Лікування гіпертиреозу (тиреотоксикозу)

Що таке гіпертиреоз? Це клінічний синдром, спровокований високою гормональною активністю щитоподібної залози. Для захворювання характерна надлишкове вироблення двох гормонів: тироксину (Т4) і трийодтироніну (ТЗ). Перенасичення цих речовин в крові викликає збільшену активність обмінних процесів в організмі. Цей синдром повністю протилежний гіпотиреозу, коли процес метаболізму сповільнюється. Для комплексного лікування недуги варто чітко розуміти наслідки хвороби, а також можливі причини появи. 

Гіпертиреоз щитоподібної залози: причини появи 

У більшості випадків причинами порушення обмінних процесів в організмі є збільшення щитоподібної залози. Як відомо, цей орган відповідає за створення гормонів і наявність гіпертиреозу можна пояснити результатом вже наявних патологій. Це аутоімунне порушення супроводжується виробленням антитіл проти рецептора ТТГ гіпофіза. А це, своєю чергою, провокує стимуляцію щитовидки, що і сприяє поступовому збільшенню органу. Також захворювання може з'явитися в разі:

• вірусного запалення щитоподібної залози;

• аутоімунного тиреоїдиту Хашимото; 

• появи локальних ущільнень при вузловому зобі;

• пухлин гіпофіза;

• аденоми щитовидки;

• спадкового анамнезу. 

Ознаки захворювання можуть з'явитися як наслідок безконтрольного прийому синтетичних тиреоїдних гормонів у великій кількості. В цьому випадку велику роль відіграє тканинна несприйнятливість гіпофіза, яка і провокує хворобу. Ще одна можлива причина розвитку недуги — наявність аутоімунної патології. 

Ускладнення гіпертиреозу і види 

У сучасній медицині виділяють кілька видів порушення роботи щитоподібної залози, які часто супроводжуються низкою побічних порушень в роботі організму. Рівень порушення роботи залози може викликати гіпертиреоз, який може бути таких ступенів. 

Первинний ступінь — провокується патологією щитовидки. Вторинний вид — викликаний дефектами гіпофіза. Третинний ступінь — спровокований патологією гіпоталамуса. При гіпертиреозі первинного вигляду недуга може бути декількох форм: 

• субклінічний (перебіг хвороби безсимптомний, ТТГ знижений, а Т4 — в нормі);

• маніфестний (присутня характерна симптоматика, Т4 підвищений, ТТГ істотно знижений);

• ускладнений (супроводжується серцевою недостатністю, аритмією, дефіцитом маси і наявністю психозів). 

Важливо відзначити, що коли уражається щитовидка, гіпертиреоз може перерости в тиреотоксичний криз. Це ускладнення діагнозу може спровокувати стрес, пережите інфекційне захворювання або збільшена фізичне навантаження на організм. Часто недуга супроводжується тахікардією і лихоманкою, і вимагає негайного комплексного лікування у фахівця, бо є ускладненою формою хвороби. 

Симптоми гіпертиреозу щитоподібної залози 

Прояви цього захворювання мають свої особливості і можуть відрізнятися в залежності від тривалості та тяжкості недуги. Також позначається ступінь ураження тієї чи іншої системи, тканини або органу. Розглянемо найбільш характерні симптоми в залежності від наявності порушення в організмі: 

• розлад ЦНС і психічної діяльності — з'являється безсоння, відчуття страху і занепокоєння, емоційна неврівноваженість, нервозність і втрата концентрації думки;

• серцево-судинні порушення — при гіпертиреозі супроводжуються почастішанням пульсу, тахікардією, розвитком серцевої недостатності; 

• офтальмологічні розлади — спостерігається зміщення очного яблука, набрякання повік, рідкісне миготіння, збільшення очної щілини, сухість очей, а деколи навпаки — сльозотеча. 

Серед загальних симптомів цієї недуги слід виділити: 

• зниження або підвищення апетиту;

• випадання волосся;

• підвищення температури та поява надмірної пітливості;

• зміна стану шкіри (стає більш тонка і волога);

• рясна спрага;

• часті сечовипускання. 

Для жінок також характерні під час недуги порушення менструального циклу, часті головні болі і загальна слабкість. Для чоловіків — зниження потенції і гінекомастія. 

Дослідження гіпертиреозу 

Лікар може виявити наявність захворювання за характерними вищезгаданим ознаками, а також шляхом результатів досліджень. Пацієнту важливо також детально розповісти про скарги, які допоможуть фахівцеві виявити недугу, призначити необхідні препарати, скорегувати харчування і підібрати дієту на час терапії. Для виявлення клінічного синдрому лікар проводить: 

• УЗД щитоподібної залози;

• ЕКГ;

• радіоізотопні сцинтиграфію щитовидки;

• біопсію залози (при необхідності);

• гіпертиреоз.

Лікування 

Залежно від особливостей захворювання, в сучасній ендокринології виділяють кілька способів комплексного лікування гіпертиреозу. 

Серед методів: 

• консервативна терапія;

• лікування радіоактивним йодом;

• хірургічне втручання. 

Не існує єдиного правильного методу терапії недуги, бо кожен випадок індивідуальний. Оптимальний варіант лікування, як і найбільш відповідні препарати при гіпертиреозі, може підібрати тільки лікар пацієнта. Консервативне лікування проводиться шляхом придушення секреторної активності щитовидки. Така терапія спрямована на зниження вироблення організмом тиреоїдних гормонів. Часто застосовують при гіпертиреозі такого виду пропілтіоурацил або метімазол, тирозол, атенолол, ендонорм, метопролол та ендокрінол. Речовини ускладнюють накопичення йоду, необхідного для секреції гормонів щитовидки. Важливо відзначити роль немедикаментозного лікування в комбінованої терапії, бо цілеспрямовано прописані фахівцем окремі ліки не можуть впоратися з недугою в комплексі. Сюди входить водолікування і дієтотерапія. Лікар регулює в раціоні пацієнта вміст вуглеводів, жирів, білків і мінеральних солей. Обмежується прийом таких продуктів і напоїв, як шоколад, кава і міцний чай. Дієта при гіпертиреозі дозволяє поліпшити і прискорити процес лікування. 

Хірургічне втручання — це видалення частини щитоподібної залози. Операція проводиться тільки після застосування альтернативних методів лікування. Показанням до цього є наявність на органі окремого вузла або розростанням бугра щитовидки. Після операції часто залоза продовжує нормально функціонувати, виконуючи свої функції в здоровому режимі. Лікування радіоактивним йодом — передбачає прийняття пацієнтом водного розчину або капсули радіоактивного йоду. Важливо відзначити, що гіпертиреоз і йод, а точніше концентрація речовини в організмі, мають тісний взаємозв'язок. Цей препарат приймається один раз, засіб не має запаху і смаку. Потрапляючи в кров, речовина проникає в стінки ураженої залози. Як результат, відбувається: 

• зменшення розмірів щитовидки;

• зниження секреції тиреоїдних гормонів. 

Таке лікування рекомендується одночасно з медикаментозним методом. Будь-який з перерахованих способів може призначатися тільки лікарем-ендокринологом, у якого спостерігається пацієнт — або у групи лікарів, які мають можливість стежити за комплексним станом організму. Самолікування при наявності гіпертиреозу строго протипоказано! У випадку з цим недугом не варто також намагатися вилікуватися, використовуючи народні кошти. Будь-які порушення в організмі, пов'язані з виробленням гормонів, так чи інакше, впливають на роботу інших внутрішніх органів. Ось чому так важливо вчасно виявити збої в роботі організму і провести комплексне обстеження, що дозволить не допустити ускладнень. Профілактика гіпотиреозу передбачає спостереження у лікаря-ендокринолога і плановий медогляд щитовидки, який слід проходити один раз на рік, без наявності додаткових свідчень до огляду. Ця стаття інформаційна, при появі подібних симптомів обов'язково зверніться до лікаря.