Алергічний риніт: симптоматика та лікування

• Типи захворювання

• Симптоми захворювання

• Причини розвитку

• Лікування та діагностика

• Як усунути алерген

• Групи препаратів, що використовуються при лікуванні алергічного риніту

• Профілактика

• Висновок

Але якщо цього недостатньо, включається наступний механізм – виділення секрету, відомого як нежить. При сильній інфекційній атаці додаються нові симптоми: сухість, закладеність, печіння в носі, сльозотеча, втрата нюху, головний біль. Такі прояви свідчать про початок запального процесу і вказують на те, що це риніт.

Причини виникнення різні – віруси, бактерії, алергени, різка зміна мікроклімату, зловживання назальними судинозвужувальними засобами, хронічні захворювання. Попри різні фактори, що провокують, він може призвести до захворювань горла, трахей, бронхів, органів слуху.

Алергічний риніт (АР) – захворювання, що викликає запалення слизової оболонки носа через проникнення у верхні дихальні шляхи алергену. В результаті з'являється сильний локальний набряк, що провокує свербіж, чхання, нежить. Найчастіше зустрічається алергічний нежить у дитини або молодих людей до 30–40 років. Подібне явище може бути цілорічним (ЦАР) або сезонним (САР). До сезонного загострення належить алергічна реакція на пилок і цвітіння тополі, амброзії, кульбаб, вільхи, полину та інших рослин, що характерно для весни, літа, осені. Цілорічний риніт викликається побутовими алергенами, наприклад, шерстю домашніх тварин, пиловими кліщами, пухом, побутовою хімією, пліснявою, продуктами харчування.

Алергічний нежить виникає в результаті проникнення подразника в організм через носові ходи або очі. Що таке риніт, добре відомо людям, які через професійну діяльність щодня взаємодіють з алергенами: хімічними речовинами, будівельним пилом, барвниками, ароматичками.

Тому рясні виділення з носа, сльозогінність, почервоніння та набряклість повік – основні симптоми, що супроводжують хворобу та доставляють сильний дискомфорт.

Типи захворювання

Патологію класифікують залежно від частоти появи в році та тривалості симптомів алергічного риніту:

• інтермітуючий (епізодичний) – триває до 4 днів на тиждень або не понад 1 місяць на рік;

• персистуючий (тривалий) – симптоми зберігаються понад 4 дні на тиждень або понад 1 місяць на рік.

Хронічний алергічний риніт діагностують у разі систематичного загострення кілька разів на рік:

• у певний сезон року, коли підвищується активність алергенів;

• під впливом неспецифічних тригерів (тютюновий дим, зміна температурних режимів, фізичне навантаження, різкі запахи);

• на тлі респіраторних захворювань.

За тяжкістю перебігу розрізняють три форми:

• легка – має епізодичний характер, не відбивається на загальному самопочутті та працездатності, може пройти без прийому ліків;

• помірна – потребує застосування медпрепаратів для усунення симптомів;

• важка – прояви мають болісний характер, особливо у ранкові години; різко знижується працездатність, використання ліків не покращує клінічної картини.

Окремо виділяють неускладнений та ускладнений перебіг. Останній характерний для тяжкої чи хронічної форми, коли до АР приєднуються: отит, екзема, поліпоз носа, бронхіальна астма, втрата нюху, кон'юнктивіт.

Симптоми захворювання

Прояви сезонного риніту:

• Почервоніння слизової ока.

• Рясна сльозотеча.

• Чхання.

• Закладеність носа, викликана набряком.

• Сверблячка.

Цілорічний риніт має менше виражену симптоматику, однак такий фізичний стан триває протягом року.

При тривалому перебігу з'являються додаткові симптоми алергічного риніту:

• кровотечі з носа;

• пирхота в горлі, захриплість;

• зниження нюху та слуху;

• кашель;

• головний біль;

• кон'юнктивіт;

• часті фаринголарингіти;

• психоемоційні порушення: безсоння, дратівливість, апатія, зниження працездатності.

Затяжний АР супроводжується зовнішніми ознаками:

• відкритий рот;

• «темні кола» навколо очей, що спричинено порушенням носового дихання;

• «алергічні окуляри» на фоні кон'юнктивіту;

• почервоніння та набряклість повік;

• висипання та сухість шкіри в області крил носа;

• «алергічний салют» (постійне потирання хворим кінчика носа).

З огляду на схожу симптоматику САР і КАР і навіть складність визначення точного алергену, фахівці виділяють третю форму – змішану. Такий підхід дозволяє зрозуміти, як лікувати алергічний риніт і підібрати терапію.

Причини розвитку

До основних етіологічних факторів належать пилок рослин, алергени домашнього пилу, фактори професійної діяльності.

Таблиця 1. Причини алергічного риніту

Як показують дослідження, у людей, які страждають на алергію, в організмі завжди присутній запальний процес. Це пов'язано з проникненням у тканини еозинофілів та нейтрофілів (запальних клітин) та активністю ICAM-1 (молекул міжклітинної адгезії), кількість яких підвищується при контакті з алергеном.

Важливу роль у розвитку алергії грає біогенний амін гістамін. Це основний медіатор запалення та фактор появи алергічних реакцій І типу: алергічного риніту, анафілактичного шоку, атопічної бронхіальної астми, кропив'янки, набряку Квінке, які можуть виникнути на їжу, укуси комах, медикаменти та інші алергени. Тому важливо правильно визначити причину, щоб зрозуміти, чим лікувати алергічний риніт.

Лікування та діагностика

Після діагностування алергічного риніту лікування лікар підбирає індивідуально. Спочатку ЛОР-спеціаліст діагностує відхилення у фізичному стані. Терапевт-алерголог визначає характер захворювання. Призначаються обстеження, що включають рентген нових пазух, аналіз сечі та крові. Призначаються протиалергічні або протизапальні препарати. Ефективними є спеціальні краплі від алергічного нежитю, що знімають набряк, полегшують дихання носом. Паралельно проводиться специфічна імунотерапія, що знижує чутливість організму до дії певного типу алергену.

Результативність терапії залежить від якості діагностики. Дослідження покажуть природу захворювання, що робити при алергічному нежиті та інших симптомах, що також супроводжують вазомоторний, гострий інфекційний та медикаментозний риніт.

Щоб правильно диференціювати захворювання, призначають:

• цитологічне дослідження (мазки з порожнини носа);

• шкірні проби для виявлення IgE-залежної алергії;

• тести на загальний та алерген-специфічні імуноглобуліни Е.

Додатково можуть проводитися дослідження:

• на вивільнення медіаторів із клітин периферичної крові;

• на вивільнення медіаторів під час алергічних реакцій;

• внутрішньоносовий провокаційний тест.

За результатами діагностики лікар підбирає вид терапії:

1. Елімінаційна – полягає в усуненні алергенів (пилкових, пилових, домашніх, харчових) та контролю над станом навколишнього середовища.

2. Медикаментозна – залежно від причини захворювання можуть призначатися антигістамінні засоби для перорального та місцевого застосування, натрію кромоглікат, місцеві глюкокортикоїди (ГКС), назальні судинозвужувальні препарати. Причому останні допомагають лише зняти закладеність носа, інші нейтралізують ринорею (рясні виділення), свербіж, чхання.

3. Алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ) – передбачає введення в організм алергену, на який виникає імунна відповідь, з поступовим підвищенням доз.

Методи діагностики та лікування АР у дорослих та дітей не відрізняються. Але у дітей складніше визначити захворювання, тому що симптоми стерті – немає ринореї та чхання, але є лоскотання у носі. Діагностику ускладнює приєднання вторинної інфекції чи наявність ЛОР-захворювання. У малюків АР часто поєднується з аденоїдами та може торкатися всіх відділів гортані.

Тому важливо своєчасно звертатися по медичну допомогу, щоб знати, як лікувати алергічний нежить, який у дитини протікає у легкій формі, але веде до появи синуситів, частих ларингітів, стенозу гортані, крупи, бронхіальної астми.

Як усунути алерген

Розуміючи, що таке алергічний риніт та його причини, хворий може зробити самостійні кроки до одужання:

1. Використовувати постільні речі, що захищають від кліщів та пилу. Необхідно відмовитися від натуральних наповнювачів (пуху, пера) для матраців, подушок та ковдр. Постільна білизна має бути виготовлена з бавовни, бамбука, тенселу, шовку. Це гіпоалергенні матеріали, які відрізняються високою повітропроникністю та гігроскопічністю.

2. Обмежити контакт із тваринами.

3. Регулярно проводити вологе прибирання в будинку. Рекомендується використовувати вакуумні мийні пилососи з ізолюючими фільтрами.

4. Прибрати з квартири килими та м'які іграшки.

5. Уникати перепадів температури.

6. У сезон цвітіння рослин не виходити на вулицю в ранні години, коли в повітрі спостерігається особливо висока концентрація алергенів, а вдома закривати вікна.

7. Захищати відкриті ділянки тіла від потрапляння прямих сонячних променів.

8. Виключити з раціону продукти, що спричиняють алергію.

Зважаючи на те, що повного контакту уникнути неможливо, хворому рекомендують використовувати назальні спреї для промивання носової порожнини – розчини хлориду натрію (Но-сіль) або морської води (Аква-Маріс), які допоможуть мінімізувати активність алергенів.

Групи препаратів, що використовуються при лікуванні алергічного риніту

Лікарські засоби показані при медикаментозній терапії. Схема розробляється індивідуально для кожного пацієнта лікарем-алергологом чи клінічним імунологом.

Таблиця 2. Препарати від алергічного риніту

Ліки від алергічного риніту можна купити в аптеці або замовити онлайн.

Профілактика

Щоб запобігти рецидивам як сезонного, так і цілорічного АР, необхідно, по-перше, визначити та усунути алерген. По-друге, уникати провокуючих факторів, наприклад, обмежити спілкування з тваринами, завести календар цвітіння рослин, виключити з харчування певні продукти, не користуватися косметикою, на компоненти якої є гіперчутливість.

При САР слід відмовитися від прогулянок на природі у небезпечні періоди, закривати вікна вдома та в машині. При КАР, щоб запобігти загостренню, уникати тригерів: різких запахів, сигаретного диму, переохолодження чи перегріву тіла.

Якщо запальні реакції пов'язані з професійною діяльністю, слід подумати про зміну роботи з більш безпечними умовами.

Висновок

Попри те, що захворювання може протікати у легкій формі та практично не позначатися на самопочутті, його необхідно контролювати, щоб не допустити серйозних ускладнень. З появою перших ознак запального процесу слід звернутися до лікаря по консультацію.

Ця стаття інформаційна, при появі схожих симптомів обов'язково зверніться до лікаря.