Людям із порушеннями зору 
Захворювання щитовидної залози: симптоми, наслідки та методи лікування
Щитоподібна залоза - це ендокринний орган, розташований у передній частині шиї. Вона виробляє гормони, які регулюють обмін речовин, ріст і розвиток, а також підтримують роботу практично всіх систем організму. Порушення її функціонування може позначитися на серцево-судинній, нервовій, репродуктивній системах і навіть на загальному рівні енергії та настрої людини.
Хвороби щитоподібної залози зустрічаються досить часто. Найпоширенішими патологіями вважаються гіпотиреоз, гіпертиреоз, вузлові утворення та аутоімунні захворювання (такі як тиреоїдит Хашимото). Жінки страждають від проблем зі щитоподібною залозою значно частіше, ніж чоловіки. Кожна людина має знати, що таке щитоподібна залоза, і вміти розпізнати порушення її роботи, щоб розуміти, коли слід звернутися до лікаря.
Що таке щитоподібна залоза та її функції
Щитоподібна залоза забезпечує підтримку метаболічних процесів, адаптацію організму до змін зовнішнього середовища та підтримання загального стану його здоров'я.
Основні гормони щитоподібної залози
Виділяють такі основні гормони щитоподібної залози:
Тироксин (Т4). Цей гормон становить більшу частину всього синтезу щитоподібної залози і відіграє найважливішу роль у підтримці загального метаболізму. Він збільшує споживання кисню клітинами, стимулює синтез білків і забезпечує їхню участь в енергетичних процесах. Хоча тироксин сам по собі менш активний, він слугує попередником для потужнішого гормону - трийодтироніну.
Трійодтиронін (Т3). Активна форма тироксину, яка безпосередньо впливає на клітини. Цей гормон посилює обмін речовин, прискорює процеси регенерації тканин. Завдяки Т3 зростає швидкість роботи нервової системи, нормалізується серцева діяльність, а також поліпшується засвоєння поживних речовин.
Кальцитонін. Він знижує концентрацію кальцію, стимулюючи його відкладення в кістковій тканині, що особливо важливо для профілактики остеопорозу.
Вплив гормонів щитоподібної залози на організм
Перелічені гормони в комплексі регулюють практично всі процеси в організмі та діяльність багатьох органів:
Метаболізм. Гормони значно прискорюють обмінні процеси, стимулюючи переробку вуглеводів, жирів і білків в енергію. Вони збільшують вироблення тепла, що допомагає підтримувати постійну температуру тіла. Дефіцит або надлишок цих гормонів призводить до уповільнення або надмірного прискорення обміну речовин.
Серцево-судинна система. Вони регулюють частоту серцевих скорочень, посилюють скорочувальну здатність міокарда і контролюють еластичність судин.
Нервова система. Покращують передачу нервових імпульсів, підтримують когнітивні функції та сприяють стійкості до стресу. Гормональний дефіцит може викликати депресію, слабкість і зниження концентрації.
Репродуктивна система. Щитоподібна залоза впливає на роботу яєчників у жінок і на рівень тестостерону в чоловіків. Гормональний дисбаланс може порушити менструальний цикл, знизити лібідо і фертильність, а також вплинути на успішність зачаття.
Особливо важливо підтримувати нормальний рівень гормонів під час вагітності, оскільки їхній дефіцит може призвести до ускладнень і негативно позначитися на розвитку плода.
Типи захворювань щитоподібної залози
Залежно від патологічних змін у тканинах щитовидки, виділяють кілька варіантів захворювань щитовидної залози.
Гіпотиреоз
Основні причини гіпотиреозу - аутоімунні захворювання (наприклад, тиреоїдит Хашимото), дефіцит йоду в раціоні, вплив радіації, хірургічне видалення щитоподібної залози. Механізм його розвитку пов'язаний із недостатнім виробленням тироксину і трийодтироніну, що призводить до уповільнення метаболічних процесів в організмі. Гіпотиреоз може розвиватися поступово, починаючи з легких симптомів втоми і сонливості, і в кінцевому підсумку викликає серйозні порушення.
Гіпертиреоз і тиреотоксикоз
Гіпертиреоз виникає внаслідок надмірної активності щитоподібної залози. Основні причини:
хвороба Грейвса (дифузний токсичний зоб);
вузловий токсичний зоб;
автономні аденоми.
Тиреотоксикоз - це стан, за якого в крові підвищений рівень гормонів Т3 і Т4, що спричиняє прискорення обмінних процесів. Він розвивається через гіперстимуляцію рецепторів щитоподібної залози, що призводить до підвищеної секреції гормонів.
Тиреоїдит Хашимото
Тиреоїдит Хашимото - це аутоімунне захворювання, за якого імунна система атакує тканини щитоподібної залози, що призводить до їхнього запалення і зниження функції. Головна причина - збій у роботі імунної системи, внаслідок чого вона сприймає тканини щитоподібної залози як чужорідні.
Вузлові утворення і зоб
Це аномалії структури щитоподібної залози, спричинені нестачею йоду, гормональним дисбалансом або генетичними схильностями. Вузли можуть бути доброякісними (наприклад, кістозні) або злоякісними. Механізм розвитку зоба включає компенсаторне збільшення залози у відповідь на нестачу йоду, щоб поліпшити синтез гормонів (тому основний його прояв - збільшена щитовидка).
Онкологічні захворювання щитоподібної залози
Причинами раку щитоподібної залози можуть бути генетичні мутації, вплив радіації, хронічне запалення щитоподібної залози та вузлові утворення, які перероджуються в злоякісні пухлини.
Симптоми захворювань щитоподібної залози
Симптоматика залежить від захворювання, проте можна виокремити кілька ознак проблем зі щитовидкою, які трапляються найчастіше:
постійна втома;
зміна ваги;
сухість шкіри;
випадання волосся;
порушення терморегуляції;
емоційна нестабільність;
уповільнення або прискорення серцевого ритму.
Специфічні симптоми гіпотиреозу
Про зниження функціональної здатності залози свідчать:
уповільнення мовлення та мислення;
набряки обличчя та кінцівок;
закрепи;
осиплість голосу;
зниження лібідо і порушення менструального циклу.
Специфічні симптоми гіпертиреозу
Якщо спостерігається посилення синтезу гормонів щитоподібної залози, симптоми включають:
тремор;
вирячені очі (екзофтальм);
постійне відчуття жару;
прискорене випорожнення або діарею;
втрату ваги.
Коли необхідно звернутися до лікаря
Звертатися до лікаря варто за перших симптомів, особливо якщо з'явилися:
постійне відчуття слабкості та втоми;
значна зміна ваги;
прискорене серцебиття або уповільнений пульс;
помітні набряки або зміни в ділянці шиї;
порушення менструального циклу або безпліддя;
тривала дратівливість, депресія або тривожність;
проблеми із зором.
Наслідки нелікованих захворювань щитоподібної залози
Щитоподібна залоза, яка довгий час працює неправильно, може стати причиною загальних порушень:
Вплив на серцево-судинну систему. Можуть виникати тахікардія, гіпертонія, брадикардія. Тахікардія може призвести до зносу серцевого м'яза, гіпертонія підвищує ризик інсультів та інфарктів, а брадикардія спричиняє слабкість і запаморочення.
Порушення репродуктивної функції. Дисбаланс гормонів погіршує репродуктивне здоров'я, призводячи до труднощів із зачаттям або нерегулярності циклу в жінок.
Ризики для психічного здоров'я. Виникають депресія, тривожність, когнітивні порушення. Гормональні проблеми призводять до перепадів настрою, постійної нервозності.
Якщо тривалий час не лікувати гормональні порушення, можуть виникати:
Мікседема. Тяжкий стан за гіпотиреозу, що супроводжується набряками, уповільненням усіх процесів організму та потенційною загрозою для життя.
Тиреотоксичний криз. Небезпечний стан у разі гіпертиреозу, який може спричинити різке підвищення температури, прискорене серцебиття, сплутаність свідомості та призвести до смертельного результату без своєчасного лікування.
Діагностика захворювань щитоподібної залози
Щоб підтвердити наявність захворювання, проводяться:
Лабораторні аналізи. Вони включають визначення рівня тиреотропного гормону, тироксину, трийодтироніну та антитіл до тиреопероксидази. Допомагають виявити гіпотиреоз і гіпертиреоз, а також аутоімунні захворювання щитоподібної залози (наприклад, тиреоїдит Хашимото).
УЗД щитоподібної залози. Ультразвукове дослідження дає змогу оцінити розмір залози, її структуру та наявність вузлів. Це важливий метод для діагностики вузлових утворень і зоба.
Біопсія. У разі підозри на онкологію або при виявленні підозрілих вузлів на УЗД проводиться біопсія для підтвердження діагнозу.
Регулярні профілактичні обстеження допомагають виявити захворювання щитовидки на ранніх стадіях, що значно підвищує ефективність лікування і знижує ризик розвитку серйозних ускладнень. Особливо важливо проходити обстеження людям, у яких в анамнезі вже є випадки таких патологій або фактори ризику - спадковість, стрес, порушення роботи імунної системи.
Методи лікування захворювань щитоподібної залози
Лікування щитоподібної залози - це комплексний процес, який може охоплювати різні методики, включно з призначенням ліків або проведенням операції.
Медикаментозна терапія
У разі гіпотиреозу призначають замісну терапію тироксином - синтетичним аналогом гормону тироксину, який щитоподібна залоза не виробляє в достатній кількості. Це дає змогу компенсувати дефіцит гормонів, нормалізуючи обмін речовин. У разі гіпертиреозу застосовують препарати, що пригнічують функцію щитоподібної залози (тиреостатичні засоби). Ці ліки блокують синтез гормонів, що допомагає знизити їхній рівень і полегшити симптоми захворювання.
Хірургічне втручання
До показань для проведення хірургічного втручання належать:
наявність великих вузлів, які здавлюють навколишні тканини, що призводить до труднощів під час ковтання або дихання;
рак щитоподібної залози або підозра на злоякісні новоутворення;
порушення функції, які не піддаються медикаментозному лікуванню;
токсичний зоб, який не реагує на консервативне лікування;
багаторазові рецидиви захворювання, які призводять до погіршення якості життя;
естетичні проблеми, пов'язані з великими утвореннями на шиї;
Післяопераційна терапія спрямована на відновлення нормальної функції щитоподібної залози. Пацієнти часто потребують замісного лікування тироксином для підтримки нормального рівня гормонів в організмі. Також можуть призначати препарати для запобігання запалення.
Радіойодтерапія
Застосовується за гіпертиреозу, токсичного зобу, а також за деяких видів раку щитоподібної залози. Цей метод передбачає введення радіоактивного йоду, який накопичується в клітинах залози і руйнує їх. Очевидна перевага - мінімальна інвазивність і висока ефективність. Однак радіойодтерапія загрожує розвитком гіпотиреозу надалі, також вона вимагає обмеження контактів з людьми протягом певного часу після процедури.
Підтримувальна терапія і роль способу життя
Підтримувальна терапія полягає в регулярному контролі рівня гормонів щитоподібної залози та коригуванні лікування залежно від змін у стані пацієнта. Важливу роль також відіграє правильний спосіб життя - здорове харчування, багате на йод, регулярні фізичні навантаження та зменшення стресу. Важливо уникати зайвого впливу токсичних речовин і радіації.
Профілактика захворювань щитоподібної залози
Для профілактики захворювань щитовидної залози рекомендується вживати продукти, багаті на йод, - морепродукти, рибу, морську капусту, йодовану сіль. У деяких регіонах, де йододефіцит поширений, може знадобитися додатковий прийом йодовмісних препаратів. Необхідно також дотримуватися правильного способу життя - збалансовано харчуватися і стежити за власною вагою.
Регулярні медичні огляди та обстеження допомагають на ранніх стадіях виявляти захворювання щитоподібної залози, що дає змогу вчасно розпочати лікування та запобігти розвитку ускладнень. Рекомендується періодично здавати аналізи на рівень гормонів щитоподібної залози та проходити ультразвукове обстеження.
Висновок
Раннє звернення до лікаря і своєчасна діагностика відіграють ключову роль у запобіганні ускладнень хвороб щитовидки. Також важлива і профілактика - правильне харчування, адекватне споживання йоду, активний спосіб життя і регулярні медичні огляди. Самоконтроль, зокрема регулярне спостереження за станом здоров'я та уважність до змін в організмі, допоможе на ранній стадії виявити відхилення і звернутися по допомогу до фахівця.
Часті запитання
Де розташована щитоподібна залоза?
Щитовидка - це залоза, розташована в передній частині шиї, трохи нижче кадика.
Як зрозуміти, що є проблеми зі щитовидкою?
Проблеми зі щитоподібною залозою можуть супроводжуватися втомою, змінами ваги (втратою або набором), сухістю шкіри, випаданням волосся, порушенням сну, змінами настрою та іншими симптомами.
Як лікувати щитоподібну залозу?
Лікування захворювань щитоподібної залози залежить від діагнозу і може охоплювати медикаментозну терапію (замісна терапія гормонами або препарати для пригнічення функції залози), хірургічне втручання або радіойодтерапію.
За що відповідає щитоподібна залоза?
Щитоподібна залоза регулює обмін речовин, впливає на рівень енергії, роботу серця, нервову та репродуктивну системи. Вона також контролює ріст і розвиток організму.
Як перевіряють щитовидку?
Для діагностики захворювань щитоподібної залози проводять лабораторні аналізи (рівень гормонів), ультразвукове обстеження (УЗД), а також біопсію в разі підозри на онкологію.