Людям із порушеннями зору 
ПТСР: що це таке і як із цим жити
Стадії та форми розвитку посттравматичного стресового розладу
Чи є професії, пов'язані з більшою ймовірністю розвитку ПТСР
Які події найчастіше викликають посттравматичний стресовий розлад
Велика кількість людей змушена жити в постійному стресі, що вкрай згубно впливає на стан центральної нервової системи. Вона відчуває серйозні навантаження, внаслідок чого стає важко справлятися з проблемами, що виникають.
Однак існують ситуації, в яких потрясіння було настільки сильним, що психіка не в змозі впоратися з наслідками та відновити свої функціональні здібності. Це можуть бути військові дії, пережите насильство або навіть спогади про трагедію, що сталася не з нами, але в нас на очах. На жаль, такі випадки останнім часом трапляються все частіше, а сам стан має назву ПТСР.
Що таке посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
Посттравматичний стресовий розлад — це медичний діагноз в галузі психіатрії, під яким слід розуміти підвищену тривожність внаслідок пережитого травматичного досвіду. Щоб лікарі підтвердили його наявність, патологічні відхилення у поведінці повинні виникнути не пізніше, ніж у перші пів року після нещасного випадку та зберігатися мінімум протягом місяця. Якщо тривалість виявляється коротшою — найімовірніше це тривожний або панічний нервовий розлад, який не несе такої небезпеки та характеризується меншою кількістю симптомів.
Встановити діагноз, виходячи з об'єктивних ознак, неможливо, оскільки вони не завжди специфічні. Більше значення має анамнез та суб'єктивні відчуття пацієнта.
Виникає воно у людей будь-якої статі незалежно від віку, тому що психіка дітей хоч і є більш пластичною, але сильніше схильна до емоційних потрясінь. Захворювання, що виникло, приносить безліч дискомфорту, тому необхідно якомога раніше встановити факт його наявності та почати специфічну терапію.
Що може спричинити ПТСР
Для розвитку цього синдрому необхідно пережити якийсь травмуючий досвід. Відновлювальний ресурс нервової системи є індивідуальним для кожного, і такий вплив на психічний стан може надати практично будь-який фактор. Все залежить від її резистентності до зовнішніх факторів.
Необов'язково пережити щось подібне самому, існує безліч випадків, коли хворий навіть не був прямим свідком того, що сталося. У цьому випадку мова частіше йде про людей з лабільною психікою, яка має дуже малий ресурс для відновлення. Є кілька шляхів отримання психологічної травми:
Безпосередня участь. Найчастіше на це страждають військові, поліцейські, співробітники служб порятунку. Також цей шлях зустрічається у людей, які проживають на території, де ведуться активні бойові дії, тих, хто став жертвою злочину або зазнав насильства за будь-яких обставин.
Випадкове свідчення. Іноді досить у реальному житті побачити вбивство, зґвалтування чи фізичне насильство. В умовах війни люди, що вижили після обстрілу, часто отримують посттравматичний синдром, просто бачачи, як поруч гинуть їх товариші. Цей механізм характерний і для перелічених вище професій, якщо участь у події, що травмує, була пасивною.
Отримання інформації із третіх рук. Якщо нервова система нестабільна, достатньо однієї згадки про страшну ситуацію, щоб виникла описана патологія. Також цей шлях часто зустрічається, якщо звістка мала особистий характер і стосувалося близьких або важливої роботи.
Ще одним способом маніфестації можна вважати появу вираженої клінічної симптоматики після повторення стресових умов. Саме порушення виникло після першого досвіду, але проявляється воно лише тоді, коли людина опиняється у подібній ситуації повторно. Це викликає лякаючі спогади, і організм намагається захиститися таким чином.
Що відбувається, коли розвинувся ПТСР
Клінічна картина захворювання часто не проявляється протягом тривалого часу після небезпечної ситуації. Може пройти до пів року, перш ніж з'являться перші ознаки, проте вони досить типові, щоб при належній уважності до себе можна було їх диференціювати. Не слід відносити до них будь-яке переживання, страх чи горе, пов'язане з життєвими ситуаціями. У розумних межах вони є ознакою адекватної емоційної реакції нервової системи — це допомагає пережити стрес і впоратися з його наслідками.
Якщо ж мова йде про патологію, то умовно клініку можна розділити на кілька груп ознак, пов'язаних з різними сферами психологічного сприйняття та відображаючими глибинні порушення. Докладно розберемо кожен симптомокомплекс.
Симптоми повторного переживання
Ця група за статистикою є найвідомішою. Спостерігаються:
Флешбеки. Вони також називаються дисоціативними реакціями. Для виникнення цього симптому необхідна дія тригера — певного фактора, який асоціюється у людини з подією, що травмує. Це часто буває різкий шум, спрацьовування піротехніки, чийсь крик чи невдалий дотик, який нагадує про трагедію. У відповідь на це організм умовно поринає в стан, в якому йому починає здаватися, що трагедія повторюється знову. Цьому відповідають і фізичні відчуття, внаслідок чого реакція жертви ймовірно буде різкою, агресивною та непередбачуваною.
Нав'язливі спогади. Вони переслідують хворого майже завжди та не викликаються певними чинниками. Пацієнти відчувають себе в реальності, проте не можуть перестати думати про деталі нещасного випадку, через що стають замкнутими та дратівливими.
Нічні кошмари. Думки не відпускають людину і вночі, через що вона часто бачить сни про те, що сталося, і прокидається з відчуттям втоми, розбитості та виснаженості.
Періодичний дистрес. Фізичні порушення (почастішання пульсу та підвищення рівня тиску), почуття паніки, страху та тривоги можуть супроводжувати моменти, коли людина згадує про пережите. Також часто вимагає впливу тригера, проте у важких випадках просто супроводжує власні думки.
Симптоми уникнення
Здебільшого є суто захисною реакцією психіки, яка прагне максимально дистанціюватися від досвіду, що лякає. Зазначаються:
амнезія — повне зникнення спогадів про той період, коли все трапилося, через що пацієнт навіть не може згадати, що саме його налякало;
замовчування — жертва намагається уникнути не тільки розмов, а й найменшої згадки про подію;
уникнення асоціацій — поступово з життя виключається все, що теоретично нагадує про травму (друзі та знайомі, речі, певні місця, аудіозаписи, фільми, книги);
втрата соціальних контактів через неможливість уникнути всіх гострих тем — такі люди часто закриваються та дистанціюються від спілкування.
Слід розуміти, що такий метод не дієвий і не сприяє лікуванню психологічного каліцтва. Спроби забути про будь-які проблеми їх не вирішують, а лише посилюють подальші реакції після зіткнення з власними спогадами.
Симптоми настрою
Ця сукупність ознак пов'язана з емоційними реакціями на пережитий сильний стрес. Її часто називають «комплексом того, хто вижив». Можна помітити появу:
почуття провини або звинувачення інших людей (рідше) у події, небажання визнавати неможливість на той час вплинути на ситуацію, багаторазова побудова можливих альтернативних сценаріїв;
постійний песимізм, відчуття пригніченості та марності спроб щось виправити, безпричинні гнів чи тривога;
зникнення зацікавленості в тому, що відбувається, — таких людей більше не хвилюють старі хобі чи прихильності, все втрачає сенс, через що виникає відсутність радості та інших позитивних емоцій.
Саме цю групу інші люди найчастіше сприймають як дисфорію чи депресію, вважаючи окремим захворюванням, чи навіть відсутністю мотивації. Тому важливо звертати увагу на клінічну картину цілком.
Симптоми настороженості (гіперпильності) та надмірної збудливості
Також є захисною реакцією, але більш прикладного характеру. Це спроба захистити себе цілком, а не тільки нервову систему, і вона проявляється так:
постійна пильність і контроль, бажання повністю орієнтуватися у тому, що відбувається навколо та контролювати дії свого оточення;
надмірні реакції у відповідь на незначні подразники через постійне перезбудження ЦНС;
розфокусованість — збуджений стан не дає зосередитися на дрібних завданнях через парадоксальне переконання в тому, що в цей момент людина втратить контроль;
агресія та постійне роздратування — виникають з тих же причин і зачіпають близьке оточення, що призводить до постійних сварок та втрати соціалізації;
відсутність обережності в питаннях роду діяльності — часто в спробі довести собі наявність повного контролю такі люди навмисне наражають себе на небезпеку.
Якщо ви хочете дізнатися, чи є у вас ПТСР, тест на наявність симптомів, описаних вище, ви можете провести будь-якої миті. Існують також спеціальні опитувальники, доступні в інтернеті онлайн. Так не можна підтвердити діагноз, проте це стане приводом для звернення до фахівця.
{{products}}
Причини та фактори ризику ПТСР
До факторів ризику розвитку розладу можна віднести наступне:
напружена робота, яка не є травмуючою, але виснажує ресурси для відновлення ЦНС;
відсутність контакту з близькими людьми та підтримки від них;
супутня депресія;
зловживання алкоголем чи наркотиками.
Природа захворювання досі повністю не ясна, оскільки за його формування відповідає кілька складних механізмів. Фахівцям важко визначити переважний, проте умовно можна виділити два основних напрямки, через які виникає описана клінічна картина.
Психологічна причина
Усі ознаки можна пояснити патологічною реакцією психіки на пережитий стрес та його наслідки. Усі вони є неповноцінним захисним механізмом, що складається з наступних ланок:
багаторазове відтворення всіх причин травми, що дозволить не пропустити появи подібних складових у теперішньому часі та підготуватися до повторення;
стан підвищеної уважності та тривожності — необхідний для своєчасного реагування;
уникнення асоціацій — вони виснажують нервову систему та заважають зосередитись на самозахисті;
дистанціювання від близьких — підсвідоме бажання мінімізувати кількість людей, які можуть постраждати під час повторення катастрофи.
Ці методи не працюють, що власне і лежить в основі патогенезу хвороби. Відновлювальний ресурс ЦНС виснажується, оскільки організм неспроможний впоратися з постійним стресом.
Фізіологічна причина
Людський організм певним чином реагує на стрес — змінюється нервове регулювання, починають у великій кількості вироблятися певні гормони. У нормі вони мають забезпечити максимальну «бойову готовність», щоб усі органи були готові до несподіваних сильних навантажень. Активація симпатичного відділу вегетативної системи призводить до розширення бронхів, прискорення пульсу та підвищення рівня артеріального тиску. Важливу роль у цьому відіграють і медіатори, зокрема, гормон адреналін, який і забезпечує таку підготовку до небезпеки, що наближається.
Однак при цьому захворюванні відчуття тривоги та страх виникають на тлі мирного існування. Фізіологічна реакція організму не відповідає ситуації, у зв'язку з чим поведінка та всі описані процеси виявляються недоречними.
Іншу некоректну реакцію демонструє гіпокамп, тому що в ньому не формуються правильні зв'язки між подією та усвідомленням того, що вона закінчилася. Саме через збій у його роботі виникають флешбеки — те, що відбулося, відчувається як те, що відбувається прямо зараз.
Стадії та форми розвитку посттравматичного стресового розладу
Залежно від того, скільки триває посттравматичний синдром і коли з'являються перші ознаки, виділяють кілька варіантів:
Гострий. Як правило, він супроводжує тривалу ситуацію, протягом якої зберігається будь-яка небезпека. Він характерний для людей, які мешкають на територіях, де ведуться бойові дії, або для жертв домашнього насильства в період проживання з аб'юзером. Його прояви можна нівелювати, коли сама травмуюча ситуація зміниться.
Хронічний. Походить із гострого. В цьому випадку небезпека зникає, проте почуття безпідставної тривоги, страху та паніки залишається. Згодом на фоні цього розвиваються всі описані вище симптоми.
Відстрочений. Для цього характерний тривалий період повної відсутності будь-яких патологічних симптомів. Може скластися помилкове враження про те, що пережита катастрофа не вплинула на стан здоров'я, проте це не так. Ознаки порушень можуть маніфестувати через кілька місяців, і основною складністю у діагностиці буде правильно пов'язати наслідок із причиною.
Вирізняють також окремий вид — деформуючий. Як правило, він розвивається у людей, які довго страждають на описаний розлад. На цьому фоні психічний стан остаточно порушується, і починають формуватися фобії, безліч неврозів та психосоматичних патологій. Тому важливо своєчасно розпочинати терапію.
Окремий поділ ґрунтується також на переважанні будь-якого клінічного прояву. У зв'язку з цим фахівці виділяють:
Соматоформний тип. При ньому пацієнти практично не мають проблем, пов'язаних з неадекватною захисною реакцією. Характернішими є психосоматичні прояви — наприклад, больовий синдром, який не має органічних причин. Згодом yf цьому фоні часто розвивається стенокардія. Характерні також головні болі та дискомфорт у животі.
Астенічний тип. Виникає через критичне зниження компенсаторних можливостей нервової системи. Через це настає постійна апатія та повна відсутність мотивації до будь-яких видів діяльності.
Тривожний. Є найпоширенішим, супроводжується нападами паніки та підвищеної тривожності. Такі люди стають підозрілими, легко зриваються на близьких.
Дистрофічний. Для нього характерна втрата соціальних зв'язків, часті сварки та загальна замкнутість, яка не дозволяє хворому налагодити контакти з людьми.
Визначення форми та варіанта протікання дозволяє фахівцю правильно та точно встановити діагноз, щоб підібрати адекватну терапію. Для цього також потрібне розуміння ступеня тяжкості.
Класифікація ПТСР за ступенем тяжкості
Цей показник є найважливішим для підбору схеми лікування, оскільки від нього залежить необхідність медикаментозної підтримки. Вирізняють такі етапи:
легкий перебіг (без ускладнень) — є тривога nf неадекватні емоційні реакції на тригер, проте людина зберігає здатність до повноцінної комунікації та працездатність;
середній ступінь (з коморбідними патологіями) — тривога стає постійною, може супроводжуватися депресивним розладом, з'являються флешбеки та нав'язливі спогади;
важка форма — виникає постійна агресія, панічні атаки, спроби заподіяти шкоду собі та іншим, соматоформні порушення;
дуже важка — відсутність можливості нормально функціонувати у всіх сферах життя.
Після виявлення ступеня лікар визначає необхідний обсяг медичної допомоги. Для одужання необхідно дотримуватись усіх рекомендацій, інакше ефективність лікування буде недостатньою. Якщо діагностуються дві останні стадії, робота з пацієнтом починається з призначення медикаментів, які допоможуть стабілізувати його стан до того рівня, на якому вийде працювати з психотерапевтом. Як правило, таким стадіям (особливо останній) передує тривале насильство, і повного одужання часто не настає. У цьому випадку основним завданням стає забезпечити безпеку самому хворому та його оточенню, а також домогтися самообслуговування та максимально можливої соціалізації.
ПТСР у дітей: особливості
На жаль, у житті малюків також трапляються серйозні психологічні травми, що призводять до формування розладу. Причини їх виникнення ті ж, що й у дорослому віці, проте симптоматика значно відрізняється через іншу соціалізацію. Батьки можуть помітити такі ознаки:
Стигматизовані ігри. Дитина не знає, як упоратися з пережитим стресом, через що психіка фіксується на тому, що сталося. Переважним способом вираження переживань у ранньому віці є ігри, і вона починає відтворювати подію щоразу, використовуючи іграшки. Так діти зображують природні катаклізми, аварії, війну та навіть пережите насильство. Аналогічні прийоми використовують у малюванні, відображаючи на папері те, що їх турбує.
Різка зміна поведінки у соціумі. Часто спостерігається деградація, втрата навичок та повернення поведінки, характерної для молодших дітей. Деякі малюки стають агресивними та збудженими, прагнуть заподіяти біль іншим, щоб скинути нервову напругу. Хтось починає битися з товаришами, інший — мучити тварин.
Мутизм. Він часто супроводжує подібні порушення у дошкільнят. Дитина може втратити мову без органічних причин повністю, або втрачатиме її у ситуаціях, схожих з травматичною (селективний підвид).
Психосоматичні розлади. За проявами та механізмом виникнення вони схожі із соматизованою депресією, коли больовий синдром різної локалізації та інтенсивності не супроводжується реальними змінами у структурі та функціональній здатності органів.
Часті істерики. Так діти схильні реагувати на ситуації, що викликають неприємні асоціації, коли нервова система в спробі захисту перезбуджується.
Усі ці поведінкові зміни мають підштовхнути батьків до пошуку психолога чи психіатра. Якщо дорослий здатний провести самодіагностику, то дитина не зрозуміє, що з нею відбувається. Лікування слід починати якнайшвидше.
Як дізнатися, що у людини ПТСР
Якщо ви вже знаєте, що таке ПТСР, у вас, ймовірно, вийде помітити характерні симптоми в поведінці інших людей. Це буде корисно не з наукового інтересу, а щоб вчасно надати необхідну допомогу вашим близьким і не згаяти час. Слід уважно спостерігати за тими, хто на вашій пам'яті або з розповідей переніс якусь трагедію або психологічну травму, оскільки мало хто здатний впоратися з цим самостійно.
Ви повинні запідозрити розвиток проблеми у таких випадках:
Якщо почали з'являтися відхилення в емоційній сфері. Людина стане пригніченою, почне часто злитися або, навпаки, впадати у стан перманентної зневіри.
Зникнення інтересів. Варто звернути увагу на його дозвілля — при цьому захворюванні хобі та захоплення поступово забуваються, перестають приносити радість, після чого людина зовсім відмовляється від будь-якого дозвілля.
Поведінкові порушення. Ви можете помічати неадекватну реакцію на звичайні подразники, виникнення нападів агресії, знервованості та істерик. Хворому різко перестає подобатися ходити до улюблених місць. З часом ви знайдете подразник, який є тригером.
Зацикленість на негативних думках та небажання будувати плани на майбутнє.
Якщо ви помітили ці особливості, озвучте свої побоювання та намагайтеся домогтися для людини походу до психолога або психіатра. Якщо це не ваш друг чи родич, повідомте про свої підозри його оточенню.
.jpg)
Які існують методи лікування ПТСР
Лікування посттравматичного синдрому має бути тривалим та комплексним, оскільки передбачає роботу з глибинною травмою. Як правило, воно починається з немедикаментозних методів, проте супроводжується лікарською підтримкою у тяжких випадках. Розберемо всі методики, що використовуються.
Психотерапія
Консервативний розмовний метод, за допомогою якого психотерапевт опрацьовує те, що трапилося, та реакції, допомагаючи змінити їх концепцію. Спосіб заснований на здатності людини розповісти про подію. Для цього використовуються різні прийоми, в результаті яких пацієнт поступово вчиться промовляти спогади, що турбують. Після цього настає етап прийняття, коли разом із фахівцем людина приходить до усвідомлення, що вона не винна у тому, що трапилося. Це необхідно для позбавлення постійного почуття провини. Далі проводиться тривала робота, в результаті якої пацієнт вчиться відчувати себе у безпеці.
Також важливою частиною такого лікування є набуття контролю над емоціями та відновлення втрачених соціальних зв'язків. Після цього пацієнт зможе вести повноцінне життя, більше не перебуваючи у стані постійного конфлікту та тривоги.
Щоб досягти описаних результатів, використовуються різні види методик, спрямовані на безпосередню працю з пережитим досвідом. Найбільшу популярність набули два ефективні види лікування.
Когнітивно-поведінкова терапія, орієнтована на травму
Спрямована на моделювання ситуацій та створення нових моделей поведінки у них замість патологічних. При цьому активно залучається здатність аналізувати те, що відбувається, і вибирати правильний напрямок для дій, виходячи із заданих умов. Оскільки вони опрацьовуються лише в теорії, рівень стресу значно нижчий, ніж необхідно для паніки та виникнення дисоціації, а багаторазові повторення дозволяють нервовій системі у відносно спокійній обстановці навчитися правильному реагуванню знову.
Десенсибілізація та переробка рухами очей (ДПРО)
Лікування ПТСР таким чином дозволяє залучити для зменшення рівня тривожності фізіологічні процеси в організмі. Суттю цього є відволікання ЦНС від спогадів про проблему. Психотерапевт просить одночасно з думками про те, що сталося, певним чином рухати очними яблуками, дотримуючись заданої схеми. Необхідність виконувати інструкції не дає головному мозку перезбуджуватись, і пацієнт отримує можливість думати та говорити про свій досвід без супутнього жаху та паніки.
Медикаменти
Лікарська терапія може бути комплексним доповненням у позбавленні синдрому у важкій формі, але також до неї вдаються, якщо описані вище способи виявилися недостатньо ефективними. Призначаються антидепресанти, оскільки їхній механізм дії дозволяє підвищити концентрацію серотоніну в плазмі. Завдяки цьому підвищується настрій та знижується рівень тривожності, на тлі чого ефективність психотерапії значно зростає. СІЗЗЗ та інші таблетки повинен виписати тільки лікар, і від схеми прийому для досягнення результату відхилятися також не слід. Прописані засоби можна знайти та купити на сайті аптеки Receptika та замовити доставку онлайн — розміщена повна інструкція, вказана ціна.
Наскільки успішно лікується ПТСР
Ця патологія в більшості випадків не є хронічною та піддається лікуванню, однак воно буде досить тривалим. Чим серйозніша була травмуюча подія, і чим бурхливіша спостерігається реакція психіки — тим довше та важче позбутися наслідків. Тому необхідно без зволікання звертатися до лікаря за перших ознак розладу.
Якого лікування я повинен вдатися в першу чергу?
Те, як лікувати посттравматичний стресовий розлад у вашому випадку, повинен вирішити лише фахівець, до якого ви звернетеся за допомогою. Однак найбільш правильно скористатися методами психотерапії — вони можуть бути реалізовані шляхом стабільної роботи з психологом. Цей спосіб не пов'язаний із призначенням препаратів (отже, не супроводжується побічними ефектами), і стане чудовою основою для подальшої терапії, якщо вона знадобиться. У деяких випадках виходить домогтися одужання лише опрацюванням душевних переживань.
Чи є професії, пов'язані з більшою ймовірністю розвитку ПТСР
Як уже згадувалося вище, представники окремих спеціальностей регулярно стикаються з обстановкою, в якій найчастіше формуються посттравматичні розлади. До цієї численної групи можна віднести:
Військових. Їхня професія передбачає участь у бойових діях, що безпосередньо пов'язане з постійною загрозою для життя і здоров'я, а також передбачає втрату товаришів та необхідність вбивати супротивника. Військові часто страждають на ПТСР у тяжкій формі.
Поліція. Вони також щодня ризикують життям, маючи справу з аморальними суб'єктами, які можуть загрожувати співробітникам органів чи заручникам. Ситуація ускладнюється частою раптовістю нападу та виникненням небезпеки не на полі бою, а у мирних місцях. Зіткнувшись із пограбуванням, домашнім насильством, тероризмом та іншими злочинами, вони перестають почуватися в безпеці навіть удома.
Служба порятунку. Найчастіше представники цієї професії мають справу з нещасними випадками та регулярно бачать, наскільки безпорадна людина перед природою чи катастрофами. У процесі рятувальної операції вони також змушені ризикувати, що призводить до підвищення тривожності.
Лікарі швидкої та реанімації. Необхідність відповідати за людські життя — постійний стрес для нервової системи та великий тягар відповідальності. В умовах, коли потрібно діяти швидко, людина перебуває на межі зриву компенсаторних можливостей, і кожен пацієнт, якого не вдалося врятувати, може стати причиною, через яку виявляться перші симптоми ПТСР.
Працівники соціальних служб. Їхнє життя найчастіше не наражається на небезпеку, проте вони щодня стикаються з жертвами домашнього насильства, бачать покинутих дітей і вмираючих без допомоги старих людей. Це також призводить до нервових зривів, а ситуація, що особливо калічить, провокує появу розладу.
Які події найчастіше викликають посттравматичний стресовий розлад
Грунтуючись на багаторічній статистиці, можна виділити деякі окремі випадки, які часто ставали етіологічним фактором:
участь у ДТП із постраждалими;
втрата дитини у будь-якому віці;
пологи, що закінчилися мертвонародженням;
втрата єдиного близького;
встановлення важкого, невиліковного чи смертельного діагнозу (зокрема, дітям чи родичам);
пережите сексуальне насильство;
досвід перебування у заручниках у терористів;
будь-які природні катастрофи.
Реакція психіки завжди індивідуальна. Вона може вважати травматичною практично будь-яку подію, тому важливо займатися самодіагностикою та вчасно запідозрити розвиток патології.
Як я можу допомогти тому, хто пережив подію, що травмує
Якщо ви знаєте діагноз вашого товариша, не намагайтеся допомогти йому наосліп. Спочатку ретельно вивчіть, що таке ПТСР і як він проявляється, щоб при яскравому прояві клінічної картини правильно усвідомлювати, що саме відбувається. Існує кілька порад щодо того, як правильно поводитися з такою людиною:
Мовчазна участь. Іноді простої присутності достатньо, щоб хворий відчув себе впевненіше, проте не слід сприймати це як заклик до спілкування. Часто в момент паніки воно стає додатковим тригером. Ваше завдання полягає в тому, щоб попередити, що ви будете поряд, після чого слідуйте побажанням товариша. Він вирішить попросити вас піти чи залишитися, головне — не нав'язуйтесь.
Давайте вимовитися. Будь-які переживання простіше осмислити, якщо вони вимовляються вголос. Як ми згадували, такі люди часто мовчазні та замкнуті, проте це здебільшого провокується оточенням, яке давить і ставить незручні питання. Відмовтеся від такої лінії поведінки та скажіть, що вислухаєте все, що вам хочуть сказати. Якщо вам довірилися — не випитуйте, а задовольняйтеся тим, що було озвучено.
Якщо хочете питати, нехай це будуть спільні теми. Будьте емпатичні, адже найменший тиск з вашого боку призведе до втрати довіри. Ви можете демонструвати зацікавленість, проте не грайте із почуттями.
Коли йдеться про дитину, не намагайтеся заспокоїти її загальними фразами та натиснути дорослим досвідом. Навіть якщо причина розладу здається вам дитячою та недостатньо важливою, пам'ятайте, патологія в дитячому віці така ж серйозна, що й у дорослому. Пережита травма не втрачає своєї значущості тільки від того, що здається вам нісенітницею.
Якщо ви не фахівець — малоймовірно, що ви здатні надати правильну психологічну допомогу, проте доречно буде сприяти людині у догляді за собою або придбанні нових хобі, якщо на тлі терапії у неї виникне таке бажання. Надайте підтримку в її починаннях або побутових питаннях, проте не чекайте багато чого на ранніх етапах.