися лікарськими засобами, що посилюють метаболізм (наприклад, рифампіцин) і може бути уповільнено лікарськими засобами, що інгібують цитохром P450 (наприклад, циметидин). У випадках, коли необхідне одночасне застосування зазначених лікарських препаратів, може знадобитися відповідна корекція дози тербінафіну.
Лікарські засоби, що можуть збільшити вплив або плазмові концентрації тербінафіну
Циметидин знижував кліренс тербінафіну на 30 %.
Флуконазол збільшував показники Cmax і AUC тербінафіну на 52 % і 69 % відповідно у зв’язку з гальмуванням ферментів CYP2C9 і CYP3A4. Таке ж збільшення показників може спостерігатися при одночасному застосуванні з тербінафіном препаратів, що пригнічують CYP2C9 і CYP3A4, таких як кетоконазол та аміодарон.
Лікарські засоби, що можуть зменшити вплив або плазмові концентрації тербінафіну
Рифампіцин збільшував кліренс тербінафіну на 100 %.
Вплив тербінафіну на інші лікарські препарати.
Дослідження, проведені у лабораторних умовах і на здорових добровольцях, показують, що тербінафін має незначний потенціал зниження або посилення кліренсу лікарських засобів, що метаболізуються з участю ферментної системи цитохрому P450 (наприклад, толбутамід, терфенадин, тріазолам, пероральні протизаплідні засоби), за винятком тих препаратів, що метаболізуються з участю CYP2D6.
Тербінафін не впливає на кліренс антипірину або дигоксину.
Жодного впливу тербінафіну на фармакокінетику флуконазолу не спостерігалося. До того ж, не спостерігалося жодної клінічно значущої взаємодії між тербінафіном та супутньо застосовуваними лікарськими засобами з можливим потенціалом взаємодії, такими як ко-тримоксазол (триметоприм і сульфаметоксазол), зидовудин або теофілін.
У деяких випадках були відзначені порушення менструального циклу (міжменструальні кровотечі і нерегулярний цикл) у пацієнток, які одночасно застосовували тербінафін і пероральні контрацептиви, хоча частота цих порушень залишається у межах частоти побічних реакцій у пацієнтів, які приймають тільки пероральні контрацептиви.
Тербінафін може збільшити ефект чи концентрацію у плазмі крові наступних лікарських препаратів.
Тербінафін зменшував кліренс кофеїну, що вводився внутрішньовенно, на 21 %.
У ході досліджень in vitro та in vivo було виявлено, що тербінафін пригнічує CYP2D6 – опосередкований метаболізм. Ці дані можуть бути клінічно важливими для пацієнтів, які отримують лікарські засоби, що метаболізуються з участю CYP2D6, такі як трициклічні антидепресанти (TCAs), бета-блокатори, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs), антиаритмічні препарати (включаючи клас 1А, 1В та 1С) та інгібітори моноаміноксидази (MAO-Is) типу B у разі, коли препарат, що застосовується, має малий діапазон терапевтичної концентрації.
Тербінафін зменшував кліренс дезипраміну на 82 %.
У ході досліджень з участю здорових добровольців, у яких процеси метаболізму декстрометорфану (протикашльового препарату і маркерного субстрату CYP2D6) проходили швидко, тербінафін збільшував коефіцієнт метаболічної взаємодії декстрометорфану/
декстрорфану в сечі у середньому в 16-97 разів. Таким чином, застосування тербінафіну може призводити до зміни статусу швидких метаболізаторів CYP2D6 на статус повільних метаболізаторів.
Лікарські засоби, вплив або плазмові концентрації яких може зменшити тербінафін:
тербінафін збільшував кліренс циклоспорину на 15 %.
У пацієнтів, які отримували тербінафін одночасно з варфарином, рідко були зареєстровані зміни показників Міжнародного нормалізованого відношення (INR) та/або протромбінового часу.
Інше
Тербінафін слід застосовувати з обережністю пацієнтам із псоріазом або червоним вовчаком, оскільки надходили повідомлення про дуже рідкісні випадки загострення червоного вовчака.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Проведені на тваринах дослідження щодо токсичного впливу препарату на плід та фертильність не виявили небажаних явищ.
Клінічний досвід застосування тербінафіну вагітним жінкам дуже обмежений, тому тербінафін не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків, коли клінічний стан жінки вимагає лікування пероральним тербінафіном та очікувана користь для матері переважає будь-який потенційний ризик для плода.
Тербінафін проникає у грудне молоко, і тому жінки, які годують груддю, не повинні отримувати лікування препаратом.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Даних щодо впливу тербінафіну на здатність керувати автотранспортом чи працювати з механізмами немає. Пацієнтам, у яких з’являється запаморочення як небажаний ефект на застосування препарату, слід уникати керування транспортними засобами та роботи з механізмами.
Таблетки приймати внутрішньо, не розжовуючи, з невеликою кількістю води. Таблетки слід приймати переважно в один і той же час кожен день, натще або після їди.
Тривалість терапії визначається перебігом та тяжкістю захворювання.
Дорослі. Для лікування дорослих рекомендується прийом таблеток у дозуванні 250 мг.
Дозування: 1 таблетка по 250 мг 1 раз на добу.
Інфекції шкіри
Рекомендована тривалість лікування:
Повне зникнення симптомів інфекції може настати лише через кілька тижнів після виявлення відсутності збудників за допомогою лабораторного контролю.
Інфекції волосистої частини голови
Рекомендована тривалість лікування при грибковому ураженні волосистої частини голови –
4 тижні.
Грибкове ураження волосистої частини голови спостерігається переважно у дітей.
Оніхомікоз
Тривалість лікування для більшості пацієнтів – від 6 тижнів до 3 місяців. Періоди лікування тривалістю менше 3 місяців можуть тривати у пацієнтів з ураженням нігтів на пальцях рук, нігтів на пальцях ніг, крім великого пальця, або у пацієнтів молодшого віку. При лікуванні уражень нігтів на пальцях ніг зазвичай достатньо 3 місяців, хоча для деяких пацієнтів може бути потрібним лікування тривалістю 6 місяців або довше. Пацієнтів, яким необхідне більш тривале лікування, визначати за зниженою швидкістю росту нігтів протягом перших тижнів лікування.
Особливі популяції
Пацієнти з порушенням функції печінки
Тербінафін у таблетках не рекомендується застосовувати пацієнтам із хронічним або активним захворюванням печінки.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Застосування тербінафіну в таблетках пацієнтам з порушенням функції нирок не було належним чином вивчено і тому не рекомендується цій групі хворих.
Діти.
Данні щодо безпеки перорального застосування препарату дітям, показали, що профіль небажаних явищ у дітей подібний до такого у дорослих. Доказів появи будь-яких нових, незвичних або більш серйозних реакцій, ніж ті, що були відзначені серед дорослих пацієнтів, немає. На даний час інформація щодо застосування препарату дітям обмежена, тому його застосування не рекомендується цій віковій категорії пацієнтів.
Пацієнти літнього віку.
Не існує ніяких доказів того, що пацієнти літнього віку, на відміну від молодших пацієнтів, потребують коригування дозування. При застосуванні препарату пацієнтам літнього віку необхідно враховувати можливість порушення печінкової або ниркової функції у цій віковій групі.
Дані щодо застосування препарату дітям обмежені, тому його застосування не рекомендується цій віковій категорії пацієнтів.
Симптоми: у деяких випадках передозування (більше 5 г) повідомлялося про виникнення головного болю, нудоти, епігастрального болю та запаморочення.
Лікування: може бути необхідне промивання шлунка, прийом активованого вугілля та/або симптоматичне лікування.
Побічні ефекти проявляються в основному від легкої до помірної інтенсивності і мають перехідний характер.
У межах кожної групи (за частотою проявів) небажані ефекти зазначені у порядку зменшення частоти.
З боку крові та лімфатичної системи: нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія, панцитопенія.
З боку імунної системи: анафілактоїдні реакції (включаючи ангіоневротичний набряк), шкірний і системний червоний вовчак, анафілактична реакція, реакції, подібні до симптомів сироваткової хвороби.
Психічні розлади: тривожність та депресивні симптоми, вторинні до розладів смаку.
З боку нервової системи: головний біль; порушення відчуття смаку, у тому числі втрата смаку, що зазвичай відновлюється через кілька тижнів після припинення прийому препарату; дуже рідко повідомлялося про тривале порушення смаку, що іноді призводить до зниження споживання їжі та значної втрати маси тіла; парестезії, гіпестезії, запаморочення, аносмія, включаючи постійну аносмію, гіпосмію.
З боку шлунково-кишкового тракту: відчуття переповнення шлунка, біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, панкреатит.
З боку метаболізму та харчування: зниження апетиту.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: випадки серйозних порушень функції печінки, у тому числі печінкова недостатність, підвищення рівня ферментів печінки, жовтяниця, холестаз і гепатит. Якщо розвивається порушення функції печінки, лікування тербінафіном необхідно припинити. Дуже рідко надходили повідомлення про серйозну печінкову недостатність (деякі випадки з летальним наслідком або випадки, що потребували пересадки печінки). У більшості випадків печінкової недостатності пацієнти мали серйозні основні системні захворювання, а причинно-наслідковий зв’язок з прийомом препарату був сумнівним.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нетяжкі форми реакції шкіри (висипання, кропив’янка); серйозні шкірні реакції (наприклад мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз); фоточутливість (наприклад фотодерматоз, реакція фотосенсибілізації та поліморфний фотодерматоз); алопеція; лікування тербінафіном необхідно припинити, якщо на шкірі спостерігаються висипання прогресуючого характеру; псоріазоподібні висипання або загострення псоріазу (гострий генералізований екзантематозний пустульоз).
З боку м'язово-скелетної і сполучної тканини: біль у суглобах, біль у м'язах, рабдоміоліз.
З боку органів слуху та лабіринту: вертиго, туговухість, порушення слуху, шум у вухах.
З боку судин: васкуліт.
Ускладнення загального характеру: нездужання; підвищена втомлюваність; грипоподібні захворювання, пірексія; підвищення креатинфосфокінази крові.
Інші небажані реакції на препарат, що були зареєстровані під час постмаркетингового дослідження на підставі спонтанних повідомлень
Нижчезазначені небажані реакції на препарат були визначені на підставі постмаркетингових спонтанних реакцій та систематизуються за класами систем органів.
Оскільки повідомлення про ці реакції надходили на добровільній основі від пацієнтів, кількість яких невідома, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту.
З боку імунної системи: анафілактичні реакції, реакції, подібні до сироваткової хвороби, реакції гіперчутливості, включаючи алергічні реакції (у т.ч. анафілаксію).
З боку нервової системи: аносмія, у тому числі постійна аносмія, гіпосмія, гіпестезія, парестезія.
З боку органів зору: затуманення зору, зниження гостроти зору.
З боку шлунково-кишкового тракту: панкреатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання з еозинофілією та системними симптомами, ексфоліативний та бульозний дерматит.
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: рабдоміоліз.
Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: грипоподібні захворювання.
Дослідження: підвищений рівень креатинфосфокінази крові, зміни протромбінового часу (подовження, скорочення) у пацієнтів, які одночасно приймали варфарин.
5 років.
Зберігати при температурі не вище 30 °С у захищеному від світла місці.
Препарат зберігати у недоступному для дітей місці!
По 14 таблеток у блістері. 1 або 2 блістери в картонній упаковці.
За рецептом.
ВАТ «Гедеон Ріхтер».
Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.
Людям із порушеннями зору 